Юридична психологія — самостійна галузь знання на межі психології та юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, механізми та закономірності, пов’язані з правом, його виникненням, застосуванням і впливом у цілісній системі «людина — суспільство — право»
В центрі її уваги знаходяться психологічні аспекти особистості, поведінки та діяльності у сфері права, оскільки саме право — результат людської діяльності, звернений, передусім, до особистості.
Особистість
Юридична психологія, як будь-яка прикладна наука, має на меті конкретизацію та поглиблення знань щодо певного виду діяльності, у даному випадку — юридичної. Юридична наука і практика, користуючись психологічними знаннями, не перестають бути юридичною галуззю.
У кримінальному праві, наприклад, на базі загальної психології сформульовані такі поняття, як суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона, мотив і мета вчинення злочину та ін.; на основі соціальної психології розробляється проблема співучасті та групової злочинної діяльності. Але у будь-якій юридичній діяльності і, відповідно, її психологічному забезпеченні, на перший план виступають формальні вимоги закону, обов’язковість та необхідність його дотримання, правові поняття і категорії, а не психологічні закономірності психіки і поведінки безвідносно до їх соціального змісту.
Юридична психологія, у свою чергу, вивчає психічні явища, процеси, закономірності, що виникають у полі правоохоронної та право-застосовної діяльності на базі чинного законодавства, специфіку психологічного змісту права, його інститутів та категорій. Психологічна предметність юридичної психології невіддільна від предметності юриспруденції, вони інтегративне пов’язані між собою, визначаючи різні аспекти одних і тих же явищ особистості, поведінки і діяльності.
Інтеграція між юриспруденцією та психологією відбувається на трьох рівнях:
- застосування психологічного знання у юридичній діяльності у чистому вигляді;
- використання трансформованих психологічних знань;
- синтез психологічних та юридичних знань.
Перший рівень, Другий рівень
Третій рівень взаємодії
Історично склалося так, що острах психологізації при вивченні соціальних явищ, у тому числі правових, призвів до ігнорування досягнень психології та догматичного застосування юристами певних психологічних реалій. Образно кажучи, утворилась своєрідна порожнина, що заповнювалась довільними трактуваннями одних і тих же явищ термінологічними неточностями і протиріччями. Пограничні проблеми психології і права тривалий час залишались поза сферою фундаментальних досліджень. Найбільшого розвитку отримали прикладні аспекти юридичної психології, що стосуються право-застосовної діяльності, зокрема, слідчої практики. Значно пізніше почали розвиватися кримінальна і пенітенціарна (виправно-трудова) психологія та методичні засади самої науки.
Психологія як наука
... знань, як зоологічна та порівняльна психологія. Крім того, на межі природничих наук та психології ... діяльності та поведінки людини: психологія праці інженерна психологія психологія творчості психологія “штучного інтелекту” авіаційна психологія космічна психологія військова психологія психологія управління та менеджменту економічна психологія психологія торгівлі екологічна психологія психологія ...
Юридична психологія забезпечує розгляд психологічного змісту сучасних соціальних реалій, які стосуються права та його застосування; усе, що не відноситься до юриспруденції — за її межами. Такий підхід є визначальним, оскільки інакше втрачається предметність науки. Юридична психологія синтезує психологічні знання у даному напрямі, створюючи додаткові можливості для розвитку права і психології, психологічного забезпечення юридичної практики.
юридична психологія
Виходячи з двоєдиного характеру юридичної психології, вона включається в систему як психологічних, так і юридичних наук водночас. Ми вважаємо, що цілісна побудова психологічної науки та безперервний її розвиток із подальшим утворенням нових галузей призводить і до розвитку юридичної психології, яка пов’язана з загальною, соціальною, педагогічною, віковою, медичною, патопсихологією, психологією праці, спорту та ін. При цьому зв’язки юридичної психології з певними галузями є досить чіткими, з іншими — тільки окреслюються. Загалом можна вважати, що юридична психологія як елемент цілісної системи психологічної науки більшою або меншою мірою пов’язана та взаємодіє з усіма її елементами.
Загальна психологія, Соціальна психологія, Педагогічна психологія, Вікова психологія, Патопсихологія, Психологія праці
Юридична психологія взаємодіє з педагогікою як науково-практичним комплексом, який розробляє питання навчання та виховання, а особливо — досліджує генезис протиправної поведінки, зокрема неповнолітніх. Проблема важковиховуваних підлітків є водночас об’єктом дослідження педагогіки, кримінології та юридичної психології.
Юридична психологія пов’язана з медичними науками, перш за все психіатрією та судовою медициною. Досягнення медицини з метою пояснення поведінки людини як носія фізіологічних і психофізіологічних процесів, зокрема патологічних, допомагає юридичній психології розкрити зміст поведінки осіб з відхиленнями, характеризувати та прогнозувати її.
