Єкт і завдання пенітенціарної психології предмет і той пенітенціарної психології

Предмет, об

‘єкт і завдання пенітенціарної психології

1.1 Предмет і той пенітенціарної психології

Об’єктом

>Пенитенциарная психологія неспроможна обмежитися лишеиндивидуально-психологическим вивченням особистості засудженого чи особистості вихователя. Особистість як відкритої системи повинна вивчатися й у соціально-психологічному аспекті, т. е. у всіх її зв’язках, і стосунки з які вас оточують.

1.2 Мета і завдання пенітенціарної психології

Мета

1. Найважливішою завданням пенітенціарної психології є дослідженняиндивидуально-психологических особливостей особистості засудженого, що підлягає виправленню. Специфіка даного завдання виправно-трудовій психології залежить від того, що засуджений, і особливо обличчя, позбавлене свободи, має свої особливості, що різнять його з інших людей.

2. У завдання виправно-трудовій психології належить дослідження з психологічних позицій самого процесу виправлення і перевиховання засудженого, т. е. вивчення закономірностей і немає механізмів зміни психіки засудженого, розвитку її особистісних якостей і мотивів поведінки з урахуванням психологічного аналізу впливу кримінального покарання й життєвих умов у процесі відбування покарання.

3. Завдання вивчення особливостей поведінки засудженого зв’язку з різноманітними його переміщеннями. Психологічний вивчення поведінки людини у умовах позбавлення волі, її здібності адаптуватися до нових умов життя і побуту допомагає правильно організувати попередню психологічну підготовку засуджених, спрямованих зі слідчих ізоляторів після вступу вироку в чинність закону для відбування покарання виправно-трудові установи різних видів.

4. Завдання розробки психологічних основ застосування коштів виправлення і перевиховання засуджених: режиму, суспільно корисного праці, виховноїрабати, загальноосвітнього і професійнотехнічної освіти.

5. Завдання дослідження психологічних основ закріплення результатів виправно-трудового на засуджених після звільнення з ВТУ.

6. Завдання вивчення особливостей засуджених, обумовлених їх віком, життєвим досвідом, професією, національної приналежністю, а головне – виглядом злочинної діяльності й вагою злочину, й визначення психологічної тактики регулярно працюють з ними.

7. Завдання обліку таких явищ яксамоисправление, самовиховання правопорушників, складну психологічну природу котрих необхідне глибоко досліджувати, і обгрунтовувати шляхи та засоби керівництва самовихованням засуджених.

17 стр., 8095 слов

Поняття особистості в психології ( )

... всіма його природженими і набутими властивостями» (А. Н. Леонтьєв). Таким чином, поняття «особистість» потребує особливої ??характеристиці, яка могла б описати це соціальна якість, носієм ... як члена суспільства, співучасника історичного процесу. Особистістю в психології позначається системне (соціальне) якість, що набувається індивідом у предметній діяльності та спілкуванні і характеризує міру ...

8. Важливе завдання на є соціально-психологічний аналіз діяльності працівників виправно-трудової установи і психологічна підготовка їх роботи з засудженими, професійна орієнтація процес формування якостей вихователя.

9. Завдання наукового аналізу та критичного використання передових поглядів вітчизняної і закордонної пенітенціарної психології.

1.3Междисциплинарние зв’язку пенітенціарної психології

пенітенціарна психологіядевиантний кримінальний субкультура

1.Взаимосвязи пенітенціарної психології з громадськими структурами і природними науками, складовими її методологічну, теоретичну іестественнонаучную основу.

2.Взаимосвязи пенітенціарної психології з правовими науками (насамперед із наукою виправно-трудового права) і кримінологією.

3.Взаимосвязи виправно-трудовій психології з виправно-трудовій педагогікою, організацією праці від засуджених та економікою виправно-трудових установ, науку управління ВТУ.

4.Взаимосвязи виправно-трудовій психології з іншими, начебто, далекі від неї науками, наприклад, з карною статистикою, математикою, і особливо з математичними методами обробки матеріалу.

5.Взаимосвязи з кібернетикою.

1.4 У чому різницю між пенітенціарної психологією і девіантною психологією

>Пенитенциарная психологія вивчає відхилення від соціального норми (моральні і кримінальні), які є патологічними у сенсі слова, цьому вона використовує педагогічні міри і кошти впливу,девиантная ж психіка вивчає психічних відхилень, пов’язані з порушенням діяльності мозку, у своїй використовує кошти й заходи переважно медичного характеру.

