КУРСОВА РАБОТА
Дисципліна
Теорія і практика психологічного тренінгу
Тема
Тренінгові робота практичного психолога
Зміст
Вступ
1. Сучасні погляди на тренінгову роботу практичного психолога
1.1 Психологічна корекція як сфера діяльності практичного психолога
1.2 Психологічний тренінг як метод практичної психології
1.3 Поведінковий напрям в психокорекційній роботі
1.4 Комунікація: поняття і основні підходи в психології
2. Матеріали та методи дослідження
2.1 Презентація
2.2 Програма тренінгу комунікативних здібностей
2.3 Формування тренінгової групп
3. Проведення та аналіз тренінгу з комунікативної некомпетентності
3.1 Проблеми та трудності які виникли при проведенні тренінгу
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
В настоящее время невозможно раскрыть практические возможности психолога без разностороннего видения группового робота с детьми и взрослыми. При всей смелости и методической отработке різномоманітти разработки, зачастую она не будет обозначаться «очаровательным» словом — тренировка.
Психологический тренинг — это особая форма групповой робототехники из-за ее возможностей, границ, правил и проблем. Теперь мы будем изучать новые навыки, в дальнейшем поможем освоить психологические возможности. Его особенность в том, что обучение занимать активную позицию и обучение занимать место в жизненном процессе — это особый опыт поведения, восприятия и активности.
Мета роботи, Задачі роботи
1.Підібрати літературу на тему тренінгові діяльність практичного психолога;
2.Ознайомитись та проаналізувати підібрану літературу;
3.Створити авторську тренінгові програму;
4.Провести тренінг;
5.Проаналізувати ефективність і результативність тренінгу.
6.написати виводи.
Об’єкт : Тренінгові діяльність практичного психолога.
Предмет: Анализ литературы по проблемам общения и определение авторских обучающих программ по проблемам общения.
Тренінг розраховано на потенційного користувача. Інформація о проведені тренінгу була розміщена у всесвітній мережі Інтернет.
Тренінгова група формувалась на таких принципах:
1. чоловіки та жінки;
2. вік: 23-35 років;
3. робітники середнього соціального статусу.
Практична психологія
... першу чергу. Стосовно змісту самих понять "наукова" і "практична" психологія важливо наголосити на тому, що сучасна філософська і теоретично- ... риси у певної категорії людей. Тут бачимо найхарактернішу ознаку наукової психологи — аналітично-статистичний підхід до свого об'єкта — людини[1,с.109]. ... (або їх комплексу), по-перше, складає окрему задачу роботи, а по-друге, не ставить за мету їх широке ...
Проведення тренінгу намічається на 21 березня 2008 року за адресою: м. Харків, вул. Чкалова, 134. Початок о 12:00.
1. Сучасні погляди на тренінгову роботу практичного психолога
1.1 Психологічна корекція як сфера діяльності практичного психолога
Психологическая культура — это шум о своем психическом здоровье, решении психологических кризисов и помощи близким. У психологічній культурі виділяють три основні компоненти:
1. Самопізнання і самооцінка
2. Пізнання інших людей
3. Уміння управляти своєю поведінкою, емоціями, спілкуванням.
Сама психологическая культура «Оволодинни» не несет большого психотерапевтического заряда. Есть много проблем для людей, которые могут быть самодостаточными и рекомендации факультета — это психологи. Кожа человека может быть для себя интуитивным психологом, оценивать его психическое состояние, особенности поведения и проявлять эмоции. Проте бувають ситуації, коли людина не може самостійно справитися з складними проблемами, які зустрічаються на його життєвому шляху, і потребує психологічної допомоги [13, стр.13].
Психологічна допомога включає: психодіагностику, психокорекцію, психотерапію, психологічне консультування, профорієнтацію і ін. Залежно від віку, особливості життєвої ситуації людини, стану здоров’я, наявності або відсутності певного життєвого і соціального досвіду і т.д. таку допомогу може надати: психолог — фахівець з базовою психологічною освітою, який володіє методами оцінки психічних явищ і уміння їх коректувати;
- психотерапевт — лікар за освітою, який надає людині допомогу в рішенні проблем, пов’язаних з психічним здоров’ям, але не з психопатологією. Для проявления психопатологии необходимо активировать помощь психопатолога.
Достаточное обсуждение и для настоящего часа питания о разделении двух сфер психологической поддержки: психологическая коррекция и психотерапия. Як у психокорекції, так і в психотерапії пред’являються схожі вимоги до особи клієнта і фахівця, що надає допомогу; до рівня його професійною підготовка кваліфікації і професійним навикам; використовуються однакові процедури і методи; пред’являються однакові вимоги; допомога виявляється в результаті специфічної взаємодії між клієнтом і фахівцем. На думку Ю.Е. Аллегория, видение условий психокоррекции и психотерапии Винникля связано не с особенностями робота, а с укоренившимся мнением, что люди могут заниматься психотерапией, как если бы они могли дать специальное медицинское образование. Крім того, термін психотерапія (Psychothrapy) є міжнародною і в багатьох країнах світу однозначно використовується по відношенню до методів роботи, здійснюваних професійними психологами. Існують певні труднощі в розмежуванні на практиці понять психологічна корекція і психотерапія. На думку Р.С. Немова, різниця між поняттями психотерапія і психокорекція полягає в наступному: психотерапія — це система медико-психологічних заходів, вживаних лікарем для лікування різних захворювань, психокорекція — сукупність психологічних прийомів, використовуваних психологом для виправлення недоліків психології або поведінки психічно здорової людини. Термін корекція буквально означає виправлення [13, стр.20].
Психокорекція — це система заходів, направлених на виправлення недоліків психології або поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічної дії. Психокоррекции недолговечны, но они не омрачают органическую основу и не обладают такими сильными качествами, поскольку формируются так, чтобы заканчиваться рано, и практично не менять. Посмотрите на смех психокорректирующего процесса, который приводит к этому виду психотерапии. Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особу людей, що мають в повсякденному житті психологічні труднощі, проблеми, скарги невротичного характеру, а також на людей, що відчувають себе добре, проте охочих змінити своє життя або що ставлять перед собою мету розвитку особи. Исправление, чтобы сосредоточиться на здоровье человека прямо на ступеньке повреждения. При психокоррекции чаще всего устраивают текущих дневных клиентов и, возможно, нет. Психокорекція зазвичай орієнтується на середньострокову допомогу (на відміну від малотривалого — до 15 зустрічей — допомозі при консультуванні і довгостроковою — до декількох років — допомозі при психотерапії).
