Психологічна діагностика. 3
>Психодиагностическое висновок. 5
Психологічна корекція. 12
Психологічна діагностика
Почати з психодіагностики. Розрізняютьпсиходиагностику як науку (сферу знань) іпсиходиагностику як практичну діяльність.
Схема 1.1.
>Психодиагностика як сфера практики спирається напсиходиагностику як науку.Л.Ф.Бурлачук, автор підручника з дисципліни, визначаєпсиходиагностику як область психологічної науки, що розробляє теорію, принципи і справжні інструменти оцінки й виміруиндивидуально-психологических особливостей особистості (>с.104).
Він також констатує, що в міру розвитку психодіагностики склалися основні сфери застосування психологічних методик. Які може бути є такі як галузі загальної психодіагностики (освітня, медична, професійна психодіагностика тощо.).Психодиагностику як психологічну практику визначають як постановку психологічного діагнозу. Діагноз — це розпізнавання. Отже, психодіагностика — галузь практичної психології, метою котрої є, розпізнавання психологічного (соціально-психологічного) стану конкретного психологічного (соціально-психологічного) об’єкта (індивіда, групи, організації) або його від деякого нормативного стану.
Існує двоїсте ставлення до практичноїпсиходиагностике, з одного боку, як допоміжної, з другого — їй відводять місце фундаменту практичної психології. За підсумками результатів психодіагностики вибудовуються такі напрями роботи, якпсихокоррекция, психологічне консультування, психотерапія тощо.Психодиагностика набуває своє значення як частину власне психологічної практики, в організацію якої він і як одне із чинників.Психодиагностика, проведена як така, вже набуває інший статус. Вона то, можливо частиною наукового дослідження (але з практичної діяльності), то, можливо розвагою (на кшталт гороскопа, видрукуваного розважальному журналі).
Вона він може набувати риси психологічної практики у разі, коли його дані надають якесь практичне дію, наприклад, на обстежуваний об’єкт.
>Стадиями психодіагностики як напрями психологічної практики є:
- аналіз психологічного запиту і формулювання психологічної проблеми;
- вивчення ситуації клієнта;
- вибір коштівпсиходиагностической роботи;
- власнепсиходиагностическое обстеження, написання психодіагностичного укладання.
Розглянемо докладніше цих стадій з прикладупсиходиагностической роботи з дітьми (використовуємо матеріали Д.Лубовского).
1. Аналіз психологічного запиту і формулювання психологічної проблеми. Одну з великих складнощі з запитом у тому, що він, зазвичай, неоднозначний і має низку рівнів. Можливо, котрий звернувся по медичну допомогу усвідомлює лише поверховий рівень своєї проблеми (наприклад, явні труднощі у відносинах з близькими), а глибинний рівень (наприклад, що можуть бути його особистісні особливості) не усвідомлюється. Більше глибинний рівень запиту є власне проблемою, з якою треба працювати.
2. Вивчення ситуації клієнта. Цей етап діагностики включає збір даних про соціальний ситуації розвитку та життєдіяльності клієнта (групи).
Наприклад, при індивідуальної працювати з дитиною потрібно з’ясувати досить багато:
- інформацію про сім’ї (склад сім’ї, вік батьків. Рід занять. Особливості стосунків у сім’ї, прийняту батьками тактику виховання, захоплення і, можливо шкідливих звичок батьків);
- інформацію про розвитку дитини (був він бажаним), як протікали вагітність й пологів, які він переніс захворювання на дитинстві, основні події у його фізичній розвитку: коли, коли заговорив;
- в нього улюблені заняття, інтереси тощо)
- інформацію про становищі дитини на групі (чи є друзі, охоче з ними він встановлює відносини з дітьми, які відносини з педагогами та його – з дитиною).
3. Вибір коштів діагностичної роботи. Вибір діагностичних коштів залежить від змісту запиту, з яким звернулися до психолога. При виборі діагностичних годі було йти до використанню дуже великої числа діагностичних методів, бо їх освоєння знадобиться дуже багато часу сил.
