Специфіка роботи соціального педагога з сім’єю

Реферат

ВСТУП

Як складова частина морально-етичної культури немало-важливе значення мають традиції спілкування і взаємин у родині. У будь-якій сфері конкретними формами моральних відношень є відносини взаємної турботи, допомоги, підтримки, взаємної поваги, довіри, щирості, вдячності, великодушності, співучасті, співпереживання, любові і вірності.

У кожній родині виробляється певний стиль і характер взаємин, а якщо він набуває такої риси, як стабільність, то ті чи інші взаємини перетворюються на звичні. І ми можемо говорити про їх як про традиційні. Є чимало родин, у яких успіхи і невдачі кожного члена родини (як дорослих, так і дітей) переживаються спільно. Якщо хтось у родині занедужав, йому намагаються допомогти і зробити послугу всі, причому не тільки в лікуванні, айв службових і навчальних справах. Ці маленькі сімейні традиції — невід’ємний елемент морально-побутового сімейного укладу, без чого не може бути сформована і висока моральна культура особистості.

РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЯ СІМЕЙНОГО ДОЗВІЛЛЯ

У сімейно-побутових традиціях особливе місце посідає організація культурного дозвілля.

Зі збільшенням вільного часу проблема дозвілля стає все важливішою соціальною проблемою. Психологи та соціологи все частіше пишуть про раціоналізацію, оптимізацію дозвілля, педагоги і батьки вказують на недолік використання вільного часу і на зростаючу завантаженість школярів; юристи і правознавці однією з причин злочинності й антиправового поводження називають низьку культуру дозвілля значної частини населення. Очевидно, усі, хто займається питаннями людинознавства, не можуть обходити цю проблему. У зв’язку з цим необхідно мати більш чітке уявлення про дозвілля і його культурну організацію як у великому суспільному масштабі, так і в масштабі сімейно-побутового характеру.

Час дозвілля — це вільне від роботи або іншої обов’язкової діяльності час. У цей час людина вільно (але в рамках норм і правил людського гуртожитку) вибирає ті чи інші заняття, проводить час відповідно до своїх інтересів і схильностей, своїх духовних і фізіологічних потреб. Дозвілля можна класифікувати як активне і пасивне (так само, як і відпочинок), культурне і безкультурне, індивідуальне і колективне, сімейне, шкільне, суспільне, захоплююче і різноманітне. У будь-якому випадку дозвілля пов’язане з вільним часом.

Прагнення до збільшення обсягу вільного часу кожним членом родини — явище закономірне.

5 стр., 2154 слов

Фізіологічні та психологічні зміни під час вагітності

... ненавмисноговнутрисосудистой ін'єкції анестетика. Таблиця 1 -Физиологические зміни під час вагітності >Параметр Зміни ЦНС МАКингаляционних анестетиків - 40% Система ... сприяєжелудочно-пищеводномурефлюксу. Ці фізіологічні порушення, поруч із прийомом їжі незадовго до родів та уповільненій евакуацією ... необхідно проводитипреоксигенацию через лицьову маску. Якщо пологи відбуваються у становищі на ...

Із зростанням рівня освіти, культури, розвитком джерел інформації, які має сучасна родина, збільшуються можливості розмаїтості дозвілля.

В організації культурного дозвілля велике місце займає телебачення. Але непомірний перегляд телепередач дітьми нерідко призводить до вкрай небажаних наслідків. У дітей не тільки псується зір і погіршується здоров’я, а й виробляється ганебність до інформації, притуплюється емоційне сприйняття. Заборона дивитися всі підряд телепередачі нічого не дасть, якщо батьки не будуть прагнути розумно спрямувати діяльність дитини в години дозвілля. Необхідно прагнути до того, щоб сімейне дозвілля було активним, різноманітним, сприяло духовному зростанню і батьків, і дітей.