Психодіагностика психологічне консультування та психокорекція
... такі напрями роботи, якпсихокоррекция, психологічне консультування, психотерапія тощо.Психодиагностика набуває своє значення ... Діагноз - це розпізнавання. Отже, психодіагностика - галузь практичної психології, метою котрої ... використовують у цілях надання психологічної допомоги. Це найбільш складний вид ... малювання постаті людини, малюнок "Будинок - дерево - людина", малюнок сім'ї та його модифікації], ...
В психокоррекции упор делается на ценные дополнения психолога, который хочет увидеть влияние певческих ценностей клиентов. Психокорректирующие действия, направленные на изменение поведения и развитие личности клиента. Основна відмінність психокорекції від дій, налаштованих на психологічний розвиток людини, полягає в тому, що психокорекція має справу з вже сформованими якостями особи або видами поведінки і направлена на їх переробку, тоді як основне завдання розвитку полягає в тому, щоб за відсутності або недостатньому розвитку сформувати у людини потрібні психологічні якості. Відмінність між психотерапією і психокорекція полягає в тому, що психотерапія має справу з різного роду порушеннями у людей, страждаючих різними видами соматичних або психічних захворювань (розладів).
Многие отклонения психики и поведения людей, проявляющиеся при заболеваниях, схожи с теми, с которыми мне может помочь психолог, психокоррекция, как справиться. В знак протеста люди, которые идут к животным с помощью психотерапевта, называют их больными или терпеливыми, но молча, нуждаясь только в должной помощи, называют их клиентами. Клиент — нормальный человек, физически и психически здоровый, у которого в жизни есть проблемы психологического или поведенческого характера. Он не осознает необходимости помощи извне. Як об’єкти коректувальної дії можуть виступати особа, сім’я або група[13, стр.24]..
Види психокорекції.
По певческим критериям Выходячого, психокорректирующим можно классифицировать.
1. По характеру спрямованості виділяють корекцію:
- симптоматичну;
- каузальну.
Симптоматична корекція (корекція симптомів).
як правило, припускає короткочасна дія з метою зняття гострих симптомів відхилень в розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу. Каузальна (причинна) корекція направлена на джерела і причини відхилень. Датский тип коррекции сложен на час, он более значим, он защищает от симптоматической коррекции, только одни и те же симптомы слабости могут иметь совершенно различный характер, наносить ущерб психологической структуре.
Реферат основні етапи розвитку психології та її концепції
... основні види зв'язків — асоціації психічних явищ. II етап розвитку психології пов'язані з її ... на античному рівні. Обмеженість коштів пізнання психічних явищ позначалася в потенціях їх пояснення. Це своє чергу, породжувало як жорсткодетерминистские концепції ... розвиток людини. >сократические школи 4. >УЧЕНИЕ ПЛАТОНА Про ДУШІ Основне становище Платона полягає ... боку розумної та шляхетної ...
2. За змістом розрізняють корекцію;
- пізнавальної сфери;
- особи;
- афектно-вольової сфери;
- поведінкових аспектів;,
міжособистих відносин внутрішньо групових взаємин (сімейних, подружніх, колективних); дитячо-батьківських.
3. За формою роботи з клієнтом розрізняють корекцію:
- індивідуальну;
- групову: у закритій природній групі (сім’я, клас, співробітники і т.д.);
- у відкритій групі для клієнтів з схожими проблемами;
- змішану форму (індивідуально-групову).
4. По наявності програм:
- програмовану;
- імпровізовану.
5. По характеру управління коригуючими діями:
- директивну;
- недирективну.
6. За тривалістю:
- надкоротку (надшвидку);
- коротку (швидку);
- тривалу;
- надтривалу.
Оверкорток психокоррекции банальности или возраста направлен на решение текущих вопросов и конфликтов. Її ефект може бути нестійким. Коротка психокорекція триває декілька годин і днів. Застосовується для вирішення актуальної проблеми, як би <запускає> процес зміни, який продовжується і після завершення зустрічей. Тривиальная психокоррекция проводится в месяц, в центре внимания — особые проблемы. это час тренировки без деталей, эффект — развиваться и носить элегантный шрифт. Психокоррекция была излишней и может продолжать потрясать и покорять сферу как привычного, так и бессознательного. Багато часу приділяється досягненню розуміння суті переживань. Ефект розвивається поступово, носить тривалий характер.
7. За масштабом вирішуваних задач розрізняють психокорекцію:
- загальну;
- приватну;
- спеціальну.
Під загальною корекцією розуміються заходи загально-коректувального порядку, нормалізуючі спеціальне мікросередовище клієнта, регулюючі психофізичну, емоційну навантаження відповідно до вікових і індивідуальних можливостей, що оптимізують процеси дозрівання психічних властивостей у особи, що саме по собі може сприяти ліквідації психічних порушень і гармонізації особи в ході подальшого розвитку[13, стр.30]..
Під приватною психокорекцією розуміють набір психолого-педагогічних дій, що є адаптовані для дитячого і підліткового віку психокорекційні прийоми і методики, використовувані в роботі з дорослими, а також спеціально розроблені системи психокоректувальних заходів, заснованих на ведучих для певного віку онтогенетичних формах діяльності, рівнях спілкування, способах мислення і саморегуляції. Кожен прийом має, як правило, декілька напрямів психокоректувальної дії. Частная психокоррекция — это арсенал психокоррекции психологических событий, например, групповая или индивидуальная программа роботов. Спеціальна психокорекція — це комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи з клієнтом або групою клієнтів одного віку, що є найбільш ефективними для досягнення конкретних завдань формування особи, окремих її властивостей або психічних функцій, що виявляються в поведінці, що відхиляється, і утрудненій адаптації (соромливість, агресивність, невпевненість, наднормативність або асоціальність, невміння діяти за правилами і утримувати узяту на себе роль, чітко висловлювати свої думки, боязлива, аутичність, схильність до стереотипії, конфліктність, завищена самооцінка і т.д.).
Основні принципи навчання
... Принципи навчання, що традиційно склалися, одержують глибше обґрунтування в сучасних психолого-педагогічних дослідженнях, наприклад на основі сучасного трактування співвідношення навчання і розвитку, теорії формування ... певні вимоги до навчання і викладання. Принципи навчання виражають ці вимоги. Наприклад, закономірністю навчання є необхідність наукових знань в розвитку учня, в його підготовці до ...