Виходячи із вищезазначеного, систему психологічних наук та місце у ній юридичної психології ми розглядаємо не як механічну суму психологічних знань, що належать до різноманітних сфер людської діяльності, а як процес, що має «внутрішню» логіку розвитку — поділ психології на галузі або виникнення галузей на межі психології та інших сфер науки і практики. Юридична психологія — це наука, що має «внутрішню» логіку розвитку, під якою розуміють закономірну динаміку її принципів, категорій, методологію, єдину для всіх галузей психологічної науки.
Психологія професійної діяльності
... професійного шляху фахівця: цінності, потреби змісту, відносини в спільній діяльності і т.д. Середнім членом нашої схеми є не ... потреб і почуттів). Поняття суб'єкта необхідно і для розробки «психології дії». На стороні суб'єкта - свідомість і несвідоме. Однако, глядя ... Дієслово - ім'я дії. Пропозиція в мові і дія в психології збігаються за структурою. Суб'єкт робить дію в навколишньому світі. ...
Об’єктом юридичної психології є особистість як свідомий індивід,, Предмет юридичної психології
юридична психологія включає наступні напрями:
- 1) правову психологію, що досліджує психологічні аспекти правотворчості і змісту права, його інститутів, принципів вини і відповідальності, їх меж, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб’єктів правовідносин;
- 2) психологію правоохоронної та право-застосовної діяльності — процесуальної (слідчої, судової, арбітражної, адвокатської та ін.) та непроцесуальної (оперативно-розшукової, управлінської та ін.) і психологію учасників цих різновидів діяльності;
- 3) кримінальну психологію, у тому числі — психологічні закономірності виникнення і динаміки протиправних установок, мотивів учинення злочинів, психологічних особливостей злочинної поведінки; психологію формування злочинних груп, конкретних чинників і умов, що сприяють груповим злочинним проявам; форми і способи діяльності щодо попередження асоціальних тенденцій, корекції причин і умов формування анти-суспільних орієнтацій об’єктів професійної діяльності (особи, групи, натовпу тощо);
- 4) пенітенціарну психологію — система адаптації і ресоціалізації особистості, виправлення і перевиховання засуджених, заходи профілактичного впливу на особистість після її звільнення з установ виконання покарань;
- 5) психологічні аспекти професійного відбору і психологічної підготовки осіб для здійснення юридичної діяльності, розробка наукових і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності професійної діяльності;
- 6) судово-психологічну експертизу та інші форми використання спеціальних психологічних знань в юрисдикційному процесі (кримінальному, цивільному, адміністративному).
Визначені галузі і напрями юридичної психології пов’язані між собою спільністю психологічного змісту соціально-правових реалій, що являють інтегровану схему. Будь-який інший акцент або вступає у протиріччя з самим собою, приписуючи зазначеній науці напрями, не сумісні з правом, або ж характеризується неповнотою розгляду її юридичних аспектів.
Методологічними засадами юридичної психології як системи є три базисні елементи:
- загальнонаукові (фундаментальні) принципи, що визначають відправні положення у сфері людинознавства в цілому;
- принципи психології та права;
- методи, що використовуються для вирішення завдань юридичної психології.
Загальнонаукові принципи можна визначити як сукупність відправних позицій — єдність діалектики, логіки і теорії пізнання, детермінізму, причинної (каузальної) зумовленості явищ, коли одне з них за певних умов обов’язково призводить до іншого, а також дотримання вимог об’єктивності, цілісності, історизму, динамічності розвитку.
Зазначені принципи визначають використання загальнонаукових методів:
- аналіз і синтез,
- індукція і дедукція,
- аналогія,
- порівняння,
- системно-структурний,
- функціональний,
- логічний,
- математичний тощо.
До другої групи відносяться принципи розвитку, взаємозв’язку об’єктивного та суб’єктивного, єдності свідомості, психіки і активності особи (поведінки і діяльності, оскільки ні перше, ні друге поза свідомістю не існують) та ін.
Відчуття у психології діяльності та пізнавальних процесів
... аналізатора і наступне сприйняття подразника змінюється внаслідок зміни діяльності аналізатора. Залежно від місця подразника розрізняють відчуття: а) екстероцептивні (подразник міститься поза людиною); б) ... відчуття (синестезія) 6) Компенсація 7) Контраст 8) Післядія І. М. Сєченов у книзі "Рефлекси головного мозку" писав про те, що однією з необхідних умов нормальної психічної діяльності ...
Наука не може розвиватись, якщо не буде постійно поповнюватися все новими фактами. Правильний та успішний її розвиток можливий лише в тому випадку, коли вона використовує для накопичення фактів науково обґрунтовані методи. Обґрунтування ж конкретних методів полягає у встановленні зв’язків між методологією та методикою науки. Стосовно психології це положення означає, що філософське тлумачення психіки визначає головні вимоги до методів дослідження, до їх побудови, організації та аналізу результатів.
Вибір того чи іншого методу зумовлюється предметом та завданнями дослідження.
Література
1. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С. -Пб., 1997.
2. Жалинский А. Э. Основы профессиональной деятельности юриста. — Смоленск, 1995.
3. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.
4. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. — К., 1990.
5. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. — К., 1995.
6. Розин В. М. Психология для юристов. — М., 1997.
25.03.2012