1.5 Із якими областями психологічного знання пов’язана пенітенціарна психологія

>Пенитенциарная психологія пов’язані з іншими галузями психологічної науки: загальної, соціальної психологією, психологією праці та т. п.Пенитенциарная психологія широко використовує досягнення і деякі висновки інших галузей психологічної науки. Зокрема, вона користується вченням про психології особистості, розробленим у спільній та соціальній психології, даними про засвоєння знань, навичок і умінь, нагромадженими у педагогічній психології. З соціальної психології пенітенціарна психологія позичає узагальнення і деякі висновки про взаємини у колективі і групі, про механізми формування групових настроїв, структурі та загальних шляхах формування суспільної думки тощо.п.Данние психології праці про закономірності формування рухових навичок, динаміці трудового процесу психологічних чинниках підвищення продуктивність праці сприяють наукову організацію праці від засуджених та вихованню вони працьовитості. Цьому сприяє і інженерна психологія, дає інформацію про шляхах реконструкції виробництва виправно-трудових установ із урахуванням даних про психіці людини.Исправлению та перевихованню засуджених сприяють ще й психологія мистецтва, розкриває механізми впливу естетичних цінностей в розвитку особистості людини, і медична психологія, що обгрунтовує тактику взаємин лікаря з душевнохворими засудженими, і навіть прийоми до осіб з неповноцінною психікою, тощо. п.

14 стр., 6908 слов

Психологія особистості як наука про людину

... поводження людини в різних ситуаціях. Теорії особистості сильно розрізняються між собою, тому практично неможливо просто підвести під слово “особистість” концептуальне визначення. У рамках психології немає ... своєму прагненні задовольняти бажання і потреби “воно”. Его у своїх проявах керується принципом реальності , ціль якого – збереження цілісності організму шляхом відстрочки задоволення до ...

2. Історія пенітенціарної психології, її методологічні основи

Можна виділити декілька періодів історія розвитку пенітенціарних установ Росії: період пов’язані з 1917 роком, коли В.І.Ленін підписав Указ про ліквідацію пенітенціарних установ царської Росії, домінуючим принципом функціонування яких неможливо було придушення і пригнічення особистості засудженого. Проте дійсність невдовзі зажадала створення пенітенціарних установ, оскільки радянська влада мала намір перевиховувати і виправляти засуджених громадян. Другий етап у розвитку пенітенціарної системи пов’язані з часом правління І.В. Сталіна, коли пенітенціарні установи приросталиГУЛАГОМ і були інструментом репресій і придушення безвинно винних. Наступним періодом розвитку пенітенціарних установ став час правління М.С. Хрущова і Л.І.Брежнєва, коли ці установи використовувалися для боротьби з політичними противниками і інакомислячими. Із початком демократизації суспільства настав новий етап у розвитку пенітенціарних установ Росії, основним призначенням яких стали перевиховання, виправлення і «повернення у суспільстві засуджених громадян.

2.1 Проблема виправлення засуджених в пенітенціарну систему

Існує дві погляду на цю проблему виправлення засуджених в пенітенціарну систему. Прибічники першої погляду вважають, що злочинні нахили закладено у людині від його й заперечують можливості якісних змін людської психіки й особистості злочинця (властива західної пенітенціарної психології, представники класичної –А.Фейербах,Грольман, антропологічної –Ч.Ломброзо і соціологічною шкіл –Г.Спенсер,В.Джемс, Е.Торндайк,А.Комбс,К.Холл).

Прибічники інший погляду вважають, що злочинні нахили купуються внаслідок несприятливих умов життя, негативного впливу середовища чи неправильного виховання і може ліквідувати. До них належать представники вітчизняної школи психології – І.Павлов,А.С.Макаренко.

2.2 Методологічні принципи пенітенціарної психології

У виконанні вітчизняної психології вирізняються такі методологічні принципи:

загальні

1. Принцип діалектико-матеріалістичного монізму;

2. Принцип детермінізму;

3. Принцип психічного відображення (рефлекторної природи психіки);

4. Принцип соціальної зумовленості психіки і історизму;

5. Принцип розвитку;

6. Принцип особистісного підходу;

7. Принцип єдності свідомості, роботи і спілкування;

специфічні

1. Принциписправимости;

2. Принцип відповідності цілей виправлення і перевиховання потреб суспільства й особистості засудженого;

3. Принцип соціалізації і гуманізації особистості;

4. Принцип цілісності процесу виправлення і перевиховання особистості засудженого;

5. Принцип диференціації і індивідуалізації.

