>ГиппенрейтерЮ.Б.
Психологічна теорія діяльності була створена радянської з психології та розвивається вже протягом більш 60 років. Вона зобов’язана роботам радянських психологів:Л.С. Виготського,С.Л. Рубінштейна, О.Н. Леонтьєва, Г.Р.Лурии, А.В. Запорожця,П.Я. Гальперіна і багатьох інших.
Психологічна теорія діяльності початку розроблятися в 20-х — початку 30-х рр. На той час вже зайшло сонце психології свідомості людини та перебувають у розквіті нові зарубіжні теорії — біхевіоризм, психоаналіз,гештальтпсихология й інших. Отже, радянські психологи могли вже врахувати позитивні моменти й недоліки кожної з цих теорій.
Але головне полягала у цьому, що теорії діяльності взяли на озброєння філософію діалектичного матеріалізму — теорію До. Маркса, і головний для психології теза у тому, що ні свідомість визначає буття, діяльність, а, навпаки, буття, діяльність людини визначають його свідомість. Цей загальний філософський теза знайшов у теорії діяльностіконкретно-психологическую розробку.
Найповніше теорія діяльності викладена у працях О.Н. Леонтьєва, зокрема у останньому книзі «Діяльність. Свідомість. Особистість», і я дотримуватися переважно його варіанта цієї теорії.
Але спочатку скажу про Олексія МиколайовичаЛеонтьеве (1903-1979).
Як справжній психолог О.Н. Леонтьєв пропрацював 55 років (по закінченні відділення громадських наук Московського університету у 1924 р.) і їх 30 останніх — московському університеті як завідувач кафедри, завідувач відділення з психології та, нарешті, як декан факультету психології. Практично всі психологи, котрі здобули освіту у нашого університету у 50-70-х рр. мали змогу безпосередньо навчатися в цього вченого і педагога: він читав основний курс «Загальною психології».
Як учений О.Н. Леонтьєв вирізнявся надзвичайно широкими інтересами, поєднуючи цю широту ось щодо здатності глибоко й оригінально розробляти кожну тему, до якої він звертався. Важко назвати область загальної психології, у якому О.Н. Леонтьєв не чи зробив би суттєвий і навіть фундаментальний внесок. У його працях знайшли розробку:общепсихологическая теорія діяльності; проблеми розвитку психіки вфило-,антропо- і онтогенезі; механізми психічних процесів — сприйняття, уваги, пам’яті, мислення; проблеми людської свідомості, особи і багато іншого.
Відчуття у психології діяльності та пізнавальних процесів
... аналізатора і наступне сприйняття подразника змінюється внаслідок зміни діяльності аналізатора. Залежно від місця подразника розрізняють відчуття: а) екстероцептивні (подразник міститься поза людиною); б) ... та максимальна сила подразника, яка ще викликає адекватне відчуття. Якщо збільшити його силу, виникне неадекватне відчуття, наприклад, больове. Здатність відчувати найменшу різницю в інтенсивності ...
При дослідженні них О.Н. Леонтьєв працював як як видатний теоретик і методолог, а й як блискучий експериментатор. Він любив й умів працювати «руками», сам конструював експериментальні установки, придумував оригінальні методики, вмів поцінувати гарні факти і що заражав емоційним ставленням до них. Навпаки, в нього зустрічали внутрішній спротив нудні і громіздкі дослідження.
Усі, хто був разом із О.Н.Леонтьевим на очолюваному ним факультеті, щодня зіштовхувалися з іншого стороною його багатогранній особистості — його організаторськими здібностями.
Розумний і досвідчений керівник, він, попри повсякденні дрібниці (яких виявилося завжди дуже багато!), вмів виділити головні стратегічні лінії розвитку факультету й психологічної науки загалом і безупинно про низ піклувався. Він дуже добре передбачав майбутнє і знав, що потрібно було робити йому сьогодні.
Саме завдяки цієї здібності відносно невисока кафедра загальної психології на філософському факультеті, яку О.Н. Леонтьєв очолив у 1949 р., перетворилася на самостійний факультет.