Специальная психокоррекция, в такой степени, покликана, чтобы исправить наследование неправильного виховання, мешавшего развитию гармонии, социализации личности. Недостатки могут быть усилены как субактивными, так и корпоративными должностными лицами. Особый випадок — представлять умы друзей детей, как правильно подготовить их к новым, в которых они не особенные. В цич-людях они первые чиновники, которые разрушают психический онтогенез, психогенные и психокоррекционные цели для улучшения результатов неправильного поведения.
Не удивляйтесь пониманию теорий, целей, процедур и форм корректирующей робототехники, психологическое действие должно быть создано до того, как человек будет готов помочь.
Коректувальна ситуація включає 5 основних елементів:
1. Людина, яка страждає і шукає полегшення своєї проблеми. Людин, у меня целый ряд проблем и потребность в психологической помощи, в психокоррекции — клиент в целом.
2. Людин, я помогу тебе и я тебе помогу. — це психолог, психокоректор.
3. Теорія, яка використовується для пояснення проблем клієнта. Психологическая теория включает психодинамику, принцип работы и менталитет.
4. Набір процедур (техніки, методів), використовуваних для вирішення проблем клієнта. Ці процедури безпосередньо пов’язані з теорією.
5. Особые социальные контакты между клиентом и психологом, который поможет решить проблемы клиента.
Психолог виноват в том, что он прагматичен до такой степени, что позволяет клиентам с оптимизмом восхищаться решением их проблем. Таке спеціальне відношення є чинником, характерним для всіх форм дії [13, стр.33].
1.2 Психологічний тренінг як метод практичної психології
Психотерапією в даний час прийнято розуміти широку область наукової і практичної діяльності фахівців (медиків, психологів і ін.), усередині якої наявна велика кількість різноманітних теоретико-методичних підходів. Можно говорить о знании медицинских, психологических, социологических и философских моделей психотерапии. У вузькому сенсі слова (медична модель) психотерапія розуміється як комплексна лікувальна вербальна і невербальна дія на емоції, думки, самосвідомість людини при багатьох психічних, нервових і психосоматичних захворюваннях.
Буквальное значение термина «психотерапия» связано с двумя иллюзиями, которые основаны на пересечении орехов психики — души и терапии — мне нравится: «принять душу» или «доставить удовольствие душе». Сам термін «психотерапія» був введений в 1872 році Д. Тук в книге «Иллюстрации» в заливке розы в тило и стал очень популярным с конца 19 века.
Оставаясь Рокки, умело разрабатывает клинически ориентированную психотерапию, в первую очередь направленную на то, чтобы помочь людям избежать очевидных симптомов, и специальную психотерапию, как способ помочь людям помочь их личности. При цьому слід пам’ятати про неоднозначне вживання останнього терміну:
по-перше, як підходу [18, стр.44].
Психологіна готовність дитини до навчання у школі
... до шкільного навчання є: рівень біологічного розвитку дитини (зріст, наявність постійних зубів); стан здоров′я на момент вступу до школи; динаміка захворюваності за попередній рік. Отже, підставою до відстрочення терміну вступу до школи ... забезпечити повноцінну готовність дитини до навчання. Готовність до шкільного навчання передбачає, крім ... передают подозрительное поведение подрастающему поколению ...
по-друге — ширше — як екзистенціальний-гуманістичного напряму в психотерапії;
- по-третє — в найбільш широкому значенні — як психотерапії, що базується на положеннях основних напрямів сучасній психології: динамічному, поведінковому і гуманістичному.
Практичний психолог — груповий тренер використовує ті ж методи, що і клінічний психотерапевт; різниця полягає, перш за все, в їх націленості. Його найважливіше завдання полягає не в знятті або полегшенні симптомів хворобі, а в створенні умов для оптимального функціонування особи і її розвитку, зокрема, в цілях поліпшення взаємин з іншими людьми (з членами сім’ї, колегами і ін.).
Групповой психологический тренинг разработан не только для социально-психологического тренинга. Область його застосування значно ширша, ніж у останнього, і зовсім не обмежується розвитком навиків ефективного спілкування і підвищенням комунікативної компетентності [1, стр.25].
Один з провідних фахівців з тренінгів в нашій країні Ю.Н. Емельянов відзначає: «При цьому термін «тренінг», на нашу думку, в структурі російської психологічної мови повинен використовуватися не для позначення методів навчання, а для позначення методів розвитку здібностей до навчання або оволодіння будь-яким складним видом діяльності, зокрема спілкуванням» (1985, с.89).
Как можно скорее вино предлагает четкий взаимозаменяемый аспект обучения и проницательности в группе роботов. Можно немного подождать, добавив, что тренировки — это не просто метод развития здоровья, а метод развития гибких психических структур и личности в целом.
В настоящее время в литературе и практических роботах термин «обучение» трактуется более широко, но это не вопрос разума. Так, відомий фахівець в області нейролингвистичного програмування і акмеології А.П. Ситников дає таке визначення тренінгу: «Тренінги (повчальні ігри) є синтетичною антропотехникой, що поєднує в собі учбову і ігрову діяльність, що проходять в умовах моделювання різних ігрових ситуацій…» (1996, С.144).
При цьому під антропотехнікою він розуміє таку складову акмеологичної практики, яка направлена на перетворення «природно даних людині здібностей» (М.К. Мамардашвили) і формування на їх основі культурного феномена професійної майстерності. Він виділяє три основних антропотехники: навчання, учення і гру [6, стр.65].
Групповой психологический тренинг включает ряд активных методов практической психологии, например використовую форму, в которой используется форма самопознания и саморазвития. Благодаря широкому спектру методов обучения его можно использовать в составе клинической психотерапии при дополнительных неврозах, алкоголизме и ряде соматических заболеваний, а также в роботах с психически здоровыми людьми, которые могут думать о психологических проблемах у пациентов с проблемы психического здоровья.
1.3 Поведінковий напрям в психокорекційній роботі
Поведінковий напрям в психокорекційній роботі бере свій початок від робіт Д. Вольпс і А. Лазаруса (середина 50-х — початок 60-х років), хоча коріння його йде в бихевіоризм Д. Уотсона і Э. Торндайка. У основі даного напряму виділяють три класичні психологічні напрями:
1. Роботи Д. Вольпе, А. Лазаруса, засновані на ідеях И.П. Павлова і З. Халла.
