ЗАПРОВАДЖЕННЯ
Актуальність роботи:
Сім’ї належить основна роль формуванні моральних почав, життєвих принципів дитини.
Сім’я створює особистість чи руйнує її, при владі сім’ї зміцнити чи підірвати здоров’я її. Сім’я заохочує одні особистісні потягу, одночасно перешкоджаючи іншим, задовольняє чи припиняє особисті потреби. Сім’я структурує можливості досягнення безпеки, задоволення і самореалізації. Вона вказує кордону ідентифікації, сприяє появи в особистості образу свого “Я”.
Від, як будуються відносини у сім’ї, які, інтереси висуваються біля її старших представників першому плані, залежить, якими виростуть діти. Клімат сім’ї впливає моральний клімат і душевному здоров’ї всього суспільства. Дитина дуже чуйно реагує на поведінка дорослих і швидко засвоює уроки, отримані у процесі сімейного виховання. Перевоспитать дитини з проблемної сім’ї практично неможливо. Дитина засвоїв певні правила, й суспільство розплачуватиметься такі прогалини у вихованні. Сім’я підготовляє дитину до життя, є першою й найбільш глибоким джерелом соціальних ідеалів, закладає засади громадянського поведінки.
Батьки — перші вихователі — мають дуже сильний вплив на дітей. Ще Ж.-Ж. Руссо стверджував, що кожен наступний вихователь надає на дитини менше впливу, ніж попередня. Батьки є попередніми стосовно до решти; вихователю дитсадка, вчителю початкових класів та учителям-предметникам. Їм сама природа заклала віддано перевагу у дітей. Забезпечення сімейного виховання, його змістовними організаційні аспекти є вічної і дуже відповідальної завданням людства.
Глибокі контакти з батьками створюють в дітей віком стійке життєве стан, відчуття впевненості й надійності. А батькам приносять радісне почуття задоволення.
У здорових сім’ях батьки та діти пов’язані природними повсякденними контактами. Це така тісне спілкування з-поміж них, у результаті якого виникає душевне єднання, узгодженість основних життєвих прагнень України і дій. Природную основу таких відносин становлять родинні зв’язки, почуття материнства і батьківства, що виявляються у батьківській кохання, і турботливою прив’язаності дітей і батьків.
На жаль, прискорений темп сучасного життя, її урбанізація поруч із постійно повышающейся відповідальністю і жорсткістю соціально рольових розпоряджень, несприятливими тенденціями в соціально-психологічної динаміці розвитку сім’ї, недолік морально-етичних почав у відносинах дорослих, низька соціально-психологічна культура спілкування призводить до порушення сімейних відносин. Усе це негативно впливає виховання процес формування їх особистості. Тому ми вирішили розглянути проблему формування особистості сім’ї.
Формування сенсорної культури особистості у педагогічній спадщині М. Монтессорі
... сенсорної культури особистості у педагогічній спадщині М. Монтессорі. Мета дослідження - вивчити та проаналізувати педагогічну спадщину М. Монтессорі й зокрема щодо сенсорного розвитку ... Соціально ... дитини повторює етапи розвитку людського роду, проте в досить прискореному темпі, протягом різних періодів її розвитку. Перші педагогічні системи виховання дітей із порушеннями психофізичного розвитку ... Батьки ...
Особливості сімейного виховання вивчали А. І. Захаров, А. З. Спиваковская, А. Я. Варга, Еге. Р. Эйдемиллер, Ю. Гиппенрейтер, М. Буянов, 3. Матейчек, Р. Хоментаускас, А. Фромм, Р. Снайдер та інші.
Величезний внесок у вивчення сімейних відносин вніс А. З. Макаренка, який розробив важливі питання сімейного виховання. У “Книзі для батьків” Макаренка показує, що сім’я є первинним колективом, де всі є повноправними членами відносини із своїми функціями і обов’язками, зокрема й немовля.
А. Є. Личко, вивчаючи проблеми внутрішньосімейних стосунків, виділив неблагополучні ситуації у сім’ї (гіперопіка, безнадзорность, ситуація, створює “кумира у ній”, ситуація, створює “попелюшок” у ній).
У цілому нині, можна сказати, що проблеми сімейного виховання вивчаються багатьма вченими, що висвітлюють цю проблематику із різних аспектів.
Метою роботи є підставою обгрунтування і доказ те, що сім’я є соціальним інститутом формування особистості.
Об’єкт дослідження – профілактика і корекція неправильного сімейного виховання.
