Реферат виконала Нікітіна Е.А., Студентка 52 групи.
МДУ, факультет психології
Психіка загалом, свідомість і несвідоме зокрема, виникли під час еволюції живих істот, вони теж мають своє функціональне призначення і є якісно різняться рівні орієнтування насправді. Вони з’явилися торік у ході еволюції життєдіяльності живих істот, і тому треба сказати, що не діяльності суб’єкта та її взаємодії зі світом, їх існує. Функціонування несвідомого підпорядковується своїм особливим логіці, забезпечуючи адаптивний ефект потрібне на вирішення специфічного класу життєвих завдань. У неусвідомлюваному психічному відображенні світ образу і суб’єкт утворюють одне, і тоді як свідомості панує раціональна формальна логіка, то несвідоме невідчутно до протиріччям (наприклад, дійсність переживається через різноманітні форми уподібнення – емоційне вчувствование, ідентифікація, емоційне зараження).
Другий рисою є інша тимчасова логіка – минуле, нинішнє та майбутнє не щодо лінійної необоротності.
«Негативне» і «позитивне» визначення несвідомого.
Аналізуючи літературу, присвячену історії проблеми несвідомого, можна назвати по крайнього заходу дві лини її розробки – філософське й предметно-практическую (тобто конкретні прийоми використання несвідомих явищ на практиці деяких релігійних культів, медичній практиці тощо. протягом усього розвитку людства).
У межах філософії проблема несвідомого розроблялася у двох основних напрямах: як проблема «космічних почав» і засад життєвого процесу взагалі (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. Бергсон) як і проблема співвідношення розуму і пристрастей, розуму і механізм почуттів, усвідомлених бажань, і незрозумілих потягу окремої людини.
Представників останнього напрями теж можна розділити на дві групи з принципу: «негативне» чи «позитивне» визначення несвідомого. Перші, визнаючи в психіці людини наявність ірраціональних спонукань і «погано усвідомлюваних вражень», вважали, що є підстави завжди підпорядковані свідомому контролю, отже більш більш-менш ясно усвідомленими. Тобто давали «негативне» визначення: несвідоме існує як поки або зовсім усвідомлюване. Друга ж група авторів розуміла несвідоме не як «відсутність свідомості», бо як особливу реальність, має певні закони існування й розвитку.
«Негативне» визначення несвідомого поширюється відтоді, коли свідомість тимчасово стає синонімом психіки взагалі. Можна згадати Гербарта