Підбираючи методики для практичного застосування, слід уникати однобокості, коли всі діагностичні методи ставляться одного типу. Бажано використовувати й тести, і проективні техніки, тощо. Володіння різними типами методик можна буде практичному психолога можливість різнобічного діагностичного підходи до дитині.
Власнепсиходиагностическое обстеження.
Обрані психологом адекватні запиту методи використовуються їм щоб одержати об’єктивних даних.
>Психодиагностическое висновок
Іноді від психолога потрібно уявити докладний висновок про особливості психічного і особистісного розвитку. Такий висновок вимагає дуже докладного обстеження, що дозволяє дійти невтішного висновку про всіх основні характеристики розвитку. Зазвичай, подібні укладання доводиться складати про важких дітях, викликають найбільші нарікання педагогів.
Наприкінці повинні прагнути бути максимально розкрито сильні боку індивідуальності дитини, передусім на ефективнішою допомоги для дитини і подолання можливого негативного бачення дитини дорослими.
Під час написання тексту укладання психолог зазвичай керується алгоритмами, що склалися у клінічній психології упорядкування подібних текстів. Вони мають універсальному характері і прийнятні роботи практичних психологів.
Укладання починається коротким описом поведінки дитини під час обстеження – зацікавлено чи належить до діагностичної процедурі, контактний він тощо. Потім відзначити психофізіологічні особливості, що впливають навчання. Далі перераховують особливості вищих психічних функцій дитини (довільна пам’ять, увагу, мислення та т.д.).
Потім характеризують особистісні особливості. Завершується висновок коротким висновком, у якому психолог називає найяскравішу особливість дитини – здатність, особистісну характеристику (таку, спираючись яку краще будувати подальші стосунки з дитиною).
Весь текст укладання повинен перетворитися на результаті готувати розкриття цієї особливості.Составленное в такий спосіб висновок може надавати значну допомогу у розумінні дитину і виробленні адекватного підходи до нього.
Далі розглянемо застосовувані в практичної психології коштипсиходиагностической роботи.
Під час проведення психодіагностики застосовуютьобщепсихологические методи: спостереження, тести, опитувальники, інтерв’ю, аналіз продуктів і результатів діяльності тощо. . У курсі «Загальною психології» ви стали докладний ознайомлення з цими методами.
Спостереження. Важливим засобом діагностичної роботи є підставою спостереження.
Залежно від становища спостерігача розрізняють включене і включене (>стороннее) спостереження.Включенним називається спостереження. Коли психолог постає як учасник ситуації (наприклад, під час розвивають занять, психологічного тренінгу тощо.).
Прикладом не включеного спостереження може бути нагляд поведінкою якогось школяра під час жнив чи зміни.
Залежно від способу аналізу спостережуваного поведінки й фіксації результатів виділяють формалізоване інеформализованное спостереження. У формалізованому спостереженні існують заздалегідь заданастандартизованная схема, у якій виділено легко спостережувані фрагменти поведінки. У цьому відповіді фіксуються на спеціальному бланку, що дозволяє кількісно уявити ступінь виразності в дитини тих чи інших проблем.
Принеформализованном спостереженні психолог заздалегідь визначає, потім слід звернути увагу, але суворо дотримується цієї попередньої орієнтування.Наблюдаемие дані у разі фіксуються у вільному формі.
Розмова. Він є найважливішим психологічним інструментом, однією з необхідних навичокпсихолога-практика. Розмова включена в усі форми роботи психолога. Вона лежить в основі психологічного консультування,психопрофилактики, є невід’ємною формою у роботі, як із дорослими, і дітьми.
Упсиходиагностике на початок застосування методик розмова використовується для знайомства з дитиною, для орієнтації у його світі, встановлення з нею партнерських, довірчих відносин. Розмову використовують із вивчення ситуації клієнта очима її самої, пошуку тих його особливостей, які можна використані наступної розвиваючої ікоррекционной роботі.
У діагностичної роботі використовують: діагностичне інтерв’ю, що має метою отримання різноманітних даних про властивості особи і особливостях психічного розвитку, для такого інтерв’ю характерно органічне включення до структури тестових прийомів обстеження. застосовується передусім на перевірки дослідницьких гіпотез.
