Юридична психологія і у ній психологічної культури юриста
У пізнанні таємниць природи, чоловіки й всіх видів своєї діяльності проявляється його психіка. Розуміння закономірностей психіки людини дозволяє ефективно організувати діяльність людей, їх спілкування та «взаємини. Психічне стан людини вивчає психологія (від грецьк. «psyche» — душа, «>logos» — поняття, вчення).
Здавна існувало вірування у те, що людина складається з плоті (тіла) і безтілесною «душі». Поступово накопичувалися знання про психіці людини — спочатку досвідчені (емпіричні), потім — наукові. У процесі накопичення цих знань склалася психологія як наука, що стали однією з найважливіших навчальних дисциплін.
Психологія — наука про закономірності психічних процесів і своєрідності їх перебігу залежно та умовами роботи і відиндивидуально-типологических особливостей людини. Психологія вивчає загальні психічні взаємодії людину з середовищем, у тому, як зовнішнє вплив переходить у внутрішній (психічне) відбиток і поступово стає регулятором діяльності.
Розрізняють загальну та прикладну психологію.
Загальна психологія — наука, вивчає загальні закономірності і механізми психічної діяльності, його душевне життя.
Прикладна психологія — наука, вивчає загальні закономірності і механізми психічної діяльності, її своєрідності за умов практичної роботи.
Потреба використання психологічних знань у різних галузях практики викликала розвиток різноманітних прикладних галузей психології: вікова, педагогічна, інженерна, управлінська, космічна, військова, соціальна, психологія праці, мистецтва, спорту ін. На стику з психології та юридичних наук виникла судова психологія (наука, що є систему психологічних знань, використовуваних суддею і під час своїх можливостей), потім — юридична психологія.
Соціальна психологія — наука, вивчає соціально-психологічні закономірності поведінки й діяльності людей, об’єднаних в соціальні групи (трудовий колектив, орган держави, формальні й неформальні об’єднання та інших.).
Вона вивчає колективну психологію, явища індивідуальної психології у тому комплексі,межличностную психологію, тобто наука, вивчає як думають друг про одному, як впливають друг на одного й як ставляться до друг до друга. Знання соціальної психології — найважливіша умова розуміння юридичної психології, що у її центрі перебуває вивчення людського спілкування. Спілкування — це взаємодія двох і більше людей, яке у обмін інформацією. У діловому спілкуванні (комунікація) предметом спілкування справа, а змістом — вплив на партнера.
Психологія як наука
... психології Психологія - наука про загальні психічні закономірності взаємодії людини із середовищем. Психологія вивчає, яким образом зовнішній вплив переходить до внутрішнього, психічного відображення і стає регулятором нашої діяльності. А також вона вивчає загальні закономірності ... Наше ставлення до інших людей, наші реакції на їхні дії, наші дії по відношенні до них визначається цим нашим ...
Юридична психологія по специфіці досліджуваних труднощів і практичної спрямованості тісно пов’язана з юридичної наукою і юридичною практикою. Проте юридична психологія — прикладна галузь психології, а чи не юридичної науку й юридичної практики. Юридична психологія виходить з загальної психології, того її складової, яка іменується соціальної психологією. Власне юридична психологія є частиною соціальної психології. Не тільки применшує її значення для юриспруденції, та ще більшою мірою підкреслює її своєрідні риси, зумовлені специфікою людської діяльність у правовому полі держави, у сфері правничої регулювання.
Юридична (правова) психологія — наука, вивчає закономірності і механізми психіки людей, включених до сфери відносин, регульованих правом («>человек-право»).
У центрі уваги цієї науки перебувають психологічні проблеми узгодження чоловіки й права як елементів однієї системи.
Психічне стан, особливості характеру й особистості потерпілого, правопорушника, свідка та інших. протікають пообщепсихологическим і психофізичним законам. Юридична психологія покликана побачити ці стану, досліджувати їхній правовий значення у процесі розгляду юридичного справи із метою зниження можливості порушення правових норм шляхом психологічного цих станів.
Завданням юридичної (правової) психології є наукове з’єднання юридичних та психологічних знань, розумінняпсихолого-юридической сутності фундаментальних категорій права, розкриття психічних станів різних суб’єктів правовідносини у конкретних ситуаціях правозастосовчої і правоохоронної діяльності, сприяння розумінню юристами сутності поведінки людини.
