>Минияров У. М.
Зміст
ГЛАВА I.СТИЛИ СІМЕЙНОЇ ВИХОВАННЯ ІСОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ ТИП ОСОБИСТОСТІ
1.1 Стилі сімейного дітей в історичному контексті
1.2 Сучасні ставлення до стилях і результатах сімейного дітей
1.3 Характеристика стилів сімейного виховання та її результатів
1.3.1Попустительский стиль сімейного виховання
1.3.2 Змагальний стиль сімейного виховання
1.3.3Рассудительний стиль сімейного виховання
1.3.4Предупредительний стиль сімейного виховання
1.3.5 Контролююча стиль сімейного виховання
1.3.6Сочувствующий стиль сімейного виховання
1.3.7Гармоничний стиль сімейного виховання
ГЛАВА II.ДИАГНОСТИКАСОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОГОТИПАЛИЧНОСТИ
2.1 Діагностика особистості школяра у вітчизняній історії педагогічного освіти.
2.2 Поняття структурі особи і його значення і розробити діагностики особистості школяр
2.3Типологический підхід в якості основи вивчення особистості школяра
2.4 Методичні вимоги до діагностики особистості школяра
2.5 Діагностичні методики вивчення соціально-психологічного типу особистості
2.6 Методи вивчення сім’ї та сімейних відносин
ГЛАВА III.ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ КОРЕКЦІЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН БАТЬКІВ, ПЕДАГОГА ЗУЧАЩИМИСЯРАЗЛИЧНОГОСОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ТИПУ ОСОБИСТОСТІ
3.1 Загальнийкоррекционний підхід
3.2 Корекція взаємовідносин батьків із дітьми
3.2.1 Корекція взаємовідносин батьків із дітьмиконформного соціально-психологічного типу
3.2.2 Корекція взаємовідносин батьків із дітьми домінуючого соціально-психологічного типу
3.2.3 Корекція взаємовідносин батьків із дітьмисензитивного соціально-психологічного типу
3.2.4 Корекція взаємовідносин батьків із дітьми інфантильного соціально-психологічного типу
3.2.5 Корекція взаємовідносин батьків із дітьми тривожного соціально-психологічного типу
3.2.6 Корекція взаємовідносин батьків із дітьмиинтровертивного соціально-психологічного типу
3.3 Корекція взаємовідносин вчителя з учнями
3.3.1 Корекція взаємовідносин вчителя з учнямиконформногосоциального-психологического типу
3.3.2 Корекція взаємовідносин вчителя з учнями домінуючого соціально-психологічного типу
3.3.3 Корекція взаємовідносин вчителя з учнямисензитивного соціально-психологічного типу
3.3.4 Корекція взаємовідносин вчителя з учнями інфантильного соціально-психологічного типу
3.3.5 Корекція взаємовідносин вчителя з учнями тривожного соціально-психологічного типу
3.3.6 Корекція взаємовідносин вчителя з учнямиинтровертивного соціально-психологічного типу
3.4 Організація спільної з батьками та педагогами
Соціально-психологічні особливості становлення ділових відносин в колективі
... роботи обумовлені її метою: вивчити основні складові ділових взаємовідносин; охарактеризувати соціально-психологічні аспекти ділового спілкування; розкрити особливості конфлікту як одного з головних ... колективах підприємств зі складною організаційною структурою, що сприяє створенню позитивного психологічного клімату - умови підвищення продуктивності діяльності робітників. Колектив -- вищий ...
>ЗАКЛЮЧЕНИЕ
>БИБЛИОГРАФИЯ
[Электронный ресурс]//URL: https://psychoexpert.ru/referat/psihologiya-simeynogo-vihovannya/
Ця книга присвячується моєму синові Максиму
ВІД АВТОРА
У навчальному посібнику розглядається новий напрям укоррекционной працювати з учнями. Логічний спектр роботи охоплює детермінований процеси становлення та розвитку особистості, суворо фіксуючи крайні варіанти стилів сімейного виховання. Такий їхній підхід дозволив виділити рівень сформованості основних семи характерологічних чеснот особистості, які відповідають кожному стилю сімейного виховання. Виділені мною основніхарактерологические властивості особистості при яскравою їх виразності дозволяють розглядати типову картину особистості. Саме це стало основою розробки діагностичної методики визначення соціально-психологічного типу особистості. Вивчення соціально-психологічного типу особистості випливає речей детермінованого сценарію виховання, який складається під впливом соціальних, чинників і коштів педагогічного впливу і про які говорив у свого часу Еге. Берн.