>Психотерапевтическая розмова (клінічне інтерв’ю) використовують у цілях надання психологічної допомоги. Це найбільш складний вид розмови, посередництво якого психолог допомагає людині усвідомити внутрішніх проблем, пов’язані із нею переживання. Конфлікти, виявити причини т.д.
Залежно від цілей розмови, її змісту, переваг самого дослідника виділяють структуровану (із заздалегідь підготовленими питаннями) й неструктуровану розмову, що носить більш вільний, імпровізаційний характер.
Тестування.Тестом називають «стисле, стандартизованого, обмежений у часі психологічне випробування, призначене задля встановлення вищезазначених величинахмежиндивидуальних відмінностей» (Психологічний словник / Підред.В.В. Давидова, та інших. М., 1983).
Тести повинні відповідати вимогам надійності і валідності. Після цього щодо курсу «>Психодиагностика» ви ознайомитеся з цими поняттями глибше. Сьогодні ж охарактеризуємо валідність тесту як він адекватність поставлених завдань й уміння діагностувати саме те, що необхідно. Наприклад, для дослідження пам’яті, необхідні методи,диагностирующие саме пам’ять тощо.).
Надійність тесту характеризує його спроможність отримувати стійкі результати з початком часу й.
>Проективние методи.Проективние методи користуються вельми популярним середпрактико-ориентированних психологів. Розрізняють кілька груп проективних методик, у тому числі
- методики інтерпретації (>ТАТ та її дитячі варіанти -САТ, тест фрустраціїРозенцвейга),
- методики доповнення (незакінчені пропозиції, незакінчені розповіді);
- методики катарсису (психодрама, проективна гра);
- методики вивчення експресії (аналіз почерку, особливостей мовного спілкування);
- методики вивчення продуктів творчості (тест малювання постаті людини, малюнок «Будинок — дерево — людина», малюнок сім’ї та його модифікації], малюнок неіснуючого тваринного).
>Отличительними ознаками проективних методик є невизначеність інструкції чистимульного матеріалу, завдяки чому випробовуваний має відносної свободою на виборі відповіді чи тактики поведінки, атмосфера доброзичливості, у якій протікає діяльність випробуваного із повною відсутністю оцінкової ставлення з боку експериментатора, і діагностична спрямованість не так на той чи інший психічну функцію, але в модус особи в взаємодії з її соціальним оточенням.
До проективним методам неспроможні повною мірою вимоги валідності й надійності. До цього слід додати, що з інтерпретації всіх проективних методів, мають якісну обробку даних, не можна проводити однозначну зв’язок між окремим діагностичним ознакою і особливістю особистості випробуваного. Будь-який висновок з урахуванням діагностики з допомогою проективних методів вважатимуться правомірним в тому разі, коли він підтверджується іншими діагностичними даними — тієї ж методики чи який — чи інший.
>Опросники і анкети. У дитячої практичної психології широко застосовуються опитувальники і анкети. Їх використав основному задля вивчення інтересів, схильностей, інших особистих якостей молодших і старших підлітків, в профорієнтації, щодо соціально-психологічних обстежень. Діяльність з учнями початкових класів анкети і опитувальники застосовуються надзвичайно рідко. Анкети бувають з заплющеними питаннями, які передбачають відповіді «так», «немає», «не знаю»; з відкритими питаннями, яких можна побудувати самостійно. У формі анкет з заплющеними питаннями створено багато особистісні опитувальники (наприклад, MMPI та її численні модифікації).
Попри більшої популярності у низці галузей практичної психології, регулярно працюють з дітьми і підлітками багатофакторні опитувальники використовуються невідь що широко.
Приклад роботи з дітьми розглянемо види діагностичної роботи.
а) Однією з найтиповіших діагностичних завдань вивчення різної форми мислення дитини. Свідченням може бути добре відомий тестВекслера [9], розроблений визначення «коефіцієнта інтелекту» (IQ).