Психологія ділового спілкування
... які зізнаються людиною. Мораль – найважливіший спосіб нормативної регуляції громадських відносин, спілкування, і поведінки людей найрізноманітніших теренах суспільного життя – сім'ї, побуті, політиці, науці, праці ... відбувається обміну інформацією, досвідом, здібностями і результатами діяльності. Специфіка ділового спілкування зумовлена тим, що його виникає з урахуванням і з приводу певного виду, ...
2. Теорія оперантного навчання Б. Скіннера.
3. Теорія когнітивного навчання. В даний час в бихевіоральной психокорекції співіснують три основні тенденції:
- Класичне обумовлення, висхідне до експериментальних традицій И.П. Павлова.
- Оперантне обумовлення, пов’язане з ім’ям Б. Скіннера і його модифікаціями поведінки.
- Мулипімодальноє програмування.
1. Класична теорія умовних рефлексів І.П. Павлова стала основой, на которой я пробуждаю ядро поведения. На основі принципів класичного обумовлення створені такі методики корекції поведінки, як методика аверсивного обумовлення, методика контролю стимулу і т.д. І.П. Павлов первым откликнулся на еду, поскольку нейтральный раздражитель может быть умным последователем, что происходит автоматически. І.П. Павлов показав, що формування умовного рефлексу підкоряється ряду вимог:
- суміжності — збігу за часом індиферентного і безумовного подразників з деяким випередженням першого;
- повторення — багатократне поєднання індиферентного і безумовного подразників [13, 68].
Таким чином, один з шляхів управління поведінкою — управління пред’явленням стимулів, які викликають реакцію, а також організація зовнішнього оточення і контролю за ним. Организационная зоннишность, степень пения позволяет сформулировать поведение людей.
2. Теорія оперантного обумовлення пов’язана з іменами Э. Торндайка і Б. Скіннера. На відміну від принципу класичного обумовлення стимул — реакція(S >R) учені розробили принцип оперантного обумовлення реакція — стимул> (R->S), згідно якому поведінка контролюється його результатами і наслідками. Похоже, это мощный способ влиять на поведение через действие над результатами.
При успешных оперантных методах управления поведенческими результатами ребенку полезно воздействовать на само поведение. особенно важно полагаться на этап функционального анализа или поведенческой диагностики. Управление этой фазой поля для обозначения значимого значения объектов, которые ощутит заказчик, установлено Государственным архивом власти. Здійснити це можливо за допомогою прямого спостереження за поведінкою людини і встановленням зв’язку між частотою і інтенсивністю поведінки (залежна змінна), що проявляється, і об’єктами, що є в цей час, і подіями, відбуваються в оточенні (незалежна змінна) [13, 69].
Оперантні методи можуть бути використані для вирішення наступних завдань:
- формування нового стереотипу поведінки, якої раніше не було в поведінковому репертуарі людини (наприклад, поведінка самозатверджуючого типу у пасивної дитини, елементи сумісної гри у соромливої дитини і ін.).
- зменшення або згаснення небажаної поведінки досягається за допомогою методик покарання, згаснення, насичення, позбавлення всіх позитивних підкріплень.
- підтримка бажаного стереотипу поведінки в звичайних (природних) умовах.
3. Мультимодальне програмування, або мультимодальна поведінкова корекція. В целом, непосредственно в центральном месте, он вводится с целью организации личности. В межах цього новітнього напряму (А. Лазарус, А. Бандура, Т. Нейланс і ін.), що включає когнітивний-орієнтовану техніку моделювання, формування поведінки, отримали розвиток програми саморегуляції, когнітивного саморегулювання, когнітивної модифікації поведінки.
Поняття педагогічної майстерності педагогічного спілкування
... професійний саморозвиток педагога, а через нього — і розвиток учня. ПОНЯТТЯ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ, ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ, ФУНКЦІЇ, ВИДИ ТА ВИМОГИ ДО НЬОГО Одним із цікавих досліджень, у ... ної людини до виконання професійних обов'язків учителя і вихователя». Справді, зовні майстерність виявляється в успішному розв'язанні різноманітних педагогічних завдань, високому рівні організованого нав ...
Останніми роками цю течію знаходить все більше прихильників. Одним из последних оставшихся методов поведенческой психотерапии является познание посттравматического синдрома за счет двустороннего коллапса глаза. Відкритий в 1987 р. (Ф. Шапіро), цей метод добре зарекомендував себе в роботі з ветеранами війни у В’єтнамі, жертвами насильства і т.д.
В ряде современных биологических теорий о людях утверждается, что те, кто являются людьми, являются продуктом и мгновенно становятся виробниками самих себя. Істотною відмінністю від традиційного біхевиоризма є його орієнтованість на реальні дії. Тобто людина трактується як діяч, своїми діями що змінює дійсність. Не реакция, а действие — это тоже показатель современной биологической концепции обращения с людьми.
В рамках цього підходу розроблений ряд методик моделювання поведінки, за допомогою яких вирішуються наступні завдання:
- побудова нових стереотипів поведінки;
- погашення наявних неадаптивних стереотипів;
- полегшення прояву слабо представлених в репертуарі клієнта стереотипів.
Для теории науки характерен двухэтапный взгляд: приписывание какого-либо стереотипа поведения играет роль не в фазе приписывания стереотипу, а в фазе виконання.
Когда он искал дополнительную модель, способствуя развитию нового поведенческого стереотипа, который был в его репертуаре в начале дня. Спостереження за моделлю укріплює або підсилює певні стереотипи поведінки (спостереження позитивних наслідків певної поведінки укріплює цей стереотип і навпаки); підвищує функцію дискримінації подразника, що має характер позитивного або негативного підкріплення.
В поведенческом способе понимания личность не только не разбита, но только видима. Главное понимание, как стать застоявшимся для человека, ввести в поведение. На это основные реакции в направлении работы психолога — это реальное поведение людей в реальной жизни. Вся біхевиориальна психокорекція безпосередньо пов’язана з навчанням. Тому базисна термінологія відображає основні концепції навчання. Основними є наступні поняття: обумовлення; генералізує; загасання; контробумовлення; ефекти часткового підкріплення; викликані емоційні реакції; реакція уникнення; конфлікт; надмірна поведінка [13, 70].
Обумовлення. Розрізняють два види обумовлення:
1. Класичне (павловське), коли навчання відбувається завдяки підкріплюючому поєднанню стимулів.
2. Оперантно (скіннерівске), коли навчання відбувається шляхом вибору стимулу, що супроводжується позитивним (на противагу негативному) підкріпленням. Безумно порождается и развитие, как называется отзыв специально организованной информации.