Сімейне дозвілля займає особливе місце в розвитку морально-естетичної культури. Це, по-перше, пояснюється тим, що в родині створюються найбільш інтимні умови життєдіяльності людей, їхнього спілкування і взаємин. По-друге, більшість людей проводять значну частину вільного часу саме в сімейному оточенні. По-третє, сімейне дозвілля характеризується відносною стабільністю і пов’язане із сімейно-побутовими традиціями і звичаями.

В організації сімейного дозвілля велике значення має уміння дорослих розумно використовувати свої вільні години і навчити цьому дітей. Це уміння залежить від організованості, розпорядливості, діловитості в усьому, від розуміння того, що час -це те багатство, яке нічим не заповнюється. А навчити цьому дітей треба зі встановлення і підтримки правильного режиму дня, розподілу трудових обов’язків у родині, виконання простих правил сімейного і загальнолюдського гуртожитку. Необхідно пам’ятати, що найдужчими засобами формування духовного багатства дітей є найчастіше не формальні виховні впливи, а непрямі: читання і розповідання казок (пізніше — інших книг), бесіди про життя простих і видатних людей; іграшки, а потім прилучення до творчих аматорських занять; прогулянки до лісу, спільне відвідування кіно, театрів, виставок, музеїв.

Розумне і раціональне використання часу, у тому числі часу дозвілля, повинне бути однієї з головних сімейно-побутових традицій.

В організації дозвілля величезну роль відіграє читання літератури. Однак рівень читацької культури в значної частини як дітей, так і дорослих дуже далекий від бажаного. Батьки дуже рідко надають допомогу дітям у виборі літератури.

Потрібно відроджувати і таку сімейну традицію, коли дорослі в спілкуванні з дітьми відкривають їм різноманіття навколишнього світу. Це тим більше необхідно в морально-естетичному відношенні, тому що в значної частини сучасних дітей розвивається раціоналізм мислення і сприйняття навколишнього на шкоду розвитку емоційного світу. Для формування емоційного світу дітей (та й самих дорослих) треба розвивати й удосконалювати таку сімейну традицію, як спільні ігри (маються на увазі ігри інтелектуальні, які збагачують духовний світ людини).

Візьміть, наприклад, домашні географічні подорожі, історичні вікторини, різні лінгвістичні змагання. І один з ефективних шляхів для цього — перетворення корисних, захоплюючих ігор у сімейні традиції.

У культурній організації сімейного дозвілля велике значення, особливо в міських умовах, мають колективні сімейні прогулянки. Важливо, щоб вони були не від випадку до випадку, а увійшли в звичку, стали маленькою сімейною традицією, і саме — прогулянки спільні. Адже часто буває, що батьки й діти прогулюються окремо, начебто з тактовних розумінь — не заважають один одному. Це цілком природно: у дорослих і дітей у силу вікової психології інтереси різні. Але є й повинні бути спільні інтереси. Це вже залежить від ідейно-моральної атмосфери родини, яку потрібно створювати і якою потрібно управляти.

5 стр., 2072 слов

Педагогіка сімейного виховання

... сама природа заклала віддано перевагу у дітей. Забезпечення сімейного виховання, його змістовними організаційні аспекти є вічної ... функцій, зі зміною масштабів та характеру соціальної діяльності її. Сім'я виконує важливі суспільно значимі ... дозвілля, розвиток взаємного збагачення кожного членів сім'ї; Емоційна здійснення психологічного захисту кожного членів сім'ї. 2. Стилі і типи сімейного виховання. ...

Дуже важливо в організації культурного дозвілля в родині розвивати аматорські заняття (колекціонування, технічне конструювання, в’язання, фотографія, збирання грибів, вирощування квітів, риболовля і т. ін.), туризм, проведення інтелектуально насичених сімейних вечірок. Головне — треба виховувати гарні звички культурного відпочинку і пам’ятати при цьому, що вони втрачаються легше, ніж здобуваються. Звички позитивного дозвілля залишаються надовго, якщо стають традицією. Створення і підтримка сімейно-побутових традицій і організація культурного дозвілля в родині — основна умова формування особистості.

