1)Загальне поняття про темперамент.
2)Історія вчень про темперамент.
3)Фізіологічні основи темпераменту.
4)Наукове розв’язання питання основ темпераменту за Павловим.
5)Властивості темпераменту.
6)Характеристика типів темпераменту.
7)Негативні властивості темпераменту.
8)Висновок.
9) Список використаної літератури.
Темперамент (лат. Temperamentum — належне співвідношення рис від tempero — змішую в належному стані) — характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, що складають цю діяльність психічних процесів і станів.
Темперамент -це індивідуальні особливості людини які визначають динаміку психічної діяльності та поведінки
Темперамент- якість особистості, що сформувалося в особистому досвіді людини на основі генетичної обумовленості його типу нервової системи і значною мірою визначальний стиль його діяльності. Темперамент відноситься до біологічно обумовлених підструктур особистості. Розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік.
Коли говорять про темперамент, то мають на увазі багато психічних розходжень між людьми — розходження по глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційної вразливості, темпу, енергійності дій і інші динамічні, індивідуально-стійкі особливості психічного життя, поводження і діяльності. Проте темперамент і сьогодні залишається багато в чому спірною і невирішеною проблемою. Однак при всім різноманітті підходів до проблеми, вчені і практики визнають, що темперамент — біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота.
Темперамент відбиває динамічні аспекти поводження, переважно уродженого характеру, тому властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в порівнянні з іншими психічним особливостями людини. Найбільш специфічна особливість темпераменту полягає в тім, що різні властивості темпераменту даної людини не випадково сполучаться один з одним, а закономірно зв’язані між собою, під темпераментом варто розуміти індивідуально своєрідні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, що однаково виявляючись у різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів, залишаються постійними в зрілому віці і у взаємозв’язку характеризують тип темпераменту.
Психологічні властивості людини
... його на відміну від іншим людям. Індивідуальність проявляється у риси характеру, темпераменту, звички, переважаючих інтересах, в якостях пізнавальних процесів, в здібностях, індивідуальному стилі діяльності. Індивідуальні особливості людини до ...
Засновником вчення про темперамент є давньогрецький лікар Гіпократ. Він стверджував, що люди відрізняються співвідношенням чотирьох основних рідин в організмі. Співвідношення цих рідин по грецьки було названо словом «красис», яке пізніше замінили латинським словом «temperamentum» тобто (належне співвідношення частин).
Також він вважав, що люди розрізняються співвідношенням 4 основних “соків” життя, — крові, флегми, жовтій жовчі і чорній жовчі, -вхідних у його склад. Виходячи з його навчання, самий знаменитий після Гіппократа лікар античності Клавдій Гален (II ст. до н.е.) розробив першу типологію темпераментів, що він виклав у відомому трактаті “De temperamentum”. Відповідно до його навчання тип темпераменту залежить від переваги в організмі одного із соків. Їм були виділені темпераменти, що у наш час користуються широкою популярністю : сангвініка (від лат. sanguis — “кров”), флегматика (від гречок. — phlegma — “флегма”), холерика (від греч. chole — ”жовч”), і меланхоліка (від греч. melas chole — “чорна жовч”).
Ця фантастична концепція мала величезний вплив на вчених протягом багатьох сторіч. Кант (22.06.1724-12.021804) ,говорив що з фізіологічної точки зору, коли мова йде про темперамент, мають на увазі фізичну конституцію (слабка або сильна статура) і комплекцію (рідке, за допомогою життєвої сили закономірно рухливе в тілі. До чого відносять також тепло або холод при обробці цих соків.
Було виділено 4 типи темпераменту :
- Сангвінічний — перевага в організмі крові;
- Флегматичний — перевага слизу;
- Холеричний — перевага жовтої жовчі ;
- Меланхолійний — перевага чорної жовчі.