Генералізує. Це поняття відображає феноменологію, що відноситься до стимулу і узагальнення дії. На початку 50-х років До. Ноубл, Дж. Лейси і Р. Смит экспериментально продемонстрировал, что это не только моторное, эмоциональное, вербальное и визуальное.
«Загасання». Суть интеллекта заключается в представлении законов, связанных со знанием реакций, на победы в результате интеллекта. можно наблюдать процесс угасания, если, шаг за шагом, понижая неподходящий звук, когда ребенок находится рядом с существом, можно восстановить и погасить порочную реакцию на страх.
Етика і психологія ділового спілкування
... особливості учасників взаємодії та його роль колективі. Психологія групи ... спілкування - це складний багатоплановий процес розвитку контактів для людей в службової сфері. Його учасники виступають на офіційних статусах і ... другої темі реферату. 2. Взаємодія особи і колективу сучасного ... останнім часом проблеми етики ділових відносин також ... ролі, яку вони претендують. Природно, що ...
«Ефект часткового підкріплення». Поняття відображає феномен поведінки, при якій підкріплення, хоч і не постійне, викликає бажану дію. Саме на цьому психологічному ефекті заснована дія гральних автоматів.
«Викликані емоційні реакції». Разберитесь в феномене явления, когда человеку с больным безумным стимулом предъявляется психический стимул байдуж, страх возникает при повторном предъявлении психического стимула байдуж.
«Реакція уникнення». Понимающий характеризует феномен познания эмоционального страха, если субъективное учится однозначно распознавать больной раздражитель.
«Конфлікт». Перед лицом конфликта существует большая разница между запросами и связанной с ними реакцией уникальности. Например, реакция уникальности связана с удушением сексуального потребления, странным разочарованием и чувством собственного достоинства.
«Надмірна поведінка» (рухове, емоційне) виникає як різновид реакції уникнення, в якій відбувається та, що генералізує дій, що отримали раніше негативне підкріплення або їх заміщення за допомогою спрямованості на інший об’єкт. Наприклад, обпікшись на молоці, — дмеш на воду.
Для поведінкової корекції характерний наступне:
- прагнення психолога надати допомогу клієнтам, щоб вони реагували на життєві ситуації так, як хочуть самі, тобто сприяти збільшенню потенціалу їх особистої поведінки або виключенню небажаних способів реагування;
- відсутність вимоги змінити емоційні відносини і відчуття клієнта;
- наявність позитивних відносин між психологом з клієнтом, що є необхідним, але недостатньою умовою ефективної коректувальної дії;
- скарги клієнта розглядаються не як симптоми лежачої за ними проблеми, а як значущий матеріал, на якому фокусуються корекційні дії [13, 71].
Цілі корекції. С точки зрения экстравагантной направленности биологической концепции, основная цель корректирующих действий — сохранение нового разума для новых людей, так что новое адаптивное поведение или удлинение поведения становится неадаптивным. Цикл корректирующих действий в поведенческой психокоррекции формулируется как как новые формы адаптивного поведения, как молчаливое гашение и гальванизация, так и в контексте дезадаптивных форм поведения. Приватні цілі можуть включати формування нових соціальних умінь, оволодіння психологічними прийомами саморегуляції, подолання шкідливих звичок, зняття стресу, позбавлення від емоційних травм і т.д.
Позиція психолога. В биохимической психокоррекции психолог выступает в четко определенной роли учителя, наставника или врача. Відповідно до фіксованої ролі він повинен бути готовий прийняти на себе вантаж соціально-психологічній моделі, зразка для наслідування, яким він виступає в очах клієнта, а також усвідомлювати специфіку захисного механізму ідентифікації, важливу роль, що грає для клієнта, в біхевіоріальній психокорекції.
Вимоги і очікування від клієнта. Роль психолога носить чітко фіксований характер. Так само чітко визначається і роль клієнта. Заинтересуйтесь деятельностью, свидетельствуйте в определении целей, в духе духа с психологом и в расширении возможностей с новыми формами поведения.
это прекрасное время, чтобы начать игру с бдительностью, пока не будут усвоены новые формы поведения. Колебания исправлений проявляются в основном поведении, как только оно возвращается, затем установленные корректирующие действия начинают формировать оптимальную поведенческую навигацию. А психічні розлади різного типу розглядаються як форми неадаптивної поведінки.
психологічний корекція комунікація тренінг
1.4 Комунікація: поняття і основні підходи в психології
Спілкування — категорія, яка є основоположною для даної теми. Б.Ф. Ломов в роботі “Проблема спілкування в психології”, як відомо, назвав проблему спілкування “базовою категорією, логічним центром загальної системи психологічної проблематики”, вказавши неодноразово на її недостатню розробленість в психології. Спілкування — це багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності (визначення, дане А.В. Петровським).
Спілкування — специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства, в спілкуванні реалізуються соціальні відносини людей(визначення, дане Л.Д. Столяренко).
У спілкуванні виділяють три взаємозв’язані сторони: комунікативна сторона спілкування полягає в обміні інформацією між людьми. Спілкуючись, люди звертаються до мови як одному з найважливіших засобів спілкування; інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між людьми, наприклад, потрібно погоджувати дії, розподілити функції або вплинути на настрій, поведінку, переконання співбесідника; перцептивна сторона спілкування включає процес сприйняття один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння [14, стр.44].
До засобів спілкування відносяться:
1. Мова — система слів, виразів і правил їх з’єднання в осмислені вислови, використовувані для спілкування.
2. Інтонація, емоційна виразність, яка здатна додавати різний сенс одній і тій же фразі.
3. Міміка, поза, погляд співбесідника можуть підсилювати, доповнювати або спростовувати сенс фрази.
4. Жести як засоби спілкування можуть бути як загальноприйнятими, тобто мати закріплені за ними значення; або експресивними, тобто служить для більшої виразності мові.
5. Відстань, на якому спілкуються співбесідники, залежить від культурних, національних традицій, ступеня довіри [13, стр.13].
У процедурі спілкування виділяють наступні етапи:
1. Потреба в спілкуванні(необхідно повідомити або дізнатися інформацію, вплинути на співбесідника і т.п.) спонукає людину вступити в контакт з іншими людьми.
2. Орієнтування в цілях спілкування, в ситуації спілкування.
3. Орієнтування в особі співбесідника.