РОЗДІЛ 2 ФОРМИ І МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СІМЕЙНОГО ДОЗВІЛЛЯ

Сім’я, як відомо, є природною основою суспільства. У сім’ї, через сім’ю, в умовах родинного побуту, праці, дозвілля формуються первинні ціннісні орієнтації та соціальні настанови молодого покоління. Тим часом серйозні кризові явища, пов’язані з процесом глобалізації ринкових відносин капіталістичного типу та супутніми їм тенденціями (безробіття, посилена міграція населення, послаблення родинних зв’язків тощо) справляють негативний, руйнівний вплив на національні традиції, звичаї взагалі, родинні — зокрема і особливо. Саме тому виявлення і підтримка позитивних тенденцій у сімейно-родинних стосунках, формах родинного спілкування у виробничій та позавиробничих сферах, інтеграція родинних традицій, свят і обрядів у форми культурогенної життєдіяльності сучасної сім’ї набуває особливої гостроти. Тема дозвілля, дозвілєвої діяльності в нашій країні не втрачає своєї актуальності. Навпаки, ця проблема обростає все більшими протиріччями й ускладнюється. Ці протиріччя зумовлені насамперед невідповідністю між сутністю дозвілля, культурно-дозвіллєвої діяльності й існуючими в реальній дійсності формами і методами проведення дозвілля.

Дозвілля є об’єктом вивчення багатьох наукових дисциплін: соціології, психології, педагогіки дозвілля та ін. Тому виділилася особлива галузь наукового знання — дозвіллєзнавство. Предметом дозвіллєзнавства є дозвілля як самостійний і важливий аспект духовної сфери людської діяльності. Однозначного визначення u1087 поняття дозвілля не існує. Є кілька підходів до трактування дозвілля. Велике значення в науці надається діяльнісному підходу, тому що саме завдяки йому повніше розкривається структура і внутрішні механізми дозвілля. З цього погляду дозвілля є сукупністю різних видів діяльності, якими індивід займається за власною волею: відпочинок, розваги, підвищення майстерності, освіта, участь у житті суспільства тощо. Таким чином, дозвілля — це діяльність, окреслена певним періодом часу. Потенціал дозвілля надає великі можливості для формування моральних потреб особистості. Разом із тим дозвіллєва діяльність має дефіцит позитивних моральних орієнтирів.

5 стр., 2093 слов

Реферат соціально психологічний клімат в організації

... колективу й організації загалом, незадоволеність тощо. Соціально-психологічний клімат – це результат спільної прикладної діяльності людей, їх міжособистісного взаємодії. Він виявляється в групових ефекти, ... передбачає сумісність характерів, мотивів, типів поведінки; - соціально-психологічний рівень сумісності – грунтується на узгодженості соціальних ролей, соціальних установок, ціннісних орієнтації, ...

Загальні проблеми організації сімейного дозвілля визначені в низці фундаментальних наукових досліджень. Це, зокрема праці, присвячені особливостям виховання дітей у традиційній українській сім’ї (О. Вишневський, В. Постовий); визначенню педагогічного потенціалу українських народних традицій і обрядів у виховному процесі (О. Воропай, К. Журба, О. Кузик, В.Скуратівський, М. Стельмахович); з’ясуванню місця і ролі культурно-просвітницької діяльності у духовному розвитку людини (Т. Алєксєєнко, С.Анісімов, І. Барвінок, Л. Бойко, О. Гавеля, Л. Миронова).

Відповідно до актуальності даної проблеми метою нашої статті є дослідження традиційних та інноваційних форм і методів організації сімейного дозвілля та соціально-педагогічних умов їх ефективного функціонування.

Одним із напрямів роботи соціального педагога з сім’єю є організація сімейного дозвілля. Складна сімейна ситуація, відсутність у кожної четвертої дитини одного з батьків і невисокий культурний рівень батьків — найпоширеніші негативні фактори, з якими стикається соціальний педагог. Організація сімейного дозвілля ускладнюється тим, що потрібно знайти такі форми дозвілля, які були б цікаві усім членам родини, незалежно від віку.