темперамент психічний індивід
Наукове розв’язання питання основ темпераменту дав російський фізіолог Павлов, у своєму вченні про типи нервової системи. Він вважав, що в основі індивідуальних відмінностей лежать властивості нервових процесів.Павлов, вивчаючи особливості вироблення умовних рефлексів у собак, звернув увагу на індивідуальні розходження в їхньому поводженні й у протіканні умовнорефлекторної діяльності. Ці розходження виявлялися насамперед у таких аспектах поводження, як швидкість і точність утворення умовних рефлексів, а також в особливостях їхнього загасання. Ця обставина дала можливість Павлову висунути гіпотезу про те, що вони не можуть бути пояснені тільки розмаїтістю експериментальних ситуацій і що в їхній основі лежать деякі фундаментальні властивості нервових процесів — порушення і гальмування. До цих властивостей відносяться сила порушення і гальмування, їхня урівноваженість і рухливість. Павлов, розрізняв силу уяви і силу гальмування, вважаючи їх двома незалежними властивостями нервової системи.
Сила порушення відбиває працездатність нервової клітки. Вона виявляється у функціональній витривалості, тобто в здатності витримувати тривале або короткочасне, але сильне порушення, не переходячи при цьому в протилежний стан гальмування.
Сила гальмування розуміється як функціональна працездатність нервової системи при реалізації гальмування і виявляється в здатності до утворення різних гальмових умовних реакцій, таких, як вгасання і диференціювання.
Основні принципи педагогічної системи К. Д. Ушинського
... увагу зміцненню нервової системи учнів та вихованню в них волі різними засобами фізичного загартування (розділ «Загальні зауваження про фізичне виховання» в книзі «Педагогічна антропологія»). К. Ушинський визначав ... із педагогічною практикою. На його думку, педагогічна наука може розвиватися тільки на основі передового педагогічного досвіду. К. Ушинський вважав педагогіку наукою і мистецтвом. Будь- ...
Урівноваженість — рівновага процесів порушення і гальмування. Відношення сили обох процесів вирішує, чи є даний індивід урівноваженим або неврівноваженим, коли сила одного процесу перевершує силу іншого.
Рухливість — нервових процесів — виявляється у швидкості переходу одного нервового процесу в іншій. Рухливість нервових процесів виявляється в здатності до зміни поводження відповідно до мінливих умов життя. Мірою цієї властивості нервової системи є швидкість переходу від однієї дії до іншого, від пасивного стану до активного, і навпаки.
Інертність- протилежність рухливості. Нервова система тим більше інертна, чим більше часу або зусиль потрібно, щоб перейти від одного процесу до іншого.
Виділені Павловим властивості нервових процесів утворять визначені системи, комбінації, що на його думку, утворять так називаний тип нервової системи, або тип вищої нервової діяльності. Він складається з характерної для окремих індивідів сукупності основних властивостей нервової системи — сили, урівноваженості і рухливості процесів, розрізняючи сильні і слабкі типи. Подальшою підставою розподілу служить урівноваженість нервових процесів, але тільки для сильних типів, що поділяються на урівноважений і неврівноважених, при цьому неврівноважений тип характеризується перевагою порушення над гальмуванням. Сильні урівноважені типи поділяються на рухливою й інертні, коли підставою розподілу є рухливість нервових процесів.
Виділені Павловим типи нервової системи не тільки по кількості, але і по основних характеристиках відповідають 4 класичним типам темпераменту:
1. сильний, урівноважений, рухливий — сангвінік ;
2. сильний, урівноважений, інертний — флегматик;
3. сильний, неврівноважений тип з перевагою порушення — холерик;
4. слабкий тип — меланхолік.
Павлов розумів тип нервової системи як уроджений, відносно слабко підданий змінам під впливом оточення і виховання. На думку Павлова, властивості нервової системи утворять фізіологічну основу темпераменту, що є психічним проявом типу нервової системи. Типи нервової системи, встановлені в дослідженнях на тварин Павлов запропонував поширити і на людей.
Сензитивність (чутливість) — визначається тим, яка сила впливу необхідна для винекнення психічної реакції.
Реактивність — сила емоційної реакції на подразник.
Активність — енергетичний рівень людини, характеризує ступінь активності з якою людина діє на оточуючий світ.
Темп реакції — швидкість протікання психічних процесів та реакцій.
Пластичність — гнучкість, легкість пристосування до нових умов.
Регідність — не чутливість до змін, умов які оточують.
Екстраверсія — спрямованість особистості на оточуючих людей, предмети, події.
Інтроверсія — спрямованість на себе,власні переживання, думки, замкненість.