Нарешті, кілька слів про О.Н.Леонтьеве як педагога. Його лекції відрізнялися той самий глибиною, гостротою і емоційністю, як та її наукова діяльність. Він дуже особистісно ставився до всього, що викладав; драматизував виклад кожної теми, змушував напружено думати слухачів.
Ті, кому пощастило бути безпосередніми учнями О.Н. Леонтьєва, назавжди запам’ятали багатогодинні розмови з нею. Приводом зазвичай служило поточне експериментальне дослідження, але незабаром розмова виходила на далеко за межі цій конкретній обговорюваної теми — до області глобальних психологічних і життєвих проблем. І тут О.Н. Леонтьєв щедро ділився своїми ідеями, переживаннями й рівнішими стосунками, своїм величезним науковим і людський досвід. Ось чому був і залишається багатьом людей учителем з великої літери.
Нині ж звернімося теорії діяльності. Почну з характеристики будівлі, чи макроструктури, діяльності. Уявлення про будову діяльності, хоча й вичерпують повністю теорію діяльності, але становлять її основу. Пізніше, і особливо у наступних лекціях, ви познайомитеся із застосуванням теорії діяльності до вирішення фундаментальних психологічних проблем, як-от предмет психології, походження та розвитку психіки вфило- і онтогенезі, походження людської свідомості, природа особи і ін.
Діяльність людини має складне ієрархічне будова. Воно складається з кількох «верств», чи рівнів. Назвемо ці рівні, рухаючись згори донизу. Це, по-перше, рівень особливих діяльностей (чи особливих видів діяльності); потім рівень дій, наступний — рівень операцій, нарешті, найнижчий — рівень психофізіологічних функцій.
Сьогодні ми почнемо розглядати будова діяльності, зі рівня діянь П.Лазаренка та рухатимемося вниз до психофізіологічним функцій.
Дія — це основна одиниця аналізу діяльності. Хто ж дію? За визначеннямдеиствие — це процес, направлений замінити реалізацію мети.
Отже, в визначення дії входить ще одне поняття, що слід визначити, — мета. Хто ж мета? Це спосіб бажаного результату, тобто. результату, що має бути досягнуто хід виконання дії.
Варто відразу помітити, що тут є у вигляді свідомий образ результату: останній утримується у свідомості усе те час, поки здійснюється дію, тому доводиться говорити про «свідомої мети» немає особливого сенсу: мета завжди свідома.
Поняття особистості в психології ( )
... всіма його природженими і набутими властивостями» (А. Н. Леонтьєв). Таким чином, поняття «особистість» потребує особливої ... мети і результату. Таким чином, взаємодія людини з «зовнішнім» світом – це становлення діяльності і розвиток людини як суб’єкта предметної діяльності. У ... прийоми діяльності. У цьому сенсі суб’єкт діяльності стає одночасно суб’єктом пізнання і свідомості як свідомості, у змісті ...
Поставимо собі запитання: а чи можна щось робити, не припускаючи кінцевого результату? Звісно, можна.
Наприклад, «безцільно блукаючи вулицями», може стати у незнайомій частини міста. Він знає, як і куди потрапив, але це і означає, що у поданні був кінцевого пункту руху, тобто. цієї мети. Проте безцільна активність людини скоріш артефакт його життєдіяльності, ніж типове її прояв.
Оскільки дію, як я сказала, основна одиниця аналізу психічної життя, запропонована теорією діяльності, потрібно понад уважно розглянути головні особливості даної одиниці Це глибше зрозуміти як сам дух теорії діяльності, і її відмінності між попередніх теорій.
Характеризуючи поняття «дію», може виокремити такі чотири моменту.
Перший момент: дію включає як необхідного компонента акт свідомості (про що йшлося вище) як порушення й вирішення утримання мети. Але цей акт свідомості не замкнутий у собі, як це фактично стверджувала психологія свідомості, а «розкривається» діє.
Другий момент: дію — це й акт поведінки. Отже, теорія діяльності зберігає також досягнення біхевіоризму, роблячи об’єктом вивчення зовнішню активність тварин і людини. Проте на відміну від біхевіоризму вона розглядає зовнішніх руху на нерозривній єдність із свідомістю. Адже рух без мети — то радше нездійснене поведінка, ніж його справжня сутність.