Відпочинок дає можливість визначити місце і роль окремої людини в соціальній системі (соціальній групі, колективі, суспільстві в цілому) відповідно до його індивідуальних якостей і особливостей. Усе це й робить відпочинок соціально-педагогічним видом діяльності. Важливо, щоб кожна людина займалася улюбленою справою і виконувала ті соціальні функції, які більше всього відповідають її інтересам і можливостям. Тим більше важливо, що проводячи дозвілля разом, батьки і діти краще пізнають один одного, знаходять оптимальні шляхи взаєморозуміння — а все це робить родину повноцінною у високому розумінні цього слова.

На основі дослідження теоретичних джерел та практичного досвіду можна визначити рівні організації дозвілля у сім’ї. Високий рівень — батьки і діти віддають перевагу творчості у виборі видів дозвіллєвої діяльності, часто проводять вільний час разом, стосунки в сім’ї добрі, дружні, дитина любить проводити з батьками свій вільний час і відкрито ділиться з ними своїми проблемами, переживаннями, інтересами, батьки і діти виділяють достатньо часу для проведення спільного активного дозвілля. Середній рівень: батьки і діти віддають перевагу активному споживанню у проведенні свого дозвілля, лише інколи виходять на рівень творчості, також лише інколи проводять свій вільний час разом, оскільки не мають на це часу, стосунки в сім’ї часто бувають напруженими, дитина дуже рідко ділиться з батьками своїми думками і переживаннями і не завжди полюбляє проводити з ними свій вільний час, віддаючи перевагу друзям. Низький рівень: батьки і діти віддають перевагу пасивному споживанню у проведенні свого дозвілля, на дозвіллі разом майже ніколи не проводять часу, оскільки їм не цікаво разом, стосунки в сім’ї напружені, часто конфліктні, батькам і дітям не подобається проводити разом дозвілля, хоча час на це є, дитина не ділиться з батьками своїми проблемами і віддає перевагу самотності. Експериментальне опитування, проведене в одній із черкаських шкіл показує, що із 100% респондентів — 55% мають низький рівень організації сімейного дозвілля, 30% — середній і 15% — високий рівень. Це свідчить про важливість і необхідність соціально-педагогічної роботи із сім’єю по організації дозвілля.

5 стр., 2241 слов

Соціально-педагогічна діяльність як професія

... У соціального педагога, що займається проблема­ми освіти, обов'язки достатньо різноманітні - від організації соціаль­но значущої діяльності серед ... соціального педагога, у якого на першому місці не навчальна, не освітня, а виховна роль, функції соціальної допомоги та захисту. Соціальні педагоги ... більшою конкретністю, аніж альтруїзм. Однією з таких форм є співчуття. Під співчуттям ми розуміємо взаємини ...

Важливим моментом у діяльності соціального педагога із сім’єю є правильний і різноманітний підбір форм і методів організації сімейного дозвілля. Форма, як свідчать дані словників — це спосіб здійснення, виявлення будь-якої дії, процесу…; вид, устрій, тип, структура чогось (наприклад, форма роботи), зовнішній вираз якого-небудь змісту.

І. Звєрєва дає наступне визначення даного поняття «форми соціально-педагогічної діяльності — це варіанти організації позитивної активності дітей та молоді, спрямовані на вирішення відповідних завдань» [5, 38]. У своїй практиці спеціалісти використовують значну кількість різноманітних організаційних форм. Проте, всі їх можна характеризувати за такими специфічними ознаками: 1. Функціональність, яка вказує на те, що є форми найбільш пріоритетні для реалізації певного напряму соціально-педагогічної діяльності.

2. Структурність, що характеризується спеціальними вимогами до підготовки та проведення окремих типів форм. Так, під час підготовки вечора відпочинку організатору, в першу чергу, необхідно продумати загальну сюжетну лінію, підібрати оригінальні конкурсні завдання, знайти оптимальні засоби для створення позитивного емоційного настрою учасників. 3. Інтегративність. Вона передбачає, що проведення одних форм сприяє підготовці та впровадженню інших, більш складних форм. Наприклад, роботу з формування здорового способу життя варто починати з таких форм як бесіди, тренінги, усні журнали.