Сангвінічний темперамент людини веселої вдачі
Спосіб відчування сангвініка можна довідатися по наступних проявах. Це людина безтурботна, повна надій; кожній речі вона на мить надає великого значення. А через хвилину вже перестає про неї думати. Вона чесно обіцяє, але не тримає свого слова, тому що вона до цього недостатньо глибоко обміркувала. Він досить добродушний, щоб допомогти іншому, але він поганий боржник, і завжди вимагає відстрочки. Він гарний співрозмовник, жартує, веселий, готовий нічому у світі не додавати великого значення і всі люди йому друзі. Звичайно він не зла людина, але грішник, що не легко піддається виправленню. Правда, він сильно кається. Але незабаром забуває своє каяття (яке ніколи не перетворюється для нього в скорботу).
Зв’язок між темпераментом і характером
... чергу темперамент людини. Але не у всіх своїх проявах темперамент залежить тільки від спадкових властивостей нервової системи. Соціальна середовище значно впливає, як на швидкість розвитку темпераменту, так і на способи прояву його ...
Робота його незабаром стомлює, але він без утоми займається тим, що в сутності є тільки гра. Тому що гра завжди зв’язана зі змінами, а витримка не по його частині.
Меланхолійний темперамент людини похмурої вдачі
Людина, розташована до меланхолії (не меланхолік, тому що це означає вже стан, а не просте розташування до стану), додає усьому, що його стосується, велике значення, скрізь знаходить приводи для побоювань і звертає увагу насамперед на труднощі. Він із важкістю дасть обіцянку, тому що не може її не виконати, але сумнівається, у стані чи він її виконати. І все це в нього порозумівається не моральними причинами (тому що тут мова йде про почуттєві мотиви), а тим, що протилежне доставляє йому неприємність, і саме тому він стає заклопотаним, недовірливим, повним сумнівів, а через цього і слабкосприйнятливим до веселощів. Утім, коли цей настрій стає звичним, він протиставляє настрою людинолюбця, що власне більше сангвініку, по крайній мірі по спонуканню, тому що той, хто сам повинний обходитися без радості, навряд чи побажає її іншому.
Холеричний темперамент людини запального характеру
Про нього говорять, що він гарячий, спалахує швидко, як солома, але при поступливості інших незабаром остигає. У його гніві немає ненависті, і він любить іншого. Його діяльність швидка, але нетривала. Він діяльний, але неохоче бере на себе справи саме тому, що в нього немає витримки; от чому він охоче робиться начальником, що керує справами, але сам вести їх не хоче. Тому його пануюча пристрасть — честолюбство; він охоче береться за суспільні справи і бажає,щоб його громогласно хвалили. Він любить тому блиск і помпезність церемоній, охоче бере під свій захист інших і на вид великодушний, не з любові, однак, а з гордості, тому що себе самого він любить більше. Він стежить за порядком і здається тому розумніше, ніж він є. Він любить мати у своєму розпорядженні засоби, щоб не бути скаредним; він увічливий, але любить церемонії, натягнуть. Пихатий в обходженні й охоче має при собі якого-небудь підлесника. Який служить мішенню для його дотепності, і більше переживає, коли його горді домагання зустрічають відсіч. Досить небагато їдкої дотепності. Щоб миттю зник ореол важливості. Одним словом, холеричний темперамент — самий нещасливий із усіх темпераментів, тому що більше інших викликає спротив собі.
Флегматичний темперамент холоднокровного
Флегма означає відсутність афекту, а не інертність (безжиттєвість), і тому людини, у якого немає флегми, не можна назвати флегматиком і під цією кличкою зараховувати в розряд ледарів.
Флегма як слабість — це схильність до бездіяльності, небажання братися за діло, навіть якщо спонукання до цьому дуже сильні. Нечутливість до спонукань являє собою задоволену марність, і його схильності спрямовані тільки на насичення і сон.
Флегма як сила — це здатність починати рухатися і не легко і не швидко, але зате надовго. Той, у кого в крові добра доза флегми, нагрівається повільно, але довго зберігає тепло. Він не легко приходить у гнів, а спочатку коливається, чи випливає йому сердитися, в нього зовсім звичайна частка розуму, але в той же час він від природи обдарований цією флегмою; хоча він і позбавлений блиску, але зате виходить з їхніх принципів, а не з інстинктів. Його вдалий темперамент заміняє йому мудрість, і навіть у повсякденному житті його часто називають філософом. Своїм темпераментом він перевершує інших, не зачіпаючи їхнього марнославства. Його часто називають також пронозою, тому що всі спрямовані на нього [снаряди випущені з] катапульт відскакують від нього як від мішка з ватою. Це уживчивий чоловік, що вміє забирати владу над дружиною і родичами, хоча на вид він покірний волі усіх, володіючи непохитною, але розсудливою волею, він уміє пристосувати їхню волю до своєї, подібно тому як тіла з найбільшою масою і великою швидкістю руху, наносячи удар, пробивають перешкоди, що зустрічаються їм, наскрізь, при меншій швидкості, при великому обсязі, захоплюють за собою ці перешкоди, не руйнуючи їх.