Якісна інтерпретація результатів тестування дозволяє будувати розвиваючу роботи з учнями.
б) Ще одна важлива діагностичної завданням вивчення соціально-психологічної ситуації у дитячі групи. Для цього він використовують різноманітнісоциометрические методики, що дозволяють визначити структуру колективу, соціальний статус кожного школяра. Результатисоциометрических обстежень необхідно доповнити вивченням особливостей комунікації дітей друг з одним, насамперед, опинилися у ізоляції одноліткам, і навіть дій педагогів, у яких проявляється ставлення до дитини тощо. Усе це дозволяє зрозуміти причини неблагополучних міжособистісних взаємин держави і намітити шляху поліпшення психологічного клімату групи.
в) Діагностика психофізіологічних особливостей дітей.Психофизиологические методики застосовуються з вивчення основних властивостей нервової системи (СР) (сили — слабкості, рухливості — інертності, врівноваженості — неврівноваженості).
Наприклад, для діагностики рухливості нервової системи застосовується методика, розробленаВ.Т. Козлової, з метою оцінки сили нервової системи — В.А. Даниловим [11].
Для індивідуальної діагностики застосовна з психофізіологічних методик, згаданих вище. Якщо виникла потреба обстеження цілого класу (наприклад, виявлення учнів, причина низькою успішності яких залежить від неадекватному використання ними своїх психофізіологічних особливостей), зручно використовуватитеппинг — тест, який легко проводиться групи. Для учнів середніх і старшої школи розуміння завдання й його виконання групи легко. Учні 8-11 класів можуть виконувати самостійно й більше первинну обробку даних — підрахунок кількості крапок і побудова графіків. Це дозволить одразу після проведення завдання дати дітям рекомендації з більш ефективного використання своїх психофізіологічних можливостей у навчанні й подолання обмежень, властивих своєму типу СР.
р) Діагностика особливостей особистості. Перерахуємо деякі типові діагностичні завдання, які під час вивченні особливостей особистості.
Вивчення самооцінки дитини. Найпоширенішою технікою є методика самооцінкиДембо-Рубинштейн. Практика показує, якщо завдання пояснено дитині це й доступно, воно застосовно регулярно працюють з дітьми навіть семирічного віку.
Для вивчення загальних поглядів на собі й центральної рівня самопрезентації використовуються вільні самоопису, іноді на кшталт творів, іноді — як 10-15-20 відповіді питання «Хто я? «, чи скільки завгодно відповідей певну час. Такі саме описи застосовні вже у працювати з молодшими підлітками і не є тільки служити діагностичним, а й які розвивають засобом розширення поглядів на собі.
Широке застосування знайшли у діагностиці особливостей особистості проективні методи. Для вивчення поглядів на через ставлення до своєму фізичному «Я» застосовується малюнок людини. І це властивість, але у метафоричної формі, вивчається з допомогою техніки малюнка неіснуючого тваринного.Неосознаваемие мотиви й потреби, переживання, інтереси вивчаються з допомогою тесту незакінчених пропозицій у численних модифікаціях. Нарешті, з вивчення мотивації особистості, значимих переживань застосовуютьсяапперцептивние техніки, і,ТАТ та її «дитячі» варіанти.
>Вишеописанние діагностичні сфери євневозрастними, проте, поруч із загальними трапляються й дещо специфічні для віку діагностичні завдання. Наприклад, виявлення фахових зацікавлень учнів 9-11 класів використовуються опитувальники професійних схильностей. Вивчення ціннісних орієнтації проводиться з допомогою методикиРокича і його модифікацій.
Діагностика особистих якостей має давати психолога наскільки можна повніше уявлення про людину. Підбір методик грає тут значної ролі. Поєднання діагностичних коштів різних типів, комбінування стандартизованих методик і діагностичних коштів без жорсткого алгоритму, подібних розмові і спостереженню, допоможуть дитячому психолога — практику скласти різнобічніший уявлення стосовно особи дитини.
Психологічна корекція
Інше напрямпрактико-ориентированной психології — психологічна корекція.Психокоррекция – це