Базуючись на знаннях, які отримуються під час проведення цих форм, можна залучати їх до проведення конкурсів, тематичних днів, тижнів, акцій

Систематизувати усі форми лише за однією ознакою досить важко, оскільки їх діапазон досить великий. Тому в теорії та практиці відокремлюють різні види організаційних форм дозвілля за певною класифікацією. Звєрєва І. пропонує таку класифікацію:

1) за кількісним складом учасників: індивідуальні (бесіда, гра), колективні (конкурс, диспут, прес-конференція, усний журнал, відеолекторій, аукціон), масові (свято, концерт, акція, фестиваль);

2) складністю побудови: прості (бесіда, диспут, вікторина), складні (конкурс, ярмарок, змагання, заочна мандрівка, театралізована постановка, тематичний вечір, ігрова програма), комплексні (тематичний день, тематичний тиждень, місячник, фестиваль);

3) характером змістового наповнення: інформаційні (бесіда, лекція, диспут, зустріч, круглий стіл, тематичний вечір), практичні (виставка, похід, змагання, конкурс умільців, вулична ігротека), інформаційно-практичні (гра мандрівка, тематична акція, конкурс).

Оскільки у дозвіллєвій діяльності поєднуються такі цілі як виховання і відпочинок, то і добір методів повинен ґрунтуватись на основі цих цілей, а також на основі тієї чи іншої форми. «Метод виховання — це спосіб впливу вихователя на свідомість, волю й почуття вихованця з метою формування в нього стійких переконань і певних норм поведінки».

19 стр., 9352 слов

Соціально-психологічні особливості становлення ділових відносин в колективі

... також, як одне та інше проявляється в організації спільної діяльності. У роботі Н.І. Леонова “Психологія ділового спілкування”, спілкування розглядається як сприйняття людьми один ... ділових взаємовідносин; охарактеризувати соціально-психологічні аспекти ділового спілкування; розкрити особливості конфлікту як одного з головних чинників розладу діяльності взаємовідносин у колективі; визначити ...

Складовою методу є прийом виховання, який визначає шляхи реалізації вимог цього методу.

Методи виховання класифікують залежно від їх функціональної спрямованості, виокремлюючи такі групи:

1. Методи формування свідомості й переконань.

2. Методи організації діяльності й формування поведінки.

3. Методи стимулювання та коригування поведінки й діяльності особистості.

Методи педагогіки дозвілля — це шляхи і способи здійснення виховного і освітнього процесів у сфері вільного часу. Вибір того або іншого методу залежить від форми реалізації дозвільної діяльності — групової або масової

Для групових форм реалізації дозвілля головним методом є метод педагогічної організації спільноти на основі сумісної дозвільної діяльності. Для масових форм — метод створення педагогічних ситуацій, що задовольняють потреби людини в спілкуванні, враженнях розважального або пізнавального характеру, співпереживанні і емоційній розрядці. Процес реалізації кожного з цих основних методів спирається на сукупність окремих методик, що дозволяють із найбільшою повнотою вирішувати конкретні виховні або просвітні завдання. Бочелюк В.Й. в організації дозвілля виділяє наступні методи.

1. Метод емоційної інтеграції спільності.

2. Метод зняття психологічної дистанції.

3. Метод концентрації форм спілкування з активізацією ігрового спілкування.

4. Метод режисури контактів.

Різні вікові групи людей, які представлені у сім’ї, по-різному ставляться до спільного проведення дозвілля. Найбільш типові форми вияву культурно-дозвіллєвої діяльності характерні для представників першої групи, у яку включають молодих людей віком до 20 років, які відрізняються ініціативним поводженням: часті виступи в клубному об’єднанні інших місцях; високий ранг особистої думки в системі факторів, які впливають на формування переконань і орієнтації; лідирування в спілкуванні як в установі культури, широта інтересів до питань інших сфер життя суспільства; висока критичність в оцінці проведених культурно-дозвіллєвих програм; компетентність у питаннях організації дозвілля.

