Запровадження
1. Психологічні теорії здібностей
2. Поняття здібностей в психології
3. Види здібностей
Укладання
Список літератури
ЗАПРОВАДЖЕННЯ
психологія здібностей
Проблема здібностей є одним із найскладніших і найменш розроблених в психології. Розглядаючи її, насамперед слід врахувати, що реальним предметом психологічного дослідження є діяльність й поведінка людини. Людські здібності — це найвеличніший із дарів природи. Цим задарма нагороджений кожна людина. Але різниця у тому, що свої дари природа порівну не й когось нагороджує більше, а когось менше.
Здібності утворюються у ході життя людей, змінюються зі зміною об’єктивних умов, отжевоспитуеми іпреобразуеми. Здібності людини, різні їхні типи і рівня ставляться до найважливішим проблемам психології. Проте, наукова розробка питання про здатність ще вкрай недостатня.
1.ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕТЕОРИИСПОСОБНОСТЕЙ
Історіянаучно-психологического вивчення здібностей відраховується від ХІХ століття з початку досліджень англійського психолога ФренсісаГальтона (>GaltonFrancis), який зробив оригінальну спробу аналізу біографій і родоводів видатних діячів. Під час своєї праці дійшов висновку про успадкування здібностей, визначальних високий рівень досягнень людини. Предмет дослідження був цікавий для Ф.Гальтона, що він більше ніж десятиліття наполегливо збирав даних про фізичних і розумових розбіжностях між індивідами. З цією метою він орга-нізував у Лондоніантропометрическую лабораторію, де з допомогою анкетування, експерименту, і статистики проводив свої дослідження.
Естафета вивчення здібностей згодом була підхоплена іншими психологами. Зокрема, Чарльзом ЕдвардомСпирменом (>SpearmanChalesEdward), який був у XX столітті однією з впливових англійських психологів. Він був однією з перших учених, які зробили емпіричне дослідження структури здібностей. Йому належить розробка «>двухфакторной теорії інтелекту», відповідно до якої основі будь-якого інтелектуальної здібності лежить загальна інтелектуальна функція (g) і конкретна функція (>s),требующаяся до виконання даного завдання. Ч.Спирмен, тяжіючи до прикладних досліджень, сконструював ряд тестів, якими можна було оцінювати розумові здібності дітей, і розробив техніку факторного аналізу, що дозволяє виявляти і описувати структуру інтелектуальних здібностей.
Модель структури здібностей, запропонована Ч.Спирменом, ще його життя стала предметом критичного осмислення. Багато психологів вважали, що людський інтелект неможливо пояснити настільки просто, як і пропонував робити Ч.Спирмен. У такий погляду знайшлися свої захисники і адепти. Однією з яких був Луїс ЛеонТерстоун (>ThurstoneLouisLeon), відстоювавмногофакторную модель інтелекту. Він становив перелік первинних розумових здібностей і навіть запропонував ряд різних варіантів тестів їхнього виміру. Провівши широкий комплекс психометричних досліджень, Л.Терстоун виявив чимало загальний, як в Ч.Спирмена, чинник інтелекту, а ідентифікував дванадцять цілком незалежних чинників здібностей. Відкриття Л.Терстоуна викликало живу дискусію серед вчених і послужило каталізатором щодо подальших досліджень людських здібностей.
Історія розвитку юридичної психології
... і розширенню судово-психологічних досліджень. 2. Оформлення юридичної психології як науки Кінець XIX і початок XX ст. пов'язані з інтенсивним розвитком психології, психіатрії та ряду юридичних ... експериментальної психології (дослідження німецького психолога і фізіолога В. Вундта, французьких психологів А. Біне і Т. Рібо, німецького психолога Г. Еббінгауза та ін.). Становлення юридичної психології ...
Наступний великий крок у розкритті феномена здібностей судилося зробитиДжою П.Гилфорду (>Guilford JoyP.).
Д. Гілфорд відмовився від факторного аналізу як засобу вивчення структури здібностей і сконструював модель, за якою кожна здатність має три головних якості: «зміст», «операції», «продукти». «Зміст» як якість здібності визначається типом висунутого матеріалу: графічне, символічне, семантична,поведенческое. «Операції» характеризують найбільш загальні розумові дії, що використовуються під час вирішення завдань. «Продукти», по Д.Гилфорду, характеризують результати розв’язання проблеми. Модель Д.Гилфорда, за всієї своєї штучності і ваговитості, стала ціннимевристическим інструментом упорядкування психологічної карти інтелектуальних здібностейчеловека[1].
На процес дослідження здібностей, складний і суперечливий, істотно вплинули розробки Роберта Д.Стернберга (>SternbergRobertJ.), що припадають другу половину ХХ століття. Його теорія здібностей називається «>триархической». Відповідно до цієї теорії інтелект виступає як психічного самоврядування зборами механізмів, структур змістів, що дозволяють індивідууму здійснювати взаємодію Космосу з собою, оточуючими і довкіллям.
Дослідження феномена здібностей у вітчизняній психології здійснювалися переважно на фундаменті діяльнісною теорії. Значний внесок у розробку загальної теорії здібностей вніс вітчизняний учений Борисе Михайловичу Тепле. Він був переконаний, що здібності що неспроможні існувати інакше, як і постійному процесі розвитку, а та здатність, яка використовується людиною в практичної діяльності, згодом втрачається. Міркуючи про природу здібностей,Б.М.Теплов незмінно підкреслював, що успішність виконання конкретної діяльності залежить немає від однієї, як від поєднання різних здібностей. У основі здібностей лежать задатки, за відсутності яких не можна розвиток здібностей. Важливим відкриттямБ.М. Теплова стали його Докази те, що дефіцит одних здібностей то, можливо заповнено з допомогою розвитку інших. Ефект компенсації (одних здібностей іншими, встановлений і описаний вітчизняним ученим, найістотнішим чином вплинув на розробки у сфері педагогічної психології, психології праці, педагогіки.
До дослідженню здібностей, кожен свого часу, зверталисяЛ.С. Виготський,Б.Г. Ананьєв,С.Л. Рубінштейн, В.Д.Шадриков, В.М. Дружинін, М.А. Холодна і ще відомі вітчизняні психологи. Завдяки їхньому дослідницьким зусиллям у вітчизняній психології склався ряд стійких класифікацій здібностей людини. У цих класифікаціях як основних представлені природні (природні), біологічно зумовлені спроможністю і специфічні здібності, мають історичне й культурна походження.
Предмет дитячої психології
... діяльності залежить розвиток сприймання, уваги, пам'яті, мислення, уяви, здібностей, мовлення, почуттів, волі. У цьому багатоманітному процесі виникає індивідуальність, формується особистість дитини. В Україні проблеми дитячої психології досліджує лабораторія психології ... регулярності. Дотримання його передбачає детальне, системне відстежування процесу формування психіки дітей з використанням ...
Потенціал сучасної психометрії, яка орієнтована дослідження людських здібностей, дуже різноманітний.Психодиагностический інструментарій розроблений з урахуванням багатого фактичного матеріалу і дозволяє змістовно інтерпретувати різні аспекти здібностей. Дляпсихометрического вивчення здібностей застосовуються різноманітні прийоми: спостереження, природне та лабораторний експеримент, аналіз продуктів діяльності, експертну оцінкуспециалистов[2].
2.ПОНЯТИЕСПОСОБНОСТЕЙ У ПСИХОЛОГІЇ
Здібності людини не дано у йогосамонаблюдениях чи переживаннях. Ми лише опосередковано укладаємо про неї, співвідносячи рівень оволодіння діяльністю однією людиною з рівнем її оволодіння на інших людей. Виявляється необхідною умовою виявлення здібностей аналіз умов життя, його навчання і виховання, і навіть його життєвого досвіду в оволодінні даної діяльністю. У зв’язку з цим особливо важливе значення набуває проблема співвідношення в здібностях вродженого і набутого, спадково закріпленого і сформованої процесі індивідуального розвитку.
Здібності людини, різні їхні типи і рівня, ставляться до найважливішим і надзвичайно складним проблемам психології. Проте, наукова розробка питання про здатність ще вкрай недостатня. Тож у психології немає єдиного визначення здібностей.
ПоБ.М.Теплову, здібності — це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншого.
>С.Л. Рубінштейн розуміє під здібностями здатність певній діяльності.
Психологічний словник визначає здатність як якість, можливість, вміння, досвід, майстерність, талант. Здібності дозволяють здійснювати певні дії заданий час.
Здатність — це готовність індивіда до виконання будь-якого дії; придатність — наявний потенціал до виконання будь-якої діяльності чи можливість досягти певного рівня розвитку здібності.
Коли говорять про здібностях людини, то мають на увазі його можливості у тій чи іншій діяльності. Ці можливості наводять як до значним успіхам в оволодінні діяльністю, і до найвищих показниками праці. За інших рівних умов (рівень підготовленості, знання, навички, вміння, витрачене час, розумові і її фізичне зусилля) здатний людина має максимальні результати проти менш здатними людьми.
Високі досягнення здатного людини результат відповідності комплексу його нервово-психічних властивостей вимогам діяльності.
Будь-яка діяльність складна й багатогранна. Вона пред’являє різні вимоги до психічним і фізичним силам людини. Якщо готівкова система властивостей особистості відповідає наведеним вимогам, то людина спроможна успішно, й високому рівні здійснювати діяльність. Якщо такої відповідності немає, те в індивіда можна знайти нездатності до даному виду діяльності. Саме тому здатність не можна зводити одного якомусь властивості (хорошецветоразличение, почуття пропорції, музичний слух тощо. п.).
Вона синтез властивостей людської особистості.
Отже, здатність можна з’ясувати, як синтез властивостей людської особистості, який відповідає вимогам роботи і який би високі досягнення уней[3].
Рефлексія як педагогічна умова навчальної етичної діяльності студентів ( )
... Інакше кажучи, повинна з’явитися рефлексія стосовно вихідної діяльності. Необхідно зазначити, що рефлексія органічно властива особистості як і свідомість, пам’ять, здатність відчувати, інтуїція. Інтерес до ... коли має місце відхилення від зразка-норми діяльності людини, коли усвідомлюється незадоволеність власною діяльністю або зразком. Рефлексія блокує діяльність за старими зразками і відкриває ...
Спостерігаючи школярів, вчитель не безпідставно вважає, що навколо лише більш здатні до вченню, інші, менш здатні. Буває, що учень здатний до математики, але погано висловлює свої міркування в усній і письмовій мові чи проявляє здатності мови, літератури, загалом до гуманітарних наук, але важко даються математика, фізика, вивчення техніки.
>Способностями називаються такі психічні якості, внаслідок чого людина порівняно легко набуває знання, вміння і навички та успішно займається будь-якої діяльністю. Здібності не зводяться знаннями, умінням і навичкам, хоча виявляються і розвиваються з їхньої основі. Тому потрібно бути дуже обережними і тактовними у визначенні здібностей учнів, ніж прийняти слабке знання дитини за відсутність в нього здібностей. Такі помилки іноді відбувалися навіть щодо майбутніх великих учених, котрі з якихось причин погано навчалися у школі. З цієї причини неправомірні висновки про здатність основі деяких властивостей, які доводять не низькі здібності, а недолікзнаний[4].
Здібності — це можливість, а необхідний рівень майстерності у цьому чи іншому справі — це дійсність.Виявившиеся в дитини рано ні з жодному разі є гарантією те, що дитина буде музикантом. Щоб справа зрушила, необхідно спеціальне навчання, наполегливість, виявлена педагогом і дитиною, хороше стан здоров’я, наявність музичного інструмента, нот і багатьох інших умов, без яких здібності можуть стихнути, не розвивши.
Психологія, заперечуючи тотожність здібностей й суттєво важливих компонентів діяльності — знань, навичок і умінь, підкреслює їх єдність.
Здібності виявляються лише у діяльності, до того ж лише у такий діяльності, вона може здійснюватися без наявності цих здібностей.
Не можна сказати про здатність людини до малюнка, якщо їх намагалися навчати малювати, якщо він придбав ніяких навичок, необхідні образотворчої діяльності. Тільки процесі спеціального навчання малюнку і живопису може з’ясуватися, чи є в студента здібності. Це виявиться у цьому, як швидко і легко він засвоює прийоми роботи, колірні відносини, навчається бачити прекрасне у навколишній світ.
Здібності виявляються над знаннях, уміннях і навичках, як, а динаміці їх придбання, тобто. у цьому, наскільки за інших рівних умов швидко, глибоко, легко й остаточно здійснюється процес опанування змісту освіти і вміннями, істотно важливими для даної діяльності. І саме тут виявляються ті відмінності, що дають нам право казати про здібностях.
Отже, здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості, є умовами успішної реалізації даної роботи іобнаруживающие розбіжності у динаміці оволодіння необхідні неї знаннями, вміннями і навички. Якщо певна сукупність якостей особистості відповідає вимогам діяльності, якої оволодіває людина протягом часу, педагогічно обгрунтованоотведенною її освоєння, це дає підставу укладати про наявність в нього здібностей до цієї діяльності. І особливо якщо інший за інших рівних умов не справляється з вимогами, які йому діяльність, це дає підстави припускати в нього відсутність відповідних психологічних якостей, інакше кажучи, відсутністьспособностей[5].
Психологічна структура діяльності ( )
... психологічну структуру діяльності характеризують також, крім названих вище складових цілей, засоби діяльності. В ній можна вирізнити: суб’єкт діяльності; процес діяльності; предмет діяльності; умови діяльності; продукт діяльності. Прийнято розрізняти три основні види людської діяльності: ...
3. ПЛАНИСПОСОБНОСТЕЙ
Є дуже багато здібностей. У науці відомі спроби їх класифікації. У багатьох цих класифікацій розрізняють насамперед природні, чи природні, здібності (основу своєї біологічно зумовлені) і специфічно людські здібності, мають суспільно-історичний походження.
природними
Ці специфічно людські здібності прийнято розділяти на загальні і спеціальні вищі інтелектуальний рівень. Натомість, можуть підрозділятися на теоретичні і практичні, навчальні та творчі, предметні і міжособистісні ідр[6].
загальним
Більшість дослідників проблеми здібностей сходяться у тому, що спільні смаки й спеціальні здібності не конфліктують, а співіснують, взаємно доповнюючи і збагачуючи одне одного. Понад те, у випадках високий рівень розвитку загальних здібностей може у ролі спеціальних здібностей стосовно певних видів діяльності. Таке взаємодія деякими авторами пояснюється лише тим, що загальні здібності, на думку, є базою у розвиток спеціальних.
здібності, які у спілкуванні, взаємодії з людьми.
теоретичні