3. Сутність кримінальної субкультури

3.1 Біологічні і соціальні детермінанти девіантної (>делинквентного) поведінки особистості

Біологічні

Соціальні:

1) негативний вплив мікросоціальної середовища (вплив бездоглядності дітей, погане вплив сімейних відносин, негативний вплив вуличного оточення тощо. п.);

4 стр., 1749 слов

Психологічна структура особистості насильницьких злочинців

... У роботі ми дамо характеристику особистості злочинця, типи особистості злочинця, вивчимо такий тип особистості, як насильницькі злочинці і хулігани. Розглянемо психологічну структуру особистості насильницьких злочинців. Кожен злочинний ... способи насильницьких дій. Це звичайно особи, що не мають позитивного соціального статусу, їх поведінку, як правило, формується в умовах кримінальної субкультури. ...

2) прояв негативних моментів в макросоціальної середовищі (елементи неправильного економічного планування і стимулювання діяльності людей, диспропорція у виробництві окремих предметів споживання, відсутність соціальну справедливість, наявність корупції, хабарництва, бюрократизму і формалізму, наявність криміногенної обстановки;

3) помилки у вихованні у ній, школі, виробничому та інших колективах, незнання особистостівоспитуемого тощо.Психолого-педагогическая непідготовленість людей, покликаних надавати виховні впливу підростаюче покоління;

4) протиріччя виховних впливів у сім’ї і школі, з виробництва й у навколишньому соціальному середовищі тощо.

3.2 Поняття про асоціальному субкультурі

Під асоціальної субкультурою розуміється сукупність духовних і тих матеріальних цінностей, регламентують та що упорядковують життя й злочинну діяльність кримінальних співтовариств, що сприяє поліпшенню їхнього живучості, згуртованості, кримінальної активності і мобільності, наступності поколінь правопорушників. Основу асоціальному субкультури становлять чужі громадянського суспільства цінності, норми, традиції, різні ритуали які об’єдналися до груп молодих злочинців. Вони у перекрученому й спотвореному вигляді відбиті вікові та інші соціально-групові особливості неповнолітніх. Її соціальний шкода у тому, що вона потворно соціалізує особистість, стимулює переростання вікової опозиції, у кримінальну, саме тому й є механізмом «відтворення» злочинності серед молоді.

>Асоциальная субкультура відрізняється від звичноїподростково-юношеской субкультури кримінальним змістом норм, що регулюють взаємовідносини і поведінку члени групи між собою й сторонніми для групи особами (з «чужинцями», представниками правоохоронних органів, громадськості, дорослими тощо.).

Вона прямо, безпосередньо і жорстко регулює кримінальну діяльність неповнолітніх та його злочинний спосіб життя, вносячи у яких певний «порядок». У ньому чітко простежується:

1) різко виражена ворожість стосовно загальновизнаних норм і його кримінальне зміст;

2) внутрішня зв’язку з кримінальними традиціями;

3) скритність від непосвячених;

4) наявність цілої набору (системи) суворо регламентованих в груповому свідомості атрибутів.

3.3 Структура кримінальної субкультури і його функції

Кримінальна субкультура включає у собі суб’єктивні людські сили та здібності, реалізовані в груповий кримінальної діяльності (знання, вміння,профессионально-преступние навички та звички, етичні погляди, естетичні потреби, світогляд, форми і знаходять способи збагачення, способи дозволу конфліктів, управління злочинними співтовариствами, кримінальну міфологію, привілеї для «еліти», переваги, смаки і знаходять способи проведення дозвілля, форми ставлення людини-спеціаліста до «своїм», «чужим», особам протилежної статі тощо.), предметні результати діяльності злочинних співтовариств (гармати й способи скоєння злочинів, матеріальних цінностей, кошти й т.п.).

Кримінальна субкультура виходить з дефектах правосвідомості, серед яких можна назвати правове незнання ідезинформированность, соціально-правовий інфантилізм, правове безкультур’я, соціально-правовий негативізм і соціально-правовий цинізм. У молодіжної кримінальному середовищі складається особливе групове правосвідомість відносини із своїми «законами» та аналогічних норм елемент цієї субкультури. У цьому дефекти правосвідомості поглиблюються дефектами моральної свідомості,пренебрегающего загальнолюдськими принципами моралі.