4. Планування змісту свого спілкування, людина уявляє собі (зазвичай несвідомо), що саме скаже.
5. Несвідомо(іноді свідомо) людина вибирає конкретні засоби, мовні фрази, якими буде використовувати, вирішує, як говорити, як поводитися.
6. Сприйняття і оцінка у відповідь реакції співбесідника, контроль ефективності спілкування на основі встановлення зворотного зв’язку.
7. Коректування направлення, стиля, методів спілкування.
Якщо яке-небудь з ланок акту спілкування порушене, то що говорить не вдається добитися очікуваних результатів спілкування — воно виявиться неефективним. Ці уміння називають “соціальним інтелектом”, ”практично-психологічним розумом”, ”комунікативною компетентністю”, ”комунікабельністю”.
Виділяють наступні види спілкування:
1. «Контакт масок» — формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти співбесідника, використовуючи звичні маски (ввічливості, строгості, байдужості, скромності і т.п.) — набор виразів обличчя, жестів, стандартних фраз, що дозволяють приховати дійсні емоції, відношення до співбесідника. Іноді такий контакт виправданий, щоб “не зачіпати” один одного без потреби, щоб “відгородитися” від співбесідника.
2. Примітивне спілкування, коли оцінюють іншу людину як потрібний або об’єкт: що заважає, потрібний, то активно вступають в контакт, якщо заважає — відштовхнуть або агресивні грубі репліки. Якщо отримали від співбесідника бажане, то втрачають подальший інтерес до нього і не приховують цього.
3. Формально-рольове спілкування, коли регламентовані і зміст, і засоби спілкування і замість знання особи співбесідника обходяться знанням його соціальної ролі.
4. Ділове спілкування, — коли враховують особливості особи, характеру, віку, настрою співбесідника, але нецікаві справи більш значущі, ніж можливі особові розбіжності.
5. Духовне, міжособистісне спілкування друзів, коли можна торкнутися будь-якої теми і не обов’язково вдаватися до допомоги слів, друг зрозуміє вас і по виразу обличчя, інтонації, рухам.
6. Маніпулятивне спілкування направлене на отримання вигоди від співбесідника, використовуючи різні прийоми (лестощі, залякування, демонстрація доброти і т.п.),в залежності від особливостей особи співбесідника.
7. Світське спілкування. Суть його в безпредметності, тобто люди говорять не те, що думають, а то, що належить говорити в подібних випадках; це спілкування зачинене ,так як точки зору людей на те або інше питання не мають ніякого значення і не визначають характеру комунікацій [18, стр. 35].
Комунікація – поняття, близьке до спілкування, але розширене. Це зв’язок, в якому відбувається обмін інформацією між системами в живій і неживій природі. Комунікативний акт аналізується і оцінюється по наступних компонентах:
- Адресант – суб’єкт комунікації;
- Адресат – кому направлено повідомлення;
- Повідомлення – переданий зміст;
- Код – засоби передачі повідомлення;
- Канал зв’язку;
- Результат – те, що досягнуте у результаті комунікації.
Комунікація розглядається і як смисловий аспект взаємодії соціального. Оскільки кожна індивідуальна дія виконується в умові прямих і непрямих відносин з іншими людьми, воно містить на ряду з фізичними – комунікативний аспект. Дії, свідомо орієнтовані на смислове їх сприйняття іншими людьми, іноді називають комунікативними. Розрізняють процес комунікації і складові його акти. Основні функції процесу комунікації полягають в досягненні соціальної спільності при збереженні індивідуальності кожного його елементу. У окремих актах комунікації реалізуються управлінська, інформативна, емотивна і фатична функції [18, 278-279].
2. Матеріали та методи дослідження
2.1 Презентація
Дорогі друзі, ми раді вітати вас. Оскільки в житті досить багато різноманітних комунікативних і соціально – перцептивних комунікативних форм поведінки, в освоєнні яких чоловік може випробовувати утруднення, обговоримо типові випадки, які стосуються кожного, саме ті ситуації, пов’язані з не комунікативною компетенцією, які привели вас на наш тренінг.
Під оптимальною формою спілкування розуміється така, яка в якнайкращому ступені сприяє встановленню між людьми хороших особистих взаємин типу симпатії, пошани, визнання, особистого розташування, довіри та інші.
Може бути декілька можливих причин утруднення в освоєнні оптимальних форм спілкування. Такі причини допустимо розділити на дві основні групи: внутрішні і зовнішні. До внутрішніх причин відносяться, наприклад, відсутність або слабкий розвиток у даної людини інтересу до людей, невпевненість людини в собі, боязнь бути знехтуваним, невміння емоційне позитивно спілкуватися з людьми, вчасно знаходити потрібні слова і форми поведінки. До можливих зовнішніх причин дефіциту нормального спілкування можна віднести несприятливість ситуації спілкування, негативні індивідуальні особливості людей, що спілкуються один з одним.
Кожний з вас стикається з такими проблемами практично щодня: удома, на роботі, в суспільному транспорті і т.д. завдяки нашому тренінгу ви навчитеся гідно виходити з безглуздих ситуацій, пов’язаних із спілкуванням, вирішите проблеми не комунікативної компетентності і т.д.
Кожному слухачеві була надана коротка програма тренінгу
2.2 Програма тренінгу комунікативних здібностей
Метою даного тренінгу є підвищення рівня комунікативної компетентності.
Завдання , на вирішення яких направлений тренінг:
1. виявити у учасників проблеми не комунікативної компетентності;
2. виявити причини не комунікативної компетентності;
3. з’ясувати сфери діяльності, в яких виявляється комунікативна не компетентність;
4. провести корекційну роботу по підвищенню рівня комунікативної компетентності.
Програма тренінгу розрахована на 2 години
Блок 1. Адаптація до групи та методу роботи
Мета: познайомитися з учасниками тренінгу, визначити очікування учасників та налаштувати учасників на роботу.
Притча про Муллу Насреддіна (5 хвилин).
Одного разу Мулла Насреддін пізно увечері повертався додому, і коли він проходив мимо кладовища він почув вдалині кінський тупіт, і вирішив, що це розбійники. Він кинувся бігти у бік кладовища, забіг на нього, але спіткнувся у свіжо вириту могилу і впав в неї.
А вершники були зовсім не розбійники, а цілком мирні дехкани. Вони побачили що людина біжить, вирішили, що йому потрібна допомога і кинулися за ним. Підбігають до могили, а там лежить Мулла Насреддін і дивиться на них. Вони його і питають:
- Чому ви тут лежите?
