Психологія управління

Федеральне агентство за освітою

Всеросійський заочний фінансово-економічний інститут

Кафедра

Контрольна робота

на задану тему

«Психологія управління»

Володимир

2009

Запровадження

Психологія управління надає знання, які можна використовувати під час вирішення проблеми управління діяльністю колективу.

Особливістю психології управління те, що її об’єктом є організована діяльність людей. Організована діяльність — це діяльність людей, об’єднаних до однієї організацію, підпорядковуються правилами і нормам цієї організації та виконують задану їм спільну роботу у відповідність до економічними, технологічними, правовими, організаційними і корпоративними вимогами.

Соціально-психологічні відносини виступають як стосунків між людьми, опосередковані цілями, завданнями і цінностями спільної прикладної діяльності, тобто. її реальним змістом. Управлінські відносини становлять організовану спільну діяльність, роблять її організованою.

У соціальній психології окремий працівник постає як частина, елемент соціальної групи, поза якої її поведінка може бути зрозумілим.

У психології управління окрема працівник, і соціальний група, і колектив виступають на контексті організації, у якому вони належать факти й без якої їх науковий аналіз у плані управління виявляється неповним.

1. Поняття, предмет і завдання психології управління

Психологія управління

1.Личность, її самовдосконалення і саморозвиток у процесі праці.

2.Управленческая діяльність й її організація з погляду психологічної ефективності.

3.Групповые процеси в трудовий колектив, та його регуляція

2. Основні методи психології управління

спостереження й другий експеримент

Спостереження

Експеримент

3. Психологічні закони управління

Закони психології управління виявляються у взаємодії в міжособистісні стосунки й у груповому спілкуванні. Основними законами психології управління і управлінською діяльність у цілому є:

1. Закон невизначеності відгуку

2. Закон неадекватності взаємного сприйняття

1) Людина завжди знаходиться може зміни. Відомо, що у будь-яку час кожна людина певного віку може бути різних рівнях фізичного, фізіологічного, інтелектуального, соціального, морального, емоційного і сексуального розвитку.

14 стр., 6610 слов

Методологічні та теоретичні проблеми психології

... психологии. Однак зрозуміло, що методологічні проблеми, які виникають в ... Як зазначає В.В.Рибалка, вітчизняна психологія завжди вирізнялася серед світового ... психо­логії відносять: відображення, діяльність, особистість, активність, ос­ ... психології, взаємозв'язок мозку і психіки, роль органів чуття та ... развития методов познания, развития законов психики. Значение шкуры ... на місці, не може стояти й наука. ...

2) Людина завжди свідомо чи неусвідомлено захищається від спроб розкрити її особливості і «слабких місць».

3) Досить часто людина неспроможне дати інформацію себе бо ні знає себе. На окремих випадках він, часто сам того і не підозрюючи, намагається видатися інакшим, яке є насправді, а таким, якою їй хочеться бути, у очах решти людей.

Неадекватність сприйняття й прагнення людини себе показати краще, чим він, необхідно враховувати, приймаючи якесь управлінське рішення.

Фахівці у сфері управління рекомендують менеджерам використовувати такі принципи підходи до людям:

  • а) принцип універсальної талановитості. З управлінської погляду, може звучати так: «Ні людей бездарних, які можуть. Є обізнані, зайняті несвоїм справою»;
  • б) принцип розвитку. Здібності (як загальні, і спеціальні) можуть розвиватися;
  • в) принцип невичерпності. Жодна оцінка, дана людині за його життя, неспроможна вважатися остаточної

3.Закон неадекватності самооцінки

4. Закон спотворення інформації

1) Мова, у якому передається управлінська інформація, є мовою багатозначним.

2) Якщо інформація неповна, якщо доступом до ній обмежений і підлеглих отриманні оперативних відомостей задовольняється в повному обсязі, то люди неминуче починають домислювати, додумувати, доповнювати те, що знають, спираючись на неперевірені факти і що власні здогади. І тоді обсяг інформації змінюється у бік зниження, а й у бік збільшення.

3) Люди, сприймають інформації і передають її, відрізняються одна від друга за рівнем освіти, інтелектуального розвитку, за своїми потребам, і навіть по фізичному і психічному стану.

Щоб звести спотворення до мінімуму рекомендується здійснити такі дії:

1) Зменшити кількість передатних ланок, що у процесі поширення інформації.