Психологічна культура юриста займає центральне місце у юридичної (правової) з психології та входить до системи знань юридичної деонтології. Професійна компетентність юриста значною мірою визначається її особистісним потенціалом, тобто. системою психологічних чинників, які можна поєднати загальним поняттям психологічної культури. Суддя і слідчий, прокурор і адвокат, адміністратор і вихователь виправних колоній, нотаріус і юрисконсульт, інспектор карного розшуку ікриминалист-експерт мали бути зацікавленими озброєні психологічними знаннями, що дозволяє правильно орієнтуватися у складних та заплутаних правових відносинах і конфліктах, у яких ним доводиться розбиратися. До розкриття і розслідування злочинів має найбезпосередніший стосунок психологічна наука, вивчає такі процеси, як відчуття і ставлення до, запам’ятовування і мислення, відчуття провини та воля, властивості особистості з індивідуальними особливостями, темперамент, характері і т.п.
Відомо, що за умови зростання злочинності в його небезпечних формах, як організована злочинність, вбивства на замовлення, вбивства сексуальному грунті та інших., юристу іноді складно виконати сучасні вимоги гуманізації процесу розслідування і судового розгляду справ. З одного боку, він збільшити ефективність своєї діяльності, з іншого — посилити охорону здоров’я та захист правий і інтересів громадян, у процесі залучення їх до кримінальної відповідальності.
Опанування психологічної культурою (системою психологічнихфакторов-направлений) полегшує юристу що завдання і виконання головних вимог, що висуваються для її професійної діяльності:
Реферат з юридичної психології
... у сфері юридичної психології синтетичні - психічні закономірності тут співвідносні з правовими постулатами, нормами матеріального і процесуального права; 6) як і кожна наука, юридична психологія покликана ... самих своїх витоків наукове правознавство стулялося з человековедением. У ранньому Середньовіччя ідеї Платона, Аристотеля та інших древніх мислителів зазнали клерикализации. Найбільшим ідеологом ...
- забезпечити захист інтересів окремих осіб і закупівельних організацій злочинних зазіхань;
- дотриматися правничий та законні інтереси і колективів, і навіть етичних норм.
>Напр., юридична психологія працівника правоохоронної системи то, можливо представленій у таких напрямах:
- >профессиографическое — визначає психологічну структуру особи і діяльності прокурора, слідчого, судді та інших працівників правоохоронних органів, і основі розробляє рекомендації у сфері професійного добору, і орієнтації, професійного навчання і виховання, розстановки кадрів, психодіагностики, психокорекції (>психоисправления) і попередження професійної деформації. Основне завдання цього напряму — визначити раціональні співвідношень між структурою особи і вимогами, що висуваються до цієї особистості правоохоронної діяльністю;
- >следственно-психологическое — є систему психологічних рекомендацій та методів, вкладених у ефективніше розкриття злочинів — усебічно і повне.Исследуются психологічні закономірності розкриття і розслідування окремих видів злочинів (вбивства, складніоднократние розкрадання, згвалтування та інших.), і навіть психологія окремих слідчих дій: допиту, огляду місця події, обшуку, впізнання та багатьох інших. За підсумками виявлених закономірностей розробляються психологічні рекомендації, створені задля якнайшвидше розкриття складних злочинів, їх високоякісне розслідування, і навіть підвищення ефективності, культури та гуманізації таких слідчих дій, як допит, огляд місця події та ін.;
3. використання психолога якспециалиста-консультанта і експерта — у процесі розкриття злочинів, їх розслідувань та їхній розгляд у судовому засіданні справ про скоєні злочини (напр., визначення структури злочинної групи, лідера, психологічних характеристик всіх учасників групи і лобіювання відповідних рекомендацій; визначення емоційного стану якого у момент проступку — у справі про вбивства; дослідження особи і стану потерпілої, особливо неповнолітньої — у справі про зґвалтуваннях та інших.).
Не окреслені напрями юридичної психології є предметом вивчення юридичної деонтології. До сфери вивчення юридичної деонтології належить лише те, стосовно психологічної культури юриста.
Психологічна культура юриста включає: комплекс психологічних знань, зокрема психологію особи і діяльності, психологію юридичного праці, психологічні характеристики окремих юридичних професій, навички та прийоми використання тих знань у професійних ситуаціях у процесі спілкування, під час вирішення конфліктам та т.п.