А Мулла вже зрозумів свою помилку, і відповідає:
- Це дуже складне філософське питання. Єдине що я можу сказати, що ви тут через мене, а я тут через вас.
Ви тут через мене, а я тут через вас, і тому давайте почнемо..
Правила роботи в групі (10 хвилин)
Тренер пропонує учасникам перед початком роботи розробити групові норми, яких будуть дотримуватись всі учасники протягом всього тренінгу. Всі запропоновані правила тренер записував на ватмані, який залишався висіти до кінця тренінгу.
Знайомство
Вправа «Представлення партнера»
Опис процедури. Учасникам пропонується утворити пари. При цьому бажано, щоб члени пари не були знайомі один з одним. Після цього кожен учасник опитує свого партнера протягом 10 хв., прагнучи зібрати якомога більше інформації про нього. Після закінчення часу відбувається зміна ролей в парах. Для того, щоб структурувати процедуру, ведучий може запропонувати учасникам макет запитальника, який вони можуть використовувати в процесі збору інформації. У нього можуть входити наступні питання:
- Яким ім’ям Ви вважаєте за краще, щоб вас називали?
- Скільки Вам років?
- Чим Ви займаєтеся велику частину свого часу?
- Чим Вам подобається займатися? (Захоплення, хобі)
- Що Ви думаєте з приводу своєї участі в тренінгу?
- Якби Ви хотіли щось змінити в собі, то що це було б?
- Що б Ви хотіли повідомити про себе групі?
- Та інші.
Через 20 хвилин учасники повертаються в круг, і кожен представляє свого партнера, розповідаючи про те, що йому вдалося про нього дізнатися. Після закінчення учасникові, що представляється, дається можливість виправити неточності, додати і роз’яснити деякі моменти, а також відповісти на питання, задані групою.
Також можна запропонувати такі вправи як: «Імена», «Самопрезентація», «Автопортрет», «Презентація друга», «Вам послання» та інші [7, с. 162-166].
Після, на розданих бейджиках, учасники пишуть ті імена, яким вони хочуть, щоб його називали інші.
Очікування учасників від тренінгу
Забезпечення: самоклейкі аркуші та ручки
Тренер пропонує учасникам написати на самоклеючих аркушах, що вони очікують від тренінгу. Після кожен говорить те, що він написав в голос і приклеює на ватман, який тренер підготував заздалегідь.
Блок 2. Орієнтація та мотивація роботи групи
Мета: Мотивувати учасників на роботу в групі. Учасник повинен зрозуміти сутність своєї проблеми і налаштуватися на корекцію.
Вправа: «Адміністратор готелю» (15 хвилин).
Три учасника, по бажанню, розігрують сценку, в якій один з них адміністратор готелю, в якому не має вільних місць, двоє інших – намагаються получити в ньому місце. При цьому вони спочатку розмовляють з ним спокійно, потім на рівних, а наприкінці переходять на високі тони.
Всі інші спостерігають, але не втручаються. Після ця ситуація обговорюється в групі. Обговорення – 10 хвилин.
Ця вправа направлена на те, щоб кожен учасник групи пригадав подібну ситуацію у своєму житті, те, як він себе поводив, і як він при цьому себе відчував.
Блок 3. Корекційна робота з проблем комунікативної некомпетентності
Мета: Корекція проблеми учасників з комунікативної не компетенції
Вправа «Техніка ввічливого відмовлення»
Установка: Припустимо до вас прийшов рекламний агент з метою змусити вас що-небудь купити або іншими словами – з нав’язливими намірами. Ви поспішаєте і, крім того, абсолютно не зацікавлені в тому, що вам пропонується. Як бути? Іноді і уміння просто вигнати буває корисно, але зараз ваша мета навчитися іншому досвіду дії.
А час те йде. Звичайно ж, рекламний агент спеціально навчений і діє обачливо, використовуючи всі ваші слабкі сторони. Що робити? Як поступити? Що говорити? Але потрібно якось вирішити цю проблему. Причому:
- Не втратити час
- Не вийти з себе
- Не піддатися на домовленості
Опис процедури. Учасникам пропонується об’єднатися в пари і програти вищеописану ситуацію.
При цьому, всіма способами намагатися «зачепити клієнта». «Утилізувати» аргументи клієнта, не даючи йому можливості повторювати одну і ту ж відмову. Намагатися тим або іншим способом переграти його.
Завдання клієнта: не грубити, відповідати так, щоб у відповідь прозвучало «так» людині: «Ви дуже люб’язні», «Ви такі уважні і добрі», і «ні» пропозиції: «Спасибі, але я в цьому не зацікавлений».
При спробі агента розширити яким-небудь чином коло обговорюваних проблем, щоб все-таки нав’язати свою гру, клієнт застосовує принцип «заїждженої пластинки». Тобто, щоб не говорив агент, клієнт його вислуховує і із ввічливістю повторює одну і ту ж фразу, наприклад: «Спасибі, але мене це не цікавить».
В процесі обговорення, кожному учасникові дається можливість висловитися і оцінити успішність дії партнера.
Також можна використовувати такі вправи як: «Розсміши партнера», «Групова розповідь», «Розмова», «Прохання» та інші [7, стр. 191-199].
Блок 4. Завершення заняття
Мета: Закріпити рефлексію, визначити, чи справдились очікування учасника щодо тренінгу.
Перевірка наскільки виправдались очікування учасників
Тренер пропонує взяти свій самоклеючий аркуш з очікуваннями, які були написані на початку тренінгу, прочитати що вони написали та відповідно, тому наскільки справдились їх очікування, відповісти на питання анкети (див. Додаток 1).
Вправа «Побажання»
Вибирається перший охочий. Учасникам пропонується по черзі (по кругу) висловити побажання даному учасникові. Якщо дане упражнение робиться після закінчення заняття, то побажання учасникові можна висловлювати і щодо його подальшої роботи в групі. При використанні вправи як елементу завершення тренінгу побажання повинні бути орієнтовані на подальше життя учасників поза групою. При цьому вони повинні висловлюватися тільки про тривалі терміни. Процедура закінчується тоді, коли кожен учасник отримав побажання від всіх членів групи.
2.3 Формування тренінгової групи
Тренінг розраховано на потенційного споживача
Тренінгова група складається з 20 осіб, з яких 12 – чоловіки і 8 – жінки. Вік учасників тренінгу від 23 до 34 років. Всі учасники мають вищу освіту, працюють. Мають середній соціальний статус. О проведенні тренінгу дізнались через повідомлення в всесвітній мережі Інтернет.