Отже, перші двоє пункту, якими теорія діяльності відрізняється від попередніх концепцій, перебувають у визнання нерозривного єдності свідомості людини та поведінки. Це єдність укладено вже у головною одиниці аналізу — дії.
Третій, дуже важливий, момент: через поняття дії теорія діяльності стверджує принцип активності, протиставляючи його принципу реактивності. Принцип активності і принцип реактивності різняться у тій, де за кожному їх мусить бути вміщена вихідна точка аналізу діяльності: у зовнішній середовищі чи всередині організму (суб’єкт).
Як багато пам’ятаєте, для Дж. Вотсона головним було поняття реакції. Реакція — отже «у відповідь дію» (латів.re…-против+actio — дію).
Активне,инициирующее, початок тут належить стимулу.
Ви вже знаєте, що Вотсон бачив можливості системою реакцій (нехай дуже складних) описати все поведінка людини. Але такі надії стали відразу ж потрапити розбиватися про факти, який показував, що чимало поведінкові акти, чи дії, неможливо пояснити виходячи лише з аналізу зовнішніх умов (стимулів).
Для людини занадто типові дії, що підпорядковуються не логіці зовнішніх впливів, а логіці його внутрішньої мети. Не стільки реакцію зовнішні стимули, скільки акції, створені задля досягнення цілі з урахуванням зовнішніх умов.
І тут доречне згадати слів До. Маркса у тому, що з людини мета «як закон визначає спосіб мислення та характер його дії».
Отже, через поняття дії, яка передбачає активне початок в суб’єкт (у вигляді мети), психологічна теорія діяльності стверджує принцип активності.
Психологічні особливості людини
... емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі ... Якщо у людей однаково виявляються обидва типи мислення, то відкривається широкий спектр діяльності: поєднання послідовності у роботі й, водночас образне цілісне, швидке сприйняття подій, ретельне ...
І, насамкінець, четверте: поняття дії «виводить» діяльність людини у предметний і соціальний світ. Річ у тім, що «представлений результат» (мета) дії може бути будь-якою, Не тільки і так біологічним, як, наприклад, отримання їжі, уникнення небезпеки, і т. буд. Це то, можливо виробництво якогось матеріального продукту, встановлення соціального контакту, отримання знань та інших.
Отже, поняття дії дає можливість підійти із пошуком науковим аналізом до людського життя з боку її людської специфіки. Такий можливості неможливо могло надати поняття реакції, особливо уродженою реакції, з яких виходив Дж. Вотсон. Людина через призму системи Вотсона виступав політикою переважно як біологічне істота.
Отже, ви ознайомилися з поняттям дії — однією з основних «їхнім виокремленням» діяльності. У цьому понятті, як у краплі води, відбиті основні вихідні становища чи принципи теорії діяльності, нові проти попередніми концепціями. Повторимо їх вкотре.
1. Свідомість неспроможна розглядатися як замкнутий у собі: воно має бути виведено у діяльність суб’єкта («розмикання» кола свідомості).
2. Поведінка не можна розглядати окремо від людської свідомості. Зблизька поведінки свідомість має не тільки збережено, а й склала своїй фундаментальній функції (принцип єдності свідомості людини та поведінки).
3. Діяльність — це активний, цілеспрямований, процес (принцип активності).
4. Дії людинипредметни; вони реалізують соціальні — виробничі і культурних — мети (принцип предметності людської роботи і принцип її на соціальну зумовленості).
Далі ці основні тези будуть розкрито зв наповнені змістом, але щоб мені хотілося скористатися нагодою і показати вам, як усі ці досить складні становища укладено, по суті, вже у одному понятті «дію».
Отже, повернемося до зв’язці мета — дію (>Ц-Д).
Мета задає дію, дію забезпечує реалізацію мети. Через характеристику мети можна характеризувати і дію.
Що відзначити, аналізуючи мети людини? Насамперед їх надзвичайна різноманітність, а головне,разномасштабность.