Друга група — люди віком 20-40 років. Вони відрізняються ініціативним у поєднанні з реактивним (тобто підтримкою ініціативи інших) поводженням. Тут показники за своїм набором приблизно співпадають із показниками першої групи, однак у ряді випадків превалюють не тільки ініціативне, але й орієнтоване на питання політичного, культурного, економічного життя поводження, низька критичність в оцінці культурно-дозвіллєвих програм, невизначена мотивація і низька активність у розширенні знань.

Третю групу представляють люди віком за 40 років, які відзначаються індиферентним поводженням у культурно-дозвіллєвій діяльності. Для цієї групи характерна: вузькість кола джерел інформації, які в основному випадкові, ситуативні; майже повна відсутність спілкування на теми культури; відсутність виражених інтересів до культури і прагнення до розширення знань і в той же час активна участь у суспільній роботі установи культури.

У наш час іде розвиток позитивних тенденцій зі створення культурно-дозвіллєвого середовища, адекватного сучасним соціально-культурним потребам суспільства. Створення нових типів установ культури, таких як соціально-культурних центрів і центрів дозвілля, пов’язане із якісними змінами потреб населення.

11 стр., 5310 слов

Індивідуальний стиль педагогічної діяльності ( )

... стилю педагогічної діяльності. Гіпотеза: створення накопичувальної системи безперервного підвищення кваліфікації кадрів призведе до формування нової персоніфікованої культури професійної педагогічної діяльності, реалізованої через індивідуальний стиль ... дорослих (дорослі не тільки транслюють зразки спілкування, мислення, організації діяльності, а й живуть за цими зразками); самовизначення ( ...

Основні функції сучасного центра дозвілля, які визначають його внутрішню структуру, безпосередньо пов’язані з феноменом культурно-дозвіллєвого середовища, і можуть бути виражені такими напрямами своєї діяльності: організація і забезпечення умов для проведення культурного дозвілля у всій його повноті і розмаїтості відповідно до потреб, інтересів і можливостей усіх груп населення; розробка і поширення нових технологій дозвіллєвої діяльності, взаємодія з іншими типами установ культури, відпочинку, спорту для забезпечення ефективності, якості й інтенсивності роботи всієї сфери дозвілля в цілому; апробація, відпрацювання і впровадження нової техніки, яка розробляється промисловістю для використання у сфері дозвілля.; виділення приміщень для фізкультурно-оздоровчого дозвілля у складі клубу; об’єднання різних видів розважальних програм (танцювальних, атракціонних, комп’ютерних тощо); створення спеціалізованих клубів: туристів, любителів тварин, філателістів, нумізматів тощо, організація аматорських клубів і студій, дискотек, виставок.

Вибір форм соціально-педагогічної роботи в школі залежить від категорії сім’ї, цілей, які ставить перед собою соціальний педагог. У переважній більшості групові та масові форми роботи є провідними в таких напрямах: зміцнення інституту сім’ї шляхом формування та розуміння сім’ї як базової цінності в житті людини; пропагування здорового способу життя серед членів сім’ї; просвіта батьків із питань взаємостосунків та виховання; організація культурно-дозвіллєвої діяльності.

Груповими формами соціально-педагогічної роботи є тренінги, семінари, відеолекторії, зустрічі зі спеціалістами, гуртки за інтересами, сімейні клуби, ігри, круглі столи. А серед масових можна виділити сімейні вечори, свята, тематичні дні, тижні тощо.

Вищезазначені форми можна конкретизувати. Групові: ділові ігри: естафета сімейного виховання, архітектура сім’ї, круглі столи: важкі діти і важкі дорослі, батьки і діти — протистояння чи співробітництво; вікові клуби-об’єднання: старший брат, старша сестра, бабусі й дідусі. Масові: сімейні вечори: діти + батьки, вечір-портрет сім’ї; сім’ї — ювіляри; сімейні свята: тато, мама, я — спортивна сім’я, день здоров’я, день матері, Новий рік — сімейне свято; тематичний день (День матері, День спортивної сім’ї); тематичний тиждень (Тиждень музики).