5 стр., 2134 слов

Психологія судової діяльності

... психічні стосунки, по-різному здійснюються компоненти загальної психологічної структури судової діяльності. Психологія розгляду кримінальної справи в суді досліджує закономірності, які пов'язані з психічною ... прийнятті рішення групою осіб. В сумісній діяльності пом’якшуються крайнощі показників психічних процесів всіх членів групи, підвищується ефективність мислення. Колективна оцінка доказів ...

Функції кримінальної субкультури.

1)стратификационние (норми і правил визначення статусу особистості групі і кримінальному світі, прізвиська, татуювання, привілеї для «еліти»);

2) поведінкові «закони», «накази», правил поведінки до різних класифікаційних каст, традиції, клятви, прокльони);

3) поповнення кримінального співтовариства «кадрами» і з новачками «прописка», «приколи», визначення сфер і зон злочинного промислу);

4) пізнання «своїх» і «чужих» (татуювання, прізвиська, кримінальний жаргон);

5) підтримки ладу у кримінальному світі, покарання винних, звільнення від неугодних «розбірки», стигматизація, остракізм, «опускання»);

6) комунікації (татуювання, прізвиська, клятви, кримінальний жаргон, «ручний жаргон»);

7)сексуально-еротические (еротика як цінність, «>вафлерство», «парафін», мужолозтво як способи зниження статусу неугодним конкретних особах і ін.);

8) матеріально-фінансові (виготовлення і збереження знарядь скоєння злочинів, створення «загальної каси» для взаємодопомоги, оренда приміщень під кубла та інших.);

9) дозвільні (перекручена культура відпочинку та інфраструктура розваг);

10) функція специфічного ставлення до свого здоров’я від повного зневаги їм: наркоманія, пияцтво, калічення членів – до культуризму, активних занять спортом у сфері кримінальної діяльності.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок у тому, що чимало елементи кримінальної субкультури, по-перше,полифункциональни (татуювання, наприклад, етичні й естетичні цінності, виконують одночасно функції стратифікації, стигматизації й комунікації, пізнання «своїх», а прізвиська – етичні й естетичні цінності, виконують самі функції); по-друге, кожен елемент кримінальної субкультури має основний функцією (наприклад, татуювання – функцією стратифікації, а прізвиська функцією комунікації); по-третє, кожен елемент кримінальної субкультури по-різному переломлюється в психології групи іинтериоризируется індивідом (від задоволеності престижної прізвиськом чи татуюванням, до прагнення всіма засобами позбутися їх).

Знання прихильності групи й особистості до визначених цінностям (наприклад, захопленість карате) дозволяє собі з достатньої ймовірністю прогнозувати їхня поведінка і вчасно приймати заздалегідь необхідні заходи профілактики.

3.4 Особливості поведінки людини у групі

Злочинні групи, члени яких відчувають психологічну й моральну підтримку одне одного, найчастіше роблять зухвалі пограбування, розбійні нападу, крадіжки, групові згвалтування, учиняють цинічні хуліганські дії. Злочинні групи, сформовані на антигромадською основі, і котрі переслідують асоціальні мети діяльності виникають й не так основі спільних симпатій, скільки спільності кримінальних інтересів, потреби у підтримки у спільної кримінальної діяльності. Знаходячись у групі, індивід почувається єдиним цілим з цією групи, й тому він найчастіше втрачає свою індивідуальність й починає й діяти й усе, підкоряючись єдиному групового пориву.

8 стр., 3893 слов

Історія розвитку юридичної психології

... ст.). 1. Рання історія юридичної психології Як більшість нових наук, що виникли на стику різних галузей людських знань, юридична психологія на перших етапах свого розвитку не мала самостійності ... Значна кількість робіт з юридичної психології з'явилося в Росії в 3-й чверті XIX ст. Це роботи І.С. Баршева «Погляд на науку кримінальної законознавства», К.Я. Яновича-Яневського ...

Важливими способами психологічного впливу групи (колективу) на особистість вважаються психічне зараження, навіювання, наслідування, конформізм, змагальність (суперництво).

Психічне зараження

Механізм психічного зараження нерідко використовують ватажки злочинних груп з організацією масових заворушень,мaccового відмови засуджених з посади, розпалюючи ненависть у засуджених до членів активу, позитивно налаштованим засудженим, адміністрації. Знання механізму психічного зараження необхідне й в виховній роботі з єдиною метою виклику