Є великі мети, якічленятся більш дрібні, приватні мети, ті, у своє чергу, можуть дробитися ще на більш приватні цілі й т.д. Відповідно всяке досить велике дію є послідовність дій нижчого порядку з переходами на різні «поверхи» ієрархічної системидеиствий. Це можна продемонструвати будь-якою прикладі.
Припустимо, ви мені хочете зателефонувати до інше місто. Щоб провернути це дію (1 порядку), ви повинні зробити низки окремих дій (2 порядку): податися переговорний пункт, знайти належний автомат (якщо є автоматична зв’язку з вашим містом), зайняти чергу, придбати телефонні жетони тощо. п. Потрапляючи до кабіни, ви повинні здійснити таке дію, у цій вервечці: з’єднатися з абонентом. Та цього вам доведеться виконати ряд ще більше дрібних дій (III порядку): опустити монету, натиснути кнопку, дочекатися гудка, набрати певну цифру тощо. буд.
Як іншого прикладу описи послідовності приватних дій наведу короткий уривок із розповіді Еге. Хемінгуея «На Біг Рівер».
Основные понятия и принципы проведения психологического исследования
... границ как самостоятельной дисциплины, о чем уже упоминалось выше. Этические принципы проведения психологических исследований. Как мы уже знаем, психология развивается во многом благодаря тому, ... тесты в его работах не получили. Внедрение статистико-математических методов в психологические исследования повышало надежность результатов и давало возможность устанавливать скрытые зависимости. С ...
Це з ранніх оповідань письменника, написаний дуже цікавому стилі. Ви й нині це відчуєте.
У ньому йдеться у тому, як юнак (очевидно, це є автор) проводить відпустку річці, де живе сам і ловить форель.
«Нік взяв порожню пляшку і спустився до річки «…» Нік хотів наловити коників для наживки, раніше, ніж сонце обсушить траву. «…» Він перевернув повалене дерево, де він, під прикриттям, коники сиділи сотнями. Тут було їхній дім. Нік набрав в пляшку незгірш від п’ятдесяти штук коричневих, середнього розміру «…» Нік перекотив колоду на попереднє місце «…»
>Бутилку, повну стрибає коників, Нік прислонив до сосні. Він проворно змішав трохи гречаною борошна із жовтою водою, чашку борошна на чашку води, і замісив тісто. Він усипав жменю каву у кавник, добув шматок сала з банки і кинув його за гарячу сковорідку. Потім узашипевшее сало він обережно налив тесту… Нік взяв чисту соснову тріску і підсунув її під корж, вже підрум’янену знизу, він труснув сковорідку і корж відокремилася від дна. «Тільки би розірвати», — подумав Нік. Він підсунув тріску якнайдалі під корж і перевернув в інший бік. Вона зашипіла.
«…» Нік дістав свій спінінг з шкіряного чохла, згвинтив вудлище, а чохол засунув знову на намет. Він наділ котушку і став намотувати її у лісі. Лісі доводилося у своїй перехоплювати з руки в руку, інакше вона розмотувалася від власної тяжкості».
Ви бачите, весь розповідь (я вибрала випадкові уривки) писався у особливому стилі, саме: у ньому хіба що через лупу часу розглядаються послідовні дії героя, включаючи найдрібніші. Очевидно, використовуючи цей прийом, Еге. Хемінгуей вирішує спеціальну художню завдання — відбити атмосферу спокою, безтурботного відпочинку і ще задоволення, яке має герой, переживаючи кожне дрібне подія. Нам ж це розповідь добре ілюструє то теоретичне становище, діяльність є послідовність дій, кожна з яких може дробитися до дій нижчого порядку.
Я уявляю можливість розібрати самим, що насамперед, як і послідовності у якій ієрархічноїсоподчиненности ви повинні зробити, щоб зробити прогулянку за місто, підготувати доповідь до семінару, випустити стінгазету тощо.
Ведучи мову про складних складових діях, треба сказати, конкретну набір і послідовність приватних дій диктуються логікою соціальної і предметної середовища. У насправді, щоб наловити коників, слід обов’язково врахувати їх спосіб життя поведінка. Якщо ви хоч несоотнесете свої