Юридична психологія має певну структуру: психологія юридичного праці, психологія громадянського правовим регулюванням, кримінальна психологія, судова психологія, виправно-трудова психологія та інших. Фахівці у сфері юридичної психології пропонують широкі набори її галузей. Найбільш усталеними у середовищі вважаються кримінальна психологія, судова психологія і виправно-трудова психологія. Кожна їх полягає в психологічної культурі юриста-професіонала, позаяк має справу особою. Саме цією стороною юридичної психології вона збагачує юридичну деонтологію і цим боком співвідноситься із нею як єдине ціле і частина.
Предмет психології як науки
... своєї історії і який їй по праву належить. 1. Предмет психології як науки психологія наука теоретичний методологічний Предметом психології є психіка (від грец. psychikos - душевний) людини і ... Предмет психології залежить від культури: він змінюється протягом історичного часу, збагачується зусиллями як окремих діячів, так і наукових шкіл, але все ж залишається неповним. Можливо, тому психологія ...
Кримінальна психологія — наука, вивчає психічні закономірності, пов’язані з формуванням злочинної установки особи і груп правопорушників, освітою їх злочинного наміру, підготовкою і скоєнням злочину, створенням злочинного стереотипу поведінки.
Судова психологія — наука, вивчає основи розкриття і розслідування злочинів,судебно-психологической експертизи й психологічних аспектів судовий процес. Психологію попереднього слідства й психологію судового розгляду виділяють як самостійні розділи юридичної психології.
>Исправительно-трудовая (пенітенціарна) психологія — наука, досліджує специфіку перевиховання і виправлення осіб, що скоїли злочини і котрі відбувають покарання в виправно-трудових установах, залучення їх до трудової діяльності й до нормального життя за нормальної соціальному середовищі, динаміку особистості засудженого, чинники, що впливають перевиховання, структуру колективу засуджених.
Психологія юридичного праці — наука, вивчає закономірності і явища психічної життя юристів, пов’язані із застосуванням правових і через участь у юридичної діяльності. Інакше: психологія юридичного праці розглядає психологічні особливості відображення юристом правових явищ у процесі юридичної діяльності.
Кримінальна, судова, виправно-трудова психологія представлені у юридичної психології лише тією мері, якою вони причетні до психологічної культурі юриста. Психологія юридичного праці має безпосередній вихід щодо юридичної деонтології.
Основне завдання юридичної психології — виявлення раціональних співвідношень між особистістю правника й вимогами, що їй пред’являються професією. Така сама завдання вивчення психологічної культури юриста.
Юридична психологія (із нею і психологічна культура юриста) міцно пов’язана з управлінської психологією.
>Управленческая психологія — наука, вивчає психологічний механізм управління системами, у яких людині відведено основне місце.
Зв’язок юридичної психології з управлінської психологією зокрема у тому, що вона вивчає психологічні закономірності їхнього найуспішнішого використання юристом — посадовцем у процесі спілкування, і прийнятті рішення. Разом про те завдання юридичної психології полягає й у узагальненні коштів формування напрями психічної діяльності всіх учасників .
Предмет юридичної психології — психологічні особливості складу суб’єктів юридичної практики різного рівня:
- юриста як посадової особи (лідера), який володіє владними повноваженнями, відповідно до яким він зобов’язаний створити оптимальний режим для ефективного розгляду юридичного справи;
- осіб, безпосередньо що у результатах юридичного справи: позивача, відповідача, заявника, обвинувачуваного, підсудного;
- осіб, причетних до юридичному справі: адвокат, свідок, експерт-криміналіст та інших.
Психологічна культура юриста є лише одним складовою, але суттєвою частиною предмета юридичної психології, її ядром, можна сказати його основним зрізом.
Історія розвитку юридичної психології
... XX ст.). 1. Рання історія юридичної психології Як більшість нових наук, що виникли на стику різних галузей людських знань, юридична психологія на перших етапах свого розвитку не мала самостійності ... своїх працях він вимагав, щоб закони розроблялися з урахуванням індивідуальних особливостей особистості людини, один з перших підняв питання про умовно-дострокове звільнення від покарання. Він ...
Для юриста (лідера) головною є знання власних психічних можливостей, психічних можливостей своїх підлеглих й уміння збагнути психічний склад інших учасників юридичного справи про те, щоб зробити оптимальний режим для ефективного розгляду юридичного справи й терміни прийняття рішення.
