Педагогічні погляди Г. Сковороди, Детальна інформація

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Географічний факультет

Кафедра геодезії і картографії

ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ

ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Реферат

студентки 5 курсу

Київ – 2003

Просвітитель, філософ, поет і педагог Григорій Савич Сковорода – народився 3 грудня 1722 р. у с. Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині, в сім’ї малоземельного козака. У 1734–1753 рр, з перервами навчався у Київській академії. Студент Сковорода володів глибоким розумом, феноменальною пам’яттю, мав поетичні здібності, виключно музичний слух і голос, писав вірші, складав музику, грав на декількох інструментах, малював. Із класу філософії його взяли в придворну хорову капелу до Петербурга. Дворічне перебування при царському дворі згодом вилилося у гнівне засудження тамтешнього деспотизму, в критику самодержавства.

Протягом п’яти років (з 1745 по 1750) Г. Сковорода навчався за кордоном – в Будапешті, Пресбурзі (нині Братислава), Відні, Венеції, Флоренції. Деякі дослідники стверджують, що три роки він студіював в університеті м. Галле (Німеччина), де слухав лекції відомого на той час філософа і фізика Вольфа.

Після повернення в Україну його запросили до Переяслава читати поетику в колегіумі. Проте підготовлений ним курс «Разсужденіе о поэзіі и руководство к искусству оной» місцевий єпископ заборонив. Восени 1751 р. Г. Сковорода продовжив навчання в богословському класі Київської академії, а через два роки (1753), не закінчивши її і залишаючись назавжди “студентом”, розпрощався з академією. Блискуче знання мов, поетики й риторики, античної і нової філософії поєднувалося в Сковороді з неабиякями здібностями в галузі літератури і мистецтва.

З 1759 р. Г. Сковорода викладач Харківського колегіуму. Однак постійний тиск з боку представників церкви, які вимагали, щоб він прийняв духовний сан, змушував кілька разів залишати колегіум (1760, 1764, 1766).

У ці роки Григорій побував у Москві, в пошуках істини і правди пройшов всю Слобожанщину. 1768 р. його запросили викладачем у додаткові класи при Харківському колегіумі, де він прочитав курс лекцій з етики. Але й тут концепція моралі Сковороди розходилася з офіційно-церковною. Звільнений з посади (1769), він втратив можливість займатися педагогічною роботою, до чого мав великий хист і відповідні знання.

Г. Сковорода обрав образ життя мандрівного філософа і протягом останніх 25 років побував у багатьох містах і селах України, проповідуючи свої ідеї і світогляд. Усе його життя було пов’язане з народом, з його ідеалами та прагненнями. «Мой жребий с голяками», – стверджував він і рішуче відхиляв численні пропозиції з боку духовенства і світських правителів зайняти ту чи іншу високу посаду.

8 стр., 3747 слов

Философские взгляды Григория Сковороды

... этому же периоду относится и составление философских сочинений Сковороды, которые, впрочем, при его жизни не были напечатаны. Что касается значения философского учения Сковороды, то одни считают его мистиком и ... капелле в Санкт Петербурге. В 1744 г. получил увольнение от должности певчего, с званием придворного уставщика, и остался в Киеве продолжать учение в академии, но, не имея ...

Свій високий моральний ідеал Г. Сковорода втілював у власному житті. Для багатьох він був мандрівною академією. Його світогляд відбивав найвищий рівень розвитку суспільної думки в Україні, а життя і послідовність у дотриманні переконань служили прикладом для багатьох сучасників і нащадків.

Помер Сковорода 9 листопада 1794 р. в с. Пан-Іванівці на Харківщині (нині с. Сковородинівка Золочівського р-ну).

Неприйнятність і засудження тогочасної дійсності він виразив словами, які заповідав викарбувати на могилі: “Мир ловил меня, но не поймал”.

Багатий досвід викладацької діяльності та життєвих спостережень Григорія Сковороди узагальнено на сторінках підручника “Начальная дверь ко хрістіянскому добронравию”, у якому вперше викладено його погляди на моральність людини.

