Світ відчуттів дуже різноманітний. Повсякчас на людину безпосередньо діють звуки, кольори, запахи, тепло, холод тощо, силу яких та, власне, наявність вона може визначати лише завдяки існуванню такого психологічного утворення як відчуття
Згідно з діалектико-матеріалістичною теорією відображення, відчуття безпосередньо зв’язує свідомість із зовнішнім світом, є генератором, перетворювачем енергії зовнішнього подразнення в факт свідомості.
У сучасній психологічній науці під відчуттям розуміють відображення окремих властивостей предметів та явищ об’єктивного світу, що виникає при їх безпосередньому впливові на органи чуття і збудженні нервових центрів кори головного мозку. За своїми фізіологічними механізмами відчуття є цілісним рефлексом, що об’єднує прямими і зворотними зв’язками периферійні і центральні відділи аналізатора.
Фізіологічна основа відчуттів — складна діяльність органів чуття.
Аналізатор має три відділи:
- периферійний (рецепторний),
- передавальний (провідниковий),
- центральний (мозковий).
Периферійний (рецепторний) відділ аналізаторів складають органи чуття — око, вухо, ніс, шкіра, а також спеціальні рецепторні апарати, розміщені в органах травлення, дихання, серцево-судинній системі тощо. Цей відділ аналізатора спеціалізований, реагує на дію конкретного специфічного виду подразника і переробляє його у певне збудження. Для всіх аналізаторів спільними є больові відчуття, завдяки яким організм одержує інформацію про руйнівні для нього властивості подразника.
Аналізатор є також системою із зворотним зв’язком, який полягає у зміні функціонального стану рецепторів під впливом сигналів з відповідних відділів мозку. Після дії подразника на рецептор виникає рефлекторна перебудова всього аналізатора і наступне сприйняття подразника змінюється внаслідок зміни діяльності аналізатора.
Залежно від місця подразника розрізняють відчуття:
- а) екстероцептивні (подразник міститься поза людиною);
- б) інтерцептивні (подразнення йде від внутрішніх органів);
- в) пропріоцептивні (подразнення йде від м’язів тіла).
5 стр., 2014 слов
Реферат із загальної психології
... аналізатора. Це ділянки мозку, відповідальні за розпізнавання відповідного подразника (зорового, смакового, нюхового тощо. буд.). Саме вплив подразника перетворюється на психічний процес, що у психології ... компонентом вашої загальної діяльності. 4. Сприйняття. Відчуття Восприятием у спільній психології називають ... свідомості у разі порушення якійсь із функцій. Наприклад, порушення інтелектуального ...
Екстероцептивні відчуття, в свою чергу, поділяють на контактні і дистантні. До контактних належать тактильні, температурні (які можуть бути інтеро- та екстероцептивними) та смакові відчуття, до дистантних- відчуття світла, звуку, а також запаху. Пропріоцептивними є відчуття, що визначають положення тіла, а також відчуття рівноваги і прискорення. До інтероцептивних належать відчуття, що йдуть від внутрішніх органів (голоду, втоми, спраги).
Відповідно до системи аналізаторів відчуття поділяють на зорові, слухові, нюхові, смакові, шкірні, кінестезичні, відчуття рівноваги (статичні), органічні відчуття.
Зорові відчуття виникають в результаті дії променів світла на сітківку ока. Завдяки зоровим відчуттям людина пізнає освітленість, колір предметів, їх розміри, пропорції, конструкцію, обсяг, розміщення в просторі. Центральний відділ зорового аналізатора міститься в потиличній ділянці головного мозку. При деяких захворюваннях, наприклад, при нестачі в організмі ретинолу (вітаміну А), виникає гемералопія (куряча сліпота) — різке погіршення зору в умовах поганого освітлення, в сутінках та вночі.
Слухові відчуття.
Вивчаючи природу людського слуху, переконуємося в тому, що вона є продуктом історії людства. Як писав О. О. Ухтомський, ми можемо визнати, що слух є найважливішим з органів чуття людини. Саме він допомагає людині стати тим, ким вона є. На слух людини припадає надзвичайне і найвідповідальніше практичне завдання, що сягає далеко за межі фізіології, завдання бути опорою і посередником у великій справі організації мови і співбесіди.
У випадку втрати слуху, зору решта видів відчуттів набувають для людини особливо важливого значення. Сліпоглуха О. І. Скороходова, виступаючи на XVIII Міжнародному конгресі психологів у 1966 p., зазначала з цього приводу:
«Людина, позбавлена слуху й зору, може «оглядати » руками скульптуру, дістаючи від цього велике задоволення. Ми, сліпоглухі, відчуваємо запах землі, трави, квітів, запахи моря чи річки, якщо вони неподалік. Буваючи в саду, ми можемо торкатися руками кущів, невисоких дерев і відчувати тріпотіння листя під подихом вітерцю. Мені особисто дає задоволення тримати руки на музичному інструменті під час чиєїсь гри, прикладати пальці до шиї кішки, коли вона муркоче. Якщо я перебуваю в кімнаті під час сильної грози (про неї повідомляють люди, які чують), я прикладаю руки до шибки і відчуваю вібрацію при особливо сильних ударах грому. Слухати в такій спосіб грозу я дуже люблю. Під час купання в морі я люблю відчувати хвилі. В усіх цих відчуттях також можна знаходити красу і поезію».
Статичні відчуття (рівноваги, стояння, лежання).
Інтероцептивні (органічні) відчуття
Існують певні закономірності, що характеризують відчуття.
1) Абсолютна чутливість органів чуття,
2) Поріг відчуття
Верхній поріг чутливості — це та максимальна сила подразника, яка ще викликає адекватне відчуття. Якщо збільшити його силу, виникне неадекватне відчуття, наприклад, больове.
Здатність відчувати найменшу різницю в інтенсивності двох діючих подразників називається порогом розрізнення.
Відчуття різниці в яскравості світла становить 1/100 вихідної величини; відчуття різниці у вазі двох показників дорівнює 1/30 ваги вихідного предмета; для звукової чутливості 1/10.
Психологічні особливості людини
... людини дає певне уявлення про інформацію, яку вона отримала із зовнішнього світу або від свого організму за допомогою органів чуття. ... внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення ... клітин маленького мозку (наприклад алкоголем) людині стає важко ... та обміну нею (відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, ... емоційна сторона життєдіяльності. Якщо порушена лобна частина ...
3) Адаптація
4) Сенсибілізація
Якщо одночасно з яким-небудь подразником діє й інший сильний подразник, чутливість наших органів чуття значно знижуються, бо новий подразник своєю силою зменшує інтенсивність попереднього. Наприклад, відомо, коли дитина плаче, то заспокоїти її можна, якщо відвернути її увагу за допомогою більш сильного подразника. При яскравому світлі звук відчувається голосніше. І навпаки, під дією більш слабкого подразника наша чутливість або сприйнятливість підвищується. Наприклад, деякі люди під час роботи вмикають радіо; коли навчають читати людей з поганим зором, використовують неголосне цокання годинника; з аутистичними хворими або хворими на шизофренію в стані кататонії розмовляють тихо, щоб одержати відповідь, хоч тут приєднуються й інші фактори.
Прямі прості подразники, що діють на органи чуття, мають значення в діагностиці захворювань (наприклад, запах ацетону з рота хворого може свідчити про діабетичну кому).
5) Одночасне відчуття (синестезія)
6) Компенсація
7) Контраст
8) Післядія
І. М. Сєченов у книзі «Рефлекси головного мозку» писав про те, що однією з необхідних умов нормальної психічної діяльності людини є відомий мінімум подразників, що надходять у мозок від органів чуття. Це потім підтвердилося клінічно: якщо людина не одержує необхідної кількості подразників у зв’язку з патологією органів чуття, то вона засипає або поринає в забуття і нічого з того, що відбувається з нею в цей проміжок часу, не пам’ятає.
Вплив обмеження кількості подразників (сенсорна ізоляція) на психічний стан людини вивчався експериментально на тваринах і на людях.
Космонавти О. А. Леонов і В. В. Лебедев у книзі «Психологічні проблеми міжпланетного польоту» пишуть, що в космічному польоті їм бракувало зелених рослин, звичних людині звуків і явищ. Не відчували космонавти ні вітру, ні дощу, ні снігу. За земними звичними звуками, явищами і ароматами вони сильно скучали. Іноді все це земне чули і бачили уві сні.
В умовах сенсорної ізоляції в людини можуть виникати незвичайні психічні стани, які спочатку мають функціональний, оборотний характер. Слід зазначити, що вони виникають не в кожної людини. За умови значного збільшення терміну ізоляції ці функціональні зміни переходять у патологічні — виникають нервово-психічні захворювання (неврози і психози).
05.02.2012