Предмет дослідження – процес створення особистості сім’ї.
Гіпотеза: сімейне виховання є основою формування та розвитку особистості.
Завдання:
1. Теоретичний аналіз сімейного виховання в психолого-педагогічної літератури.
2. Психолого- педагогічне обгрунтування сімейного виховання.
3. Створити: процес сімейного виховання як найголовніший чинник розвитку особистості.
Курсова робота складається з запровадження, першої та другої глав і укладання. У першій главі розглядається теоретичні аспекти сімейного виховання, докладно описуються функції, стилі і типи сімейного виховання. У другій главі йде докладний опис головних чинників які впливають становлення та розвитку дитині.
Глава №1. Теоретичні аспекти сімейного виховання.
1.Семья і його соціальні функції.
Сім’я, з позиції соціологів, є малу соціальну групу, засновану на шлюбному союзі і кровному родинному зв’язку, члени якої пов’язана спільністю побуту, взаємної допомогою, моральної відповідальністю. Цей найдавніший інститут людського суспільства пройшов важкий шлях розвитку: від родоплемінних форм гуртожитки, до сучасних форм сімейних відносин.
Шлюб як стійкий союз між чоловіком та жінкою виник у родовому суспільстві. Основа шлюбних відносин породжує правничий та обов’язки.
Слово “шлюб” походить від російського слова “брати”. Сімейний союз то, можливо зареєстрованим чи незареєстрованим (фактичним).
Шлюбні відносини, реєстровані надають державні установи (в загсах, Дворцах одруження), називаються цивільними; освітлені релігією — церковними.
Психологія сімейного виховання
... Навчальний посібник «Психологія сімейного виховання» дозволяє майбутньому психолога ознайомитись і коїться з іншими варіантами вивчення сімейних відносин. Але ж спектр питань психології сімейного виховання висвітлити лише ... роботи охоплює детермінований процеси становлення та розвитку особистості, суворо фіксуючи крайні варіанти стилів сімейного виховання. Такий їхній підхід дозволив виділити рівень ...
Шлюб — явище історичне, він пройшов певні стадії свого розвитку — від полігамії до единобрачию.
Урбанизация змінила уклад і ритм життя, що спричинило зміну і сімейних відносин. Міська сім’я, не обтяжена веденням великого господарства, орієнтована на самостійність і, перейшов у таку фазу свого розвитку. На зміну патріархальної сім’ї прийшла подружня. Таку сім’ю прийнято називати нуклеарною (від латів. ядро); до її складу входять дружини та його діти (3, з. 321).
Слабка соціальна захищеність, матеріальні труднощі, перенесені сім’єю нині, призвели до зменшення народжуваності у Росії формуванню нових типів сім’ї — бездітної.
На кшталт проживання сім’я підрозділяється на патрилокальную, матрилокальную, неолокальную і унилокальную. Розглянемо кожну з цих форм.
Матрилокальный тип характеризується проживанням сім’ї у домі дружини, де зятя називали “примаком”. Тривалий період на Русі був поширений патрилокальный тип, у якому дружина після заміжжя оселялася у домі його й нарекалась “невісткою”.
Нуклеарний тип шлюбних відносин знаходить свій відбиток у прагненні молодих жити самостійно, окремо від батьків родичі. Такий тип сім’ї називають неолокальным.
Для сучасної міської сім’ї характерним типом сімейних відносин вважатимуться унилокальный тип, у якому дружини мешкають там, де є можливість спільного проживання, зокрема знімаючи житло у наймання.
Життя родини характеризується багатобічними відносинами: социально-биологическими, хозяйсвенно-экономическими, моральними, психологічними. Кожен етап у розвитку сім’ї пов’язані з втратою одним і виникненням інших функцій, зі зміною масштабів та характеру соціальної діяльності її. Сім’я виконує важливі суспільно значимі функції суспільства і ворожість до людини.
Основними функціями стосовно суспільству є:
1. Фізичне відтворення населення. Для зміни поколінь потрібна відповідна число дітей у однієї держави.
2. Виховна функція – передача знань, умінь, норм, навичок, цінностей.
3. Производственно-хозяйственная. Приготування їжі, прибирання, прання тощо. буд.
4. Організація дозвілля, т. до. значної частини часу використовується для спілкування з родиною.
Функції сім’ї стосовно людині:
Подружнє функція, батьківська функція, організація побуту. (Сластенин)
Основний функцією сім’ї є репродуктивне, біологічне відтворення населення. Це основне, але крім цього існує низка соціальних функцій сім’ї. Це:
- Виховна — соціалізація покоління;
- Хозяйственно – побутова підтримку фізичного стану сім’ї, те що дітей і старими;
- Економічна – отримання коштів одних членів сім’ї й інших, матеріальна підтримка неповнолітніх і літніх людей;
- Соціальний контроль – відповідальність старших членів сім’ї штрафу за поведінку молодших членів у суспільстві;
- Духовне спілкування – духовне збагачення кожного членів сім’ї;
- Социально-статусная – сім’я займає певне соціальне становище у суспільстві;
- Досуговая – організація раціонального дозвілля, розвиток взаємного збагачення кожного членів сім’ї;
- Емоційна здійснення психологічного захисту кожного членів сім’ї.
30 стр., 14745 слов
Психологіна готовність дитини до навчання у школі
... забезпечити повноцінну готовність дитини до навчання. Готовність до шкільного навчання ... дитини (зріст, наявність постійних зубів); стан здоров′я на момент вступу до школи; динаміка захворюваності за попередній рік. Отже, підставою до відстрочення терміну вступу до школи ... розраховувати на пошану тих, що оточують його на ... дітей, які не досягли станом на ... виникають не відразу. Вони формуються поступово, ...
2.
Стилі і типи сімейного виховання.
У родині об’єктивно складається певна, які завжди усвідомлена система виховання. Тут мають на увазі й розуміння цілей виховання, і прийомів виховання, обліку те, що можна й що не можна допустити відношенні дитини. Може бути виділено 4 тактики виховання у сім’ї і відповідальні їм 4 типу сімейних відносин, є передумовою і результатом їх виникненню: диктат, опіка, “невтручання” і «співпраця.
Диктат у ній проявляється у систематичному придушенні батьками ініціативи й відчуття власної гідності в дітей віком. Зрозуміло, батьки можуть і мають пред’являти вимоги своєї дитини, з цілей виховання, норм моралі, конкретних ситуацій, у яких необхідно ухвалити педагогічно морально виправдані рішення. Проте такі, які воліють всіх видах впливу наказ та насильство, зіштовхуються з опором дитини, що відповідає на тиск, примус, загрози лицемірством, обманом, спалахами грубості, котрий іноді відвертої ненавистю. Але якщо опір виявляється зломленим, разом із відбувається ламка багатьох якостей особистості: самостійність, відчуття власної гідності, ініціативність, віра у себе і свої можливості, усе це — гарантія невдалого формування особистості.
Опіка у ній — система відносин, коли він батьки, забезпечуючи своєю працею, задоволення потреб дитини, захищають його від якихось турбот, зусиль і труднощів, беручи він. Питання активному формуванні особистості відходить другого план. Батьки, власне, блокують процес серйозного навчання їхніх дітей до реальності за порогом рідної домівки. Така надмірна турбота про дитині, надмірний контролю над усієї своєї життям, заснований на тісному емоційному контакті, називається гиперопекой. Вона призводить до пасивності, несамостійності, труднощам зі спілкуванням. Існує й протилежне поняття — гипоопека, подразумевающее під собою поєднання байдужого відносини батьківського відносини із повною відсутністю контролю. Діти можуть робити всі, що заманеться. Через війну, подорослішавши, вони стають егоїстичними, цинічними людьми, які може нікого поважати, не гідні поваги, та заодно як і вимагають виконання всіх своїх примх.
Система міжособистісних стосунків у сім’ї, що будується на визнання можливості і навіть доцільності незалежного існування дорослих від дітей, може породжуватися тактикою “невтручання”. Передбачається, що може співіснувати два світу: дорослі й діти, і тим, ні другого годі було переходити намічену в такий спосіб лінію. Найчастіше за підставі цього типу взаємовідносин лежить пасивність батьків як вихователів.
Співробітництво як тип стосунків у сім’ї передбачає опосредованность міжособистісних стосунків у сім’ї загальними цілями і завданнями спільної прикладної діяльності, її організацією і високими моральними цінностями. Саме в ситуації долається егоїстичний індивідуалізм дитини. Сім’я, де провідним типом взаємовідносин є співробітництво, набуває особливого якість, стає групою високого рівня розвитку — колективом.
Сутність, зміст процесу виховання — Психологія — ...
... є тимчасовими, але вони мо-жуть знижувати ефективність виховного процесу. Тому вчителі повинні зосередити увагу на їх виявленні, усу-ненні, профілактиці. На процес виховання впливають (безпосередньо або ... -виховного процесу) для роз-витку, життєдіяльності дитини;— між зростаючими соціально значущими завданнями, які потрібно вирішувати вихованцю, і можливостями, що обмежують його дії, спрямовані на ...
Існує 3 стилю сімейного виховання — авторитарний, демократичний і попустительский.
При авторитарному стилі бажання батька — закон для дитини. Такі батьки придушують своїх дітей. Вони потребують від дитини беззаперечного підпорядкування і вважають за потрібне пояснювати йому причини своїх вказівок й заборон. Вони жорстко контролюють всі сфери життя дитини, причому роблять це коректно. Діти в сім’ях зазвичай замикаються, їх спілкування з батьками порушується. Частина йде на конфлікт, але частіше діти, які ростуть у такій сім’ї, пристосовуються до стилю сімейних взаємин держави і стають невпевненими у собі, менш самостійними.
Демократичний стиль сімейних відносин є оптимальним на виховання. Демократичные батьки оцінюють у поведінці своїх дітей і самостійність, і дисципліну. Вони самі надають йому право бути самостійною у якихось областях його життя; не ущемляючи прав, водночас вимагають продовжувати виконувати обов’язки; вони поважають його думку і радяться з нею. Контроль, заснований на теплих почуттях й розумною турботі звичайно занадто дратує дітей і часто прислухається до поясненням, чому слід робити один і слід зробити інше. Формування особистості при такі обставини не викликає особливих переживань, і конфліктів.
При попустительском стилі батьки майже звертають уваги своїх дітей, нічого їх обмежують, щось забороняють. Діти з цих родин у період дорослішання найчастіше потрапляють під погане вплив та надалі можуть підвести руку своїх батьків, вони майже немає яких цінностей.
3. Виховання дітей у різних за структурі сім’ях.
- Особливості виховання єдиної у ній
З цього приводу є дві найпоширеніші погляду. Перша: єдина дитина виявляється емоційніше стійкий, ніж інші діти, бо ні знає заворушень, що з суперництвом братів. Друга: єдиному дитині їм доводиться долати більше труднощів, ніж зазвичай, щоб придбати психічна рівновага, бо їм бракує брата чи сестри (2, с.86).
Що не говорили психологи, життя одного — єдиної у ній нерідко таке, що підтверджує саме цю, другу, думку. Труднощі, проте, є абсолютно неминучими, і тих щонайменше зустрічаються настільки часто, було б нерозумно їх помічати.
Безперечно, батьки, мають єдиної, зазвичай приділяють йому увагу. Вони занадто піклуються про нього лише оскільки його в них один, тоді як у насправді він лише перший. Деякі здатні спокійно, зі знанням справи поводження з первістком адже ми тримаємося потім і з наступними дітьми. Головна причина тут — недосвідченість. Є, проте, та інші підстави, знайти які так — то легко. Не стосуватися деяких обмежень фізичного порядку, одних батьків лякає відповідальність, яку накладає ними поява дітей, інші побоюються, що народження другої дитини позначиться їх матеріальне становище, треті, хоча будь-коли зізнаються про це, просто більше не люблять хлопців, і це предосить одного сина чи однієї дочки.
Деякі перешкоди психічному розвитку дітей мають цілком певну назву — тепличні умови, коли дитину вітають, тішать, балують, пестять — одне слово, носять на руках. З — на таку надмірного уваги психічне розвиток його неминуче сповільнюється. Через війну надмірної поблажливості, якої ми оточуємо його, він неодмінно зіштовхнеться з дуже серйозними труднощами і розчаруванням, коли з’ясується поза домашнього кола, бо з інших людей чекатиме уваги, якого звик у домі батьків. З цієї причини його занадто серйозно стане ставитися і перед самим собою. Саме оскільки власна кругозір замалий, багато дрібниці вона вважатиме завеликими значними. Через війну спілкування з людьми для нього значно важче, ніж й інших дітей. Він почне відійти від контактів, усамітнюватися. Йому будь-коли доводилося
Моральне виховання дошкільників засобами народної педагогіки
... нині наша держава. Розглядаючи виховання як процес підготовки підростаючого покоління до життя, народна педагогіка на перше місце ставила моральне виховання. Підтвердженням даної думки є ... народна педагогіка ніколи не схвалювала бездітність, бо “в доброго тата дітей повна хата”. Кредо народної педагогіки - евдемонізм: природне право кожної людини на життя, на реалізацію своїх здібностей, на ...