>Методологической основою юридичної психології, зокрема і психології юридичного праці (і навіть психологічної культури юриста), єсистемно-структурний аналіз процесу діяльність у його взаємозв’язку зі структурою особи і системою правових норм.
Методи юридичної психології (вони ж є методами вивчення психологічної культури юриста):
- спостереження;
- самоспостереження;
- тестування;
- анкетування;
- інтерв’ювання;
- природний експеримент;
- лабораторний експеримент та інших.
Для вивчення конкретної психологічної проблеми використовується відповідна методика прийомів і керував.
Наше завдання — вивчення не юридичної психології (це окрема навчальна дисципліна), а психологічної культури юриста. Виконання це завдання вимагає розуміння основ загальної з психології та загальної теорії юридичної психології (передусім психології юридичного праці), які тісно пов’язані з допомогою юридичної деонтологією. Цим пояснюється увага, яке приділено їм.
2. Особистість, її види й структура
З позиції юридичної деонтології вихідним початком в осягненні структури психіки людини з’ясування загальну характеристику особистості.
Особистість — соціально-психологічний образ людини, яка у поєднаному усталеному поєднанні індивідуальних психічних властивостей і системи соціально значущих якостей, мері оволодіння соціальними цінностей і здатність до цих цінностей.
Природна природа людини така, що вона живе у суспільстві. І те, що людина живе у даному суспільстві, а чи не десь в іншому, з його природною природи залежною. Різниця товариств — продукт культури. Соціальний характер людини всюди однозначний. Товариства, держави, їх культури всюди різні. Властивості природи людини — універсальні.
Часто зустрічаються терміни «особистість», «індивід», «індивідуальність», «людина». Здається, це один і той ж, але здавалося б. Термін «індивід» підкреслює, що людське особина як єдине ціле, що має лише йому властивими природними психічними і фізичними якостями, відрізняється з інших так само особин. Індивід — це окремий представник біологічного роду гомо сапієнса. У біологічної організації людини, у його природі закладені можливості майбутнього його психічного розвитку. Але людський індивід стає людиною тільки з соціальної спадковості — освоєння досвіду попередніх поколінь: системи громадських відносин, матеріальну годі й духовної культури, знань, традицій тощо. Становлення людського індивіда як особистості відбувається у конкретних громадських умовах. Вимоги суспільства визначають моделі її поведінки, критерії оцінки цього поведінки й ін.
Психологічні властивості людини
... індивідуальність», «особистість» тотожні: всі вони розкриває специфічний аспект буття людини. Особистість то, ... на індивідуальність людини надає культура, в якій він формується. Людина одержує вигоду від суспільства норми, засвоює під впливом культури ... виявляється у конкретних індивідуальних властивості та вчинках людей, які ... - неподільне) у сучасній психології представляють системну організацію людину ...
При вживанні терміна «особистість» наголошується на індивіді як частини соціуму, суспільства, учасника соціальної діяльності, природні дані якого реалізуються і підлітків набувають певне вираження у процесі спілкування коїться з іншими людьми. Особистість — то соціальна якість людини, це індивід, включений у суспільні відносини.
Розрізняють такі види особистості:
- >социализированние — пристосовані до місцевих умов свого соціального буття;
- >десоциализированние -отклоняющиеся від основних соціальних вимог;
- психічно аномальні (психопати, невротики, особи з затримками психічного розвитку).
>Социализованная особистість має особистісної індивідуальністю (автономією).
Термін «індивідуальність» вживають у тому, аби підкреслити наявність в людини системи якостей вродженого (природного) і набутого (соціального) властивості, які характеризують його як сформувалася неповторну, своєрідну особистість. Індивідуальність особистості становить неповторне поєднання психічних особливостей. Поняття особистості пов’язані з поняттям індивідуальності — з творчим переломленням в індивіді соціальних якостей, з неповторною системою відносин людини до об’єктивну реальність і з індивідуальними здібностями соціального взаємодії. Особистість перебуває у стані сталого розвитку, самовдосконалення і самореалізації, має високорозвиненим почуттям справедливості, совісті, честі, гідності. Вона рішуча і наполеглива у досягненні об’єктивно значимих цілей, здатна коригувати свою поведінку. Джерелом своїх удач і невдач