0

n

z

повчальне знання — з іншого. Принцип двох натур мислитель відносив і до людини. Внутрішню сторону людини він називав «телом духовянм», а зовнішню – просто «телесность».

Величезним досягненням Г. Сковороди була ідея необхідності вивчення природних здібностей людини та їх вірного використання в системі суспільного поділу праці. Ця ідея отримала назву природного виховання.

Критично ставлячись до існуючої системи виховання і навчання, він розробив свої принципи, що базувалися на «сродности», як основі формування суспільно необхідної людини. Виховання, на думку Сковороди, повинно бути святим обов’язком батьків, на яких покладались «две суть главныя… должности» – «благо родить и благо научить». Удосконалення нахилів, задатків, «природи» необхідно кожній людині, незалежно від її становища в суспільстві. «Воспитание и убогим нужно есть», – писав Сковорода. Обов’язком учителів він вважав врахування «природи» дітей, допомогу в удосконаленні уроджених здібностей. Одним із важливих важелів у вихованні підростаючого покоління Г.Сковорода вважав принцип – навчити вдячності дітей батькам. Невдячність, на його думку, зумовлювала суттєві моральні пороки суспільства.

Своє становище в суспільстві, на думку Сковороди, кожна людина зобов’язана визначити сама, відповідно «сродности» – природної схильності до праці. Невміння і небажання більшості осіб із панства керуватися своїми уродженими схильностями і здібностями, їх прагнення різними методами одержати незаслужені чини, звання, високі нагороди, матеріальні цінності та інші блага, тобто «несродньїй труд», як вважав Сковорода, були причинові соціальної нерівності і зла.

Ідея Сковороди про забезпечення всіх і кожного «сродним трудом» передбачала зміну соціального життя шляхом перетворення праці в найвищу насолоду людини. Праця мала бути її природною необхідністю, головним обов’язком і моральною потребою, а праця по «сродности» – джерелом і запорукою всенародного щастя, основою процвітання суспільства.

Соціально-професійну структуру суспільства Сковорода розглядає статично: є набір “сродностей” і відповідних їм суспільних видів діяльності – професій, посад тощо.

11 стр., 5230 слов

Темперамент людини та його вплив на діяльність особистості

... темперамент. 2. розкрити поняття про темперамент та розглянути типи темпераменту. 3. визначити вплив темпераменту на діяльність особистості. Об'єкт дослідження - особливості темпераменту людини та його ... теорії Е. Кречмер вважав, що темперамент і характер людини залежать від особливостей ... особливості психічного життя, поведінки та діяльності. Нині питання про темперамент залишається багато ...

Виступаючи прихильником найбільш сміливих наукових концепцій, великий просвітитель вірив у безмежні можливості людського розуму. «Не разум от книг, но книги от разума родились», – писав він.

Все корисне і потрібне людині Сковорода називав прекрасним. Під красою ж розумів не зовнішню сторону суб’єкта, а його внутрішню суть. В житті людей вважав красивими поступки, відповідні природні здібності. Мистецтво, поезія, музика повинні служити самопізнанню, а не бути самоціллю.

Найбільш мудрим вихователем людини Г. Сковорода визнавав саме життя: «Взглянь на род человеческий. Он ведь есть книга, книга же черная, содержащая беду всякого рода, аки волны, восстающия непрестанно на море. Читай ее всегда и поучайся, купно же будто из высокия гавани на беснующийся океан взирай и забавляйся».

Світогляд і просвітительська діяльність Г. Сковороди віддзеркалювалися в його поетичній творчості. Через пісні, кантати і псалми він викладав свої філософські та педагогічні погляди, таврував соціальне зло, прославляв природу, волелюбність людини.

Сковорода – проповідник поміркованого способу життя; він осуджує нагромадження багатства, прагнення до фізичних насолод, бо жити зароди цілі “петь, пить и есть не есть дело”. Це не робить людину щасливою, вона подібна до шершня, на відміну від бджоли, котра “есть герб мудрого человека, в сродном деле трудящегося”.