Одержувані під час діагностики типові портрети особистості від запропонованих варіантів у закордонній і загроза вітчизняній психологічної літературі. Запропонована мною діагностика вивчає відхилення гаразд від цього гармонійного типу особистості, що завжди (в усі час і епохи) був ідеалом виховання. А запропонована корекція поведінки учня орієнтована насамперед корекцію взаємовідносин вчителя і учня, батьків уяву і дитини, яке може досить ефективно здійснювати шкільний психолог або соціальне педагог. Навчальний посібник «Психологія сімейного виховання» дозволяє майбутньому психолога ознайомитись і коїться з іншими варіантами вивчення сімейних відносин. Але ж спектр питань психології сімейного виховання висвітлити лише у книзі неможливо, хоч і залучається матеріал Р. У.Овчаровой та інших. до поглиблення вивчення питань, що з діагностикою ікоррекционной роботою з батьками.
Книжка уперше дає цілісне уявлення про шляхикоррекционной роботи у системи освіти з урахуванням 3
отримання не уривчастої інформації про дитині з допомогою зарубіжних методик, а методикою, логічно обгрунтованою тими стильовими підходами до виховання, які раніше культивували батьки.
Автор переконаний, що характер як психологічне новоутворення є результатом сімейного виховання і формується вже безпосередньо до3-у року життя дитини, виражену про кризу 3-х років.
Формування сенсорної культури особистості у педагогічній спадщині М. Монтессорі
... виховання в дошкільному навчальному закладі. Все це обумовило актуальність теми нашого дослідження. Об'єктом дослідження є педагогічна діяльність М. Монтессорі. Предмет дослідження - особливості формування сенсорної культури особистості ... медичних засобів впливу можливе покращання розвитку дітей із обмеженими психофізичними можливостями. Історія розвитку гуманістичних педагогічних теорій сягає часів ...
Вірю, що тільки через знання дитини можна гуманізувати як процес сімейного виховання, а й у майбутньому змінити ставлення вчителів до процесу взаємодії з учнями, т. до. вчитель завжди пам’ятатиме, що він також жертва сімейного виховання.
У цілому нині, книжку написано на виконання очікувань Еге. Фромма, у тому, що у ХХІ столітті, можливо, почнуть вивчати особистість гаразд, Не тільки через її відхилення в психічному розвитку.
1 березня 2000 року.
ГЛАВА I.СТИЛИ СІМЕЙНОЇ ВИХОВАННЯ ІСОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ тип особистості
1.1 Стилі сімейного дітей в історичному контексті
У кожну історичну епоху панували свої системи виховання, які були націлені формування певного типу особистості.
Так було в первісному суспільстві виховання йшло системою ініціації, що дозволяла виховати непереможного воїна чи вождя.
У школах давньої Греції (>V—IV в. в. е.) в афінської рабовласницької республіці поставили завдання виховання чоловіків, які мають гармонійно поєднувалося б фізичне, моральне й розвивається естетичне розвиток. Досягнення цієї виховної мети здійснювалося системою шкіл, де діти із сьомої до 14 років отримували загальна освіта. Бо в школі «>Кифариста» навчалися музиці, співу і декламації, з років надходили в «>Полестру» — школу боротьби, у якій займалися гімнастикою, і слухали розмови про політику. Отже, в Афінах здійснювалося гармонійний розвиток,понимавшееся яксоразмеренное і пропорційне поєднання окремих «сторін» людини [I], Саме вперше прийшла думка у тому, що гармонійно розвинених дітей має здійснюватися у відповідність до їх природою, т. до. людина — сам гармонійна частина природи. Цей принцип «>природосообразности» виховання отримав потім своє подальший розвиток у працях Я. А. Коменського, І. Р. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо та інших. Розуміння принципу «>природосообразности» у системі виховання сприяло узагальнення змісту виховного процесу.
Окремі з цих принципів, типу «>природосообразности», стають загальними, переходять з однієї системи виховання до іншої.
Принцип «>природосообразности» протистоїтьсхоластическим і авторитарним системам виховання зі своїми жорстокістю і насильством дитина. Педагогічні концепції, котрі проповідують в усі часи Україні цього принципу, вимагали проводити виховання з урахуванням вікових особливостей дітей, їх можливостей, інтересів і запитів. Тому такі концепції відрізнялися цілями, завданнями і методами виховання від офіційно панівних систем виховання у суспільстві.
Так, педагогічна концепція Ж.-Ж. Руссо вимагала в ім’я принципу «>природоспособности» виховувати дітей поза впливу них «зіпсованого» людського суспільства, далеко від «гнилої» цивілізації. У такий спосіб він хотів попередити можливе погане вплив суспільства до становлення дитині.Предупредительний спосіб виховання пов’язаний із тим, що у природі своєї дитина — істота моральне, погані риси йому прищеплює цивілізація, потворне зі свого влаштуванню, суспільство.
Звідси бачимо, Ж.-Ж. Руссо, будучи великим гуманістом, які використовували принцип «>природосообразности» у своїй концепції виховання, пропонує культивувати природний спосіб виховання, яка існувала в усі часі масовій свідомості і досвіді та нині називається способом «гіперопіки».
Складність використання шкільних типів, описаних П. Ф.Лесгафтом, передусім пов’язана з тим, що у основу характеристик належить дуже багато підстав,разновидних напрямів, якими займаються особливо у час окремі галузі наук. Такий інтегральний підхід до вивчення особистості ні під силу в20—30-х роках, коли інтенсивноА.Ф.Лазурский [59] і П. П. Блонський [16], створюючи педологію, ні з50—60-х роках, як у психологічної галузі знання превалювали дослідження теоретичного, а чи не експериментального характеру, ні з70—80-х роках, коли експериментальна психологія у сфері вивчення особистості школяра переважно намагалася користуватися американськими і західноєвропейськими дослідницькими технологіями.
Заслуга П. Ф.Лесгафта, звісно, у цьому, що, створюючи ідеально нормальний тип особистості, вона бачила його реально існуючим, до виховання яку ми повинні прагнути. І тому необхідно врахувати умови сімейному житті матері, умови утробною життя дитини, спадковість. З часу появи дитини світ необхідно простежити крок по кроку все анатомо-фізіологічні зміни, які у дитини у його зростання і розвитку, дати раду таких проявах дитини, як темперамент, тип і характеру, і навіть збагнути природу індивідуальних особливостей організму, від яких залежить як фізичні рис людини, і все фізіологічні, душевні його прояви [59].
Вивчаючи умови виховання шкільних типів особистості, заснованих на виключно сувородетерминированном процесі, можна назвати певні стилі сімейного виховання. Під стилем сімейного виховання слід розуміти найхарактерніші способи відносин батьків дитині, які використовують певні кошти й методи педагогічного впливу, що виявляються в своєрідною манері словесного обігу євро і взаємодії.
>Аксиологический підхід до соціуму дозволяє розглядати особистість з позиції її цінності суспільству, т. е. виявляє соціальної спрямованості чи, точніше, орієнтацію особистості на громадські цінності. Цей проміжний компонент у структурі особистості М. Д.Левитов [62] й О. Р. Ковальов визначили як складовою та головний компонент характеру [51].
Отже, є підстави розглянути проблему, як же, за яких умов особах і обставинах відбувається формування тієї чи іншої типу особистості. Аналізуючи умови формування типів особистості. Можна виділити основні форми відносин батьків для дитини і оточуючим, які у наступному нами було покладено основою класифікації стилів сімейного виховання.
Такими основними формами відносин і до для дитини і оточуючим є:
- ставлення батьків діяльності» дитини;
- ставлення батьків використанню методів покарання й заохочення;
- ставлення батьків дитині;
- ставлення батьків оточуючим людям;
- ставлення батьків формування в дитини моральних цінностей;
- ставлення батьків мисленнєвої діяльності» дитини.
За підсумками існуючих форм відносин батьків дитині автор виділив такі стилі сімейного виховання:попустительский, змагальний, розважливий, попереджувальний, контролюючий, співчуваючий. У табл.1 даються це основна прикмета, якими характеризуються відносини батьків дитині, та відповідність стилів сімейного виховання особистості.
Отже, стилі сімейного виховання формуються під впливом об’єктивних і піддається і генетичних особливостей дитини. На вибір батьками стилю сімейного виховання впливають насамперед тип темпераменту, традиції, у яких виховувалися самі батьки, науково-педагогічна література, має як позитивне, і негативного значення, адже кожен батько звертає увагу насамперед те, що виправдовує його з дитиною.