Важливим завданням на сьогодні є використання інноваційних форм і методів у організації сімейного дозвілля. До інноваційних форм і методів належать ті прогресивні педагогічні знахідки, які дозволяють цілеспрямовано проектувати і організовувати процес навчання чи виховання з максимальним забезпеченням ефективних умов досягнення поставленої мети. Для соціально-дозвіллєвої діяльності ключовою є комунікація. Це — спілкування у сімейному колі, виховання дітей та інші види соціального дозвілля, в яких процес соціалізації виходить за межі сім’ї — нестандартні контакти, необхідні для встановлення психоемоційної рівноваги. При цьому спілкування є важливим фактором соціалізації, фундаментальною основою людського буття. У дозвіллєвому спілкуванні головну роль відіграє субкультура комунікаторів і оточення, в якому воно відбувається.

15 стр., 7013 слов

Методи і форми роботи соціального педагога з прийомною сім’єю

... роботи з прийомними сім'ями та прийомними дітьми ВИСНОВКИ ДОДАТКИ ЛІТЕРАТУРА ВСТУП Прийомна сім'я є відродженої формою сімейного виховання ... роботи полягає у вивченні соціально-педагогічної діяльності. ... виховання в прийомну сім'ю (під опіку чи піклування), орган опіки та піклування протягом 20 днів з дня подачі заяви з усіма необхідними документами готує висновок про можливості стати прийомними ...

У сучасних умовах ми не можемо оминути віртуальне спілкування в мережі INTERNET, відзначаючи його інформаційне, пошукове, освітнє наповнення. Тому важливо для соціально-педагогічної теорії і практики — цілеспрямований педагогічний вплив на спілкування в мережі INTERNET. Так ефективною інноваційною формою стало створення Академії батьківства на сайті «Однокласники» і Педагогічного інтернет-клубу. До складу Академії входять батьки, педагоги, психологи, дефектологи, дитячі лікарі, вихователі.

Серед них є і вчені-практики із 17 регіонів Росії та інших країн (Україна, Білорусія, Литва, Латвія, Казахстан, Франція, Фінляндія, Великобританія, США та інші).

Дана інтернет-сторінка має рубрики: новини, форум (з темами «Давайте знайомитись», «Педагогічна скарбниця»), фотоальбоми (з розділами «Календар імен», «Мої брати і сестри», «Дитина-Дослідникu, «Моя майбутня професія», «Фізкультура вдома» тощо).

Кожен із членів групи може поділитися своїми враженнями і новинами.

ВИСНОВОК

Отже, досліджуючи специфіку роботи соціального педагога з сім’єю, можна виділити наступні важливі умови організації сімейного дозвілля: своєчасна діагностика інтересів та творчих спрямувань кожного члена сім’ї та визначення збігу загальної спрямованості сім’ї з особистими творчими прагненнями і планами окремих її членів; формування позитивної мотивації сім’ї до культурно-дозвіллєвої діяльності; використання різноманітних, доцільних форм і методів організації дозвілля, відповідно до віку, соціального стану, інтересів і запитів сім’ї і суспільства; створення сприятливої соціально-психологічної атмосфери аудиторії під час проведення групових та масових заходів сімейного дозвілля.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство: Навч. посібн. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 208 с.

2. Воловик А., Воловик В. Педагогіка дозвілля. — Харків,1999. — С. 89.

3. Горбачова И.И., Каменем А.В. Деятельность клубов / Аналитический обзор. — М.:ГИВЦ МК РФ., 1994. — 35 с.

4. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка родинного виховання. Навчальний посібник. — К.: Знання, 2006. — 324 с.

5. Форми організації дозвілля дітей та молоді: Метод. матеріали до тренінгу / За заг. ред. І. Звєрєвої. — К.: Науковий світ, 2004. — 58 с.