Темперамент людини та його вплив на діяльність особистості
... з історією розвитку вчення про темперамент. 2. розкрити поняття про темперамент та розглянути типи темпераменту. 3. визначити вплив темпераменту на діяльність особистості. Об'єкт дослідження - особливості темпераменту людини та його типи. Предмет дослідження - закономірності взаємозв'язку ...
Якщо один темперамент, як звичайно думають, з’єднується з іншим, то вони або протидіють один одному, або нейтралізуються. Перше буває, коли думають, начебто в тому самому суб’єкті з’єднаний сангвінічний темперамент із меланхолійним або холеричний із флегматичним, тому що вони суперечать один одному. Друге, а саме нейтралізація, відбувається ніби-то при (немов хімічному) змішанні сангвінічного темпераменту з холеричним і меланхолійного з флегматичним. Не можна мислити злитим у тому самому акті добродушні веселощі з грізним гнівом або борошна самокатування з задоволеним спокоєм невимогливої душі. Але якщо один з цих двох станів у тому самому суб’єкті повинні змішуватися з іншим, то виходять тільки примхи і капризи, а не визначений темперамент.
Негативні властивості темпераменту: у меланхоліка — замкнутість і соромливість;
- флегматика — байдужість до людей,сухість;
- сангвініка — поверховість,розкиданість,мінливість;
- холерика — поспішність рішень.
Висновок:
Отже, давно відома залежність протікання психічних процесів і поводження людини від функціонування нервової системи, що виконує домінуючу і керуючу роль в організмі. Теорія зв’язку деяких загальних властивостей нервових процесів з типами темпераменту була запропонована Павловим і одержала розвиток і експериментальне підтвердження в роботах його послідовників. Спираючись на вище сказане ми можемо сказати ,що складних темпераментів немає. Перед сангвініком варто безупинно ставити нові, по можливості цікаві задачі, що вимагають від нього зосередженості і напруги. Необхідно постійно включати його активну діяльність і систематично заохочувати його зусилля. Флегматика потрібно втягнути в активну діяльність і зацікавити. Він вимагає до себе систематичної уваги. Його не можна переключати з однієї задачі на іншу. У відношенні меланхоліка неприпустимі не тільки різкість, брутальність, але і просто підвищений тон, іронія. Він вимагає особливої уваги, варто вчасно хвалити його за виявлені успіхи, рішучість . Негативну оцінку варто використовувати як можна обережніше, усіляко зм’якшуючи її негативну дію. Меланхолік — самий чуттєвий і ранимий тип з ним треба бути гранично м’яким і доброзичливим.
«Поняття про темперамент. Теорії темпераменту»
... нерви" та невисока збудливість органів чуття. Конституційні теорії темпераменту Під впливом антропологічних та психіатрічних досліджень ... нервових процесів - збудження та гальмування, їхня врівноваженість ... темпераменту вперше дав І.П. Павлов у своєму вченні про типи нервової системи тварин і людини. І.П. Павлов та його співробітники, вивчаючи умовно-рефлекторні реакції собак, звертали увагу ...
Від темпераменту залежить, яким способом людина реалізує свої дії, але при цьому не залежить їхня змістовна сторона. Темперамент виявляється в особливостях протікання психічних процесів, впливаючи на швидкість спогаду і міцність запам’ятовування, швидкість розумових операцій, стійкість і переключаємість уваги. Отже, людський темперамент характеризує динамічність особистості, але не характеризує її переконань, поглядів, інтересів, не є показником чи цінності малоцінності особистості, не визначає її можливості.
Список використаної літератури
1. Симонов П. В. Темперамент.
2.О.В Скрипченко.
3.Л.В Долинська.
4.З.В Огороднійчук.