У той самий час не можна з рахунку знімати й історичні чинники розвитку соціально-економічних відносин, які створюють передумови збільшення чи зменшення культивування позитивних чи негативних стилів сімейного виховання.
1.2 Сучасні ставлення до стилях і результатах сімейного дітей
Коли проаналізувати історію сімейного виховання за радянської влади, то побачимо, що сім’я завжди ставилася в жорсткі соціально-економічні умови, коли з виробництва були задіяні як мати й, і навіть бабусі та дідусі, а діти були або кинуті напризволяще, або піддавалися колективному, групового формальному вихованню.
Сьогодні соціально-політичне пристрій суспільства з його безвідповідальністю, корупцією, хабарництвом, моральної розбещеністю, кар’єризмом, розбіжністю між словом і зайняті ділом, відсутністю гласності, недотриманням принципів соціальної справедливості, виробничим злодійством, протекціонізмом неспроможна не позначитися за умов дітей як у сім’ї, і у школі |50].
Таблиця 1, Основні види відносин також застосування обох з типом особи і стилями виховання
| Типи особистості | ||||||
| Види відносин | конформний | домінуючий | >сензитивний | інфантильний | тривожний | >интровертив-ний |
| 1. Ставлення батьків діяльності» дитини | Задоволення бажань дитини шляхом пестощів, смиренності, співпереживання | Стимулювання до змагання коїться з іншими | Надання повної свободи дій | Попередження всіх самостійних дій, обмеження ініціативи | Повне обмеження самостійної діяльності | Дитина надано сама собі, має свободу самостійної діяльності |
| 2. Ставлення батьків методам заохочення і кари | Непослідовна і навіть одночасне застосування покарань і заохочень | Похвала і заохочення | Ні похвали, ні покарань | Ніколи не карають, лише хвалять |
Застосування насильницьких заходів у вигляді покарань |
Відсутні похвала покарання |
| 3. Ставлення батьків дитині | Відсутність піклування про дітей | З захопленням, гордістю | З французькою любов’ю і увагою, добрі, прості відносини | >Предупреждают всі вимоги та бажання | Жорсткі, вимогливі | З французькою любов’ю |
| 4. Ставлення батьків оточуючим людям | Брехня і лицемірство, дрібний розрахунок й прагнення до дрібної наживи | Ставлять себе у приклад і своїх дітей | Живуть життям дитини. Допомагають оточуючим людям | >Хвастается своїм дитиною | Роздратування стосовно оточуючим людям | Добра терпляче ставлення до людей із щирістю і любов’ю |
| 5. Ставлення батьків моральних цінностей | Вимога від дітей дотримання зовнішніх обрядів, значення яких немає пояснюється. Дотримання зовнішніх пристойностей у суспільстві | Вимагають формального дотримання норм | Привчають діяти за шаблоном, а, по совісті | Намагаються пестощами і умовляннями зробити їх розумними і слухняними.Соблюдают етикет | >Беспрекословное виконання моральних вимог | Суворе вимога діяти за правилами |
| 6. Ставлення батьків мисленнєвої діяльності» дитини | Не привертають увагу дитини, не спонукають до роздумів. Намагаються усунути такі міркування | >Потакательст-во всьому, хоч би чим займався, аби міг виділитися | Спостережливість, звичка для роздумів над оточуючими явищами, розуміння зв’язку їхньої внутрішньої | Непобуждается до роздумів і розумовим діям, т. до. розпоряджається своїм часом | Забороняється розмірковувати, зобов’язаний виконувати негайно розпорядження | Батьки багато розмовляють і міркують |
| Стиль сімейного виховання | >Попуститель- ський | Змагальний | >Рассудительний | >Предупредительний | Контролююча | >Сочувствующий |
Формальне виховання у сім’ї і школі неспроможна закладати у дітей моральну основу поведінки й життєдіяльності. Не функціонує досить ефективно й саму системувоспитивающего навчання, т. до. у її технології превалює повчальне виховання, нав’язування школярам абстрактних, відірваних від життя, ідеалів, проголошення самостійності тільки словах при слабкому розвитку самоврядування насправді.Односторонность виховних впливів, не орієнтованих па учня як у особистість, відштовхує школяра від педагога, перешкоджає виникненню духовної спільності. Система виховання «середнього» людини знеособлює школяра, будує все принципи взаємодії «>учитель—ученик», «>родитель—ребенок» з урахуванням придушення