2) Своєчасно постачати співробітників всієї необхідною інформацією з тих питань, які мають вирішувати.

3) Підтримувати зворотний зв’язку з підлеглими з метою контролю за правильністю засвоєння одержуваних відомостей.

5. Закон самозбереження

6. Закон компенсації.

4. Основні елементи управлінського процесу

Будь-яка організація — складна соціальна система, що складається з цих двох елементів — управляючого і керованого. Будучи підсистемою організації у цілому, управляючий елемент одночасно сам представляє дуже складна освіту, яке умовно може бути системою управління. Вона характеризується певної конфігурацією структури, ступенем централізації чи децентралізації, формалізації і регламентації, стабільністю чи мінливістю, відкритістю чи закритістю (сприйнятливістю чи несприйнятливістю стосовно зовнішніх впливів).

Структурно систему управління складається з керуючої і керованої підсистем, (кордони між ними досить умовні), у єдності їхнім виокремленням суб’єкт управління, і навіть механізму їх взаємодії, що включає сукупність повноважень, принципів, методів, правил, норм, процедур, що регламентують порядок здійснення управлінських дій зі відношення до об’єкту управління. Системний підхід вимагає розглядати суб’єкт і той управління, як єдине ціле й у взаємозв’язку із зовнішнього середовищем.

9 стр., 4440 слов

Психологія управління

... що становить передумову існування організації як такої. Резюме: менеджмент (управління) існує лише в контексті організації та людей, що працюють у цій ... управління організацією соціально-психологічних методів керівництва очевидна, оскільки вони дозволяють своєчасно враховувати мотиви діяльності і потреби працівників, бачити перспективи зміни конкретної ситуації, ухвалювати оптимальні управлінські ...

Під керуючої підсистемою системи управління розуміють ту значна її частина яка виробляє, приймає і транслює управлінські рішення, забезпечує виконання, а під керованої ту, що їх сприймає і реалізують практично. У разі иерархичности управління але його ланок, залежно від конкретної історичної ситуації, можуть належати чи до керуючої, чи до керованої підсистемі.

На чолі керуючої підсистеми перебуває її направитель (центральне ланка), персоніфікує управлінські впливу. Він то, можливо індивідуальним (керівник) чи колективним (рада директорів акціонерного товариства).

До складу керуючої підсистеми включаються також механізми для її на керовану — планування, контроль, стимулювання, координація політики та ін.

До керованої підсистемі ставляться елементи об’єкта управління, котрі сприймають котра управляє поєднання перетворять відповідно до ним поведінка об’єкта, і навіть механізм взаємодії цих елементів (стоять особисті інтереси, мети працівників, їхні стосунки тощо.).

Зазвичай управляюча підсистема за масштабом менше керованої і складність її нижче; але він активніша, динамічне. Управляемая ж підсистема має великий инерционностью, подолання якою зазвичай потрібно чимала енергія. Цю систему переломлює управлінські рішення на відповідності зі своєї специфікою, що значно обумовлює ефективність реалізації.

Якщо управління має офіційний характер, його суб’єкт організаційно та юридично оформляється як посади або сукупності посад, їхнім виокремленням підрозділ управління (управлінський апарат).

Інакше суб’єктом то, можливо окремій людині, чи група людей, які пов’язані формально з тими чи інші посадами.

Від суб’єкта управління необхідно відрізняти суб’єктів управлінської діяльності — живих людей яких персоніфікуються управлінські відносини — керівників держави і працівників апарату.

умов.

1) Вони мають відповідати одна одній. Якщо такої відповідності нічого очікувати, вони зможуть зрозуміти одне одного у процесі роботи, отже, і реалізувати свої потенційні можливості. Понад те, управляюча під управлінням підсистеми би мало бути сумісними друг з одним, щоб їхню взаємодію не породжувало негативним наслідкам, які б призвести до неможливості виконувати ними свої завдання.

2) У межах єдності управляюча під управлінням підсистеми повинні мати відносної самостійністю. Центральне ланка управління неспроможна передбачити всі необхідні дії конкретних ситуаціях через віддаленості від місця подій, незнання деталей, інтересів об’єкту і його можливих психологічних реакцій, особливо у непередбачених обставин. Тому прийняті нагорі рішення неможливо знайти оптимальними.