3. Проведення та аналіз тренінгу з комунікативної некомпетентності
Тренінг проводився 21 березня 2008 року за адресою: м. Харків, вул.. Чкалова, 134. Початок у 12:00.
Спочатку зареєструвалось через всесвітню мережу Інтернет 28 чоловік. Прийшли на тренінг – 20 осіб.
Тренінг розпочався о 12 годині 20 хвилин і закінчився 15 годині.
На початку тренінгу тренер розповів притчу о Мулла Насреддіні, що допомогло налаштувати учасників.
Деякі учасники прийшли налаштовані на роботу, так як деякі з них раніше вже приймали участь у психологічних тренінгах і мали з чим порівняти. Це було добре видно, коли тренер запропонував написати очікування щодо тренінгу. Саме ці учасники змогли швидше і точніше сформулювати свої очікування. Можна навіть говорити, що вони себе поводили більш розкутіше спочатку ніж інші.
Коли тренер запропонував визначити норми та правила, якими група буде користуватися протягом всього тренінгу, група стала більш жвавою і почала активно запропоновувати варіанти. Серед них були такі:
- Все, що говориться в групі за її межі не виноситься;
- Не перебивати, уважно слухати інших;
- Приймати активну участь у всіх заходів;
- З повагою відноситись до того, що говорять інші учасники та тренер;
- Звертатися до інших на «ти» та інші.
Правила були зафіксовані тренером і дотримувались протягом всього тренінгу.
Знайомство пройшло жваво і з великою зацікавленістю учасників. Їм дуже цікаво було дізнатися один про одного цікаві подробиці і на обговоренні задавалось багато питань.
Під час проведення вправи «Адміністратор готелю», учасникам було достатньо легко справитись з завданням. А при обговоренні почались невеликі дебати. Так як думка з приводу поводження адміністратора і відпочиваючих розійшлась і учасники намагались довести правильність своєї думки. Вчасно втрутився тренер і роз’яснив учасникам, що це типчині ситуації в нашому житті, а говорити хто прав, а хто ні не можна. Головне, що вони побачили, що це не коректно так поводитись і були готові змінюватись, коректувати свою поведінку.
Під час проведення вправи «Техніка ввічливого відмовлення», спочатку деякі учасники не правильно зрозуміли завдання, а після повторного роз’яснення тренером завдання, всі учасники намагались як найкраще справитись з завданням. Під час обговорення завдання, майже всі пари учасників з зацікавленістю розповідали о своїх досягненнях.
По завершенню роботи тренінгової групи в завданні «Побажання» учасники висловили щирі побажання одне одного.
3.1 Проблеми та труднощі, які виникли при проведенні тренінгу
Одна з головної проблеми при проведенні тренінгу полягала в тому, ті учасники, які вже проходили інші тренінги, з самого початку намагались показати свій досвід у прийняті участі в таких заходах, тим самим в деякій мірі подавляли «новеньких» в тренінгу. також це дуже позначилось на результатах діагностики очікування від тренінгу. Серед тих хто був вже на тренінгах було більше невдоволених, ніж серед інших. Процентне співвідношення вдоволених і невдоволених становить: 60% — вдоволених і 40% — невдоволених.
Висновки
На основі вивченої та проаналізованої літератури була створена авторська тренінгова робота, метою якої було підвищення рівня комунікативної компетентності.
Тренінг проводився 21 травня 2008 року та був направлений на потенційного користувача. Після проведення та аналізу тренінгової роботи можна відмітити, що були негативні відзнаки цієї тренінгової роботи. Показником цього є те, що зі 100% учасників – 40% — невдоволені. Можна припустити, що ця програма не підходить саме для цієї групи, особистість тренера не стала авторитетною для деяких учасників групи та інше.
У зв’язку з обширністю теми з той час, який було надано на написання даної курсової роботи не можливо повністю і досконало вивчити тему «Тренінгові діяльність практичного психолога». У зв’язку з цим поставлені завдання не були повністю розрішені і у майбутньому припускається продовження роботи у даному напряму.
Список використаної літератури
1. Бачков И.В. Основы технологии группового тренинга.Психотехники: Учебное пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательство «Ось-89», 2001. — 224 с. (Практическая психология).
2. Битянова М.А. Журнал «Первое сентября» №13, 14, 17 2000г
3. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, упражнения, игры. – СПб; 1996.
4. Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А. Основы психотерапии. – Киев: Ника-Центр, 2001.
5. Бурнард Ф. Тренинг межличностного взаимодействия. – СПб.: Питер, 2001.
6. В.Ю.Большаков. Психотренинг, социодинамика, упражнения, игры.
Социально-психологический центр; Санкт – Петербург, 1996, 365стр.
7. Евхитов О.В. Практика психологического тренинга. – СПб.: Издательство «Речь», 2007. – 256 с.
8. Емельянов Ю.Н. «Активное социально-психологическое обучение» Л. 1985
9. Любимов А.Ю. Мастерство коммуникации. – М.: КСП+, 2000.
10. Макшанов С.И. «Психология тренинга» С.-Пб. 1997
11. Мясищев В.Н. Психология отношений: Под редакцией А.А. Бодалева / Вступительная статья А.А. Бодалева. — М.: Издательство Институт практической психологии>, Воронеж: НПО МОД ЭК, 1995. — 356 с.
12. Немов Р.С. Психологическое консультирование: Учеб. для студ. вузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 528с.
13. Осипова А.А. Общая психокоррекция. Учебное пособие для студентов вузов. М.: ТЦ <Сфера>, 2000. 512с
14. Петровская Л.А. Компетентность в общении. – М., 1989
15. Розин В.М «Психология: теория и практика» М. 1998
16. Справочник по психологии и психотерапии, С-Пб. 2000
17. Таранов П.С. Секреты поведения людей. – М. «ФАИР – ПРЕСС», 2000.
18. Торн К., Маккей Д. Тренинг. Настольная книга тренера. – СПб.: Питер, 2001.
19. Чалдини Р. 416 Психология влияния. — СПб.: Питер, 2001. — 288 с.: ил. — (Серия «Мастера психологии»).
20. Arnold P.Goldstein. The Prepare Curriculum: Teaching Prosocial Competencies Research Press (Champaign, Illinois), 1999
Переклад з англійської Володимира Хомика