3) Керуюча під управлінням підсистеми мають здійснювати між собою двостороннє взаємодія, заснований за принципами зворотний зв’язок, належним чином реагуючи на управлінську інформацію, отримані від з іншого боку. Така реакція служить орієнтиром для коригування подальших дій, що забезпечують пристосування суб’єкта і об’єкта управління як зміну зовнішньої ситуації, до нового стану одне одного.

11 стр., 5230 слов

Темперамент людини та його вплив на діяльність особистості

... з історією розвитку вчення про темперамент. 2. розкрити поняття про темперамент та розглянути типи темпераменту. 3. визначити вплив темпераменту на діяльність особистості. Об'єкт дослідження - особливості темпераменту людини та його типи. Предмет дослідження - ...

4) Як управляюча, і керована підсистеми мають бути в чіткій взаємодії; одна — в віддачі необхідних у цій ситуації команд, інша — у тому своєчасному і точному виконанні. Можливість суб’єкта управляти обумовлена готовністю об’єкта слідувати що надходять командам.

Перелічені чинники має забезпечити керованість об’єкта, характеризуемую ступенем контролю, який управляюча підсистема здійснює стосовно нього через керовану.

Управляемость проявляється як підлеглого, керованого об’єкта суб’єкта або системи управління у цілому на котра управляє вплив. Вона може мати форму виконання відповідних вимог, бездіяльності, протидії, формальних дій, тобто характеризується готовністю до виконання вимог керівництва та співробітництву. Управляемость залежить від таких обставин: знання персоналу, відповідність типу управління умовам внутрішньої і до зовнішньої ситуації, достатність повноважень керівника, соціально-психологічний клімат.

У межах системи управління між її керуючої і керованої підсистемами існують найрізноманітніші зв’язку: безпосередні і опосередковані; головні і другорядні; внутрішні і поверхневі; постійні й тимчасові; закономірні і випадкові. Через ці зв’язку здійснюється дію механізму управління, під яким на увазі сукупність засобів і методів на керований об’єкт із його активізації, і навіть мотивів поведінки персоналу як він найважливішого елемента (інтересів, цінностей, установок, устремлінь).

Механізм управління має відповідати цілям і національним завданням об’єкта, реальним умовам його функціонування, передбачати надійні, збалансовані друг з одним методи на об’єкт, плюс змогу вдосконалення.

Систему керування повинна бути ефективною. І це означає: оперативність і надійність, якість прийнятих рішень; мінімізацію пов’язаних із цим витрат часу; економію загальних витрат і витрат утримання апарату управління, поліпшення техніко-економічних показників основний роботи і умов праці, частку працівників управління в усьому персоналі організації.

Ефективність функціонування системи управління можна підвищити з допомогою надійніших зворотного зв’язку, своєчасності та повноти інформації, обліку соціально-психологічних якостей учасників, забезпечення оптимального розміру підрозділів.

Укладання

Вивчивши цю тему, я змогла дійти невтішного висновку у тому, що психологія управління висуває як пріоритети збереження, кооперацію, якість, партнерство, інтеграцію.

До центру стратегічної концепції управління персоналом ставиться людина, є найвищою соціальною цінністю в організацію.

Основними методами, які у психології управління, є спостереження й другий експеримент.

Також я з’ясувала, що є основні закони психології управління і управлінською діяльності.

Діяльність було розглянуто основні елементи управлінського процесу умови, щоб забезпечити ефективну взаємодію між керівниками й керованими.

Список використовуваної літератури

1. Розанова Парадокси та страшної суперечності управління // Управління персоналом.-1998.-№1.

5 стр., 2063 слов

Сучасні взаємозв’язки психології та педагогіки

... особистості, процес управління її розвитком і відбувається через взаємодію вихователя і вихованця. Наука ... та розвитку педагогічних наук. Предмет сучасної педагогіки — виховна діяльність, що здійснюється ... поколінням до суспільних відносин, системи спілкування і суспільне необхідної діяльності. Тому ... мисливці навчали хлопців полюванню, умільці з виготовлення одягу прищеплювали відповідні навички ...

2. М.И. Станкин Характер – внутрений фатум // Управління персоналом.-1998.-№3.

3. Філіп Генов Психологія управління. — М: Прогресс,1982.

4. С.Є. Оболенский Імідж ділової чоловіки // Управління персоналом.-1998.-№2.

5. Корнем С.X., Фэйр Ш. Виграти може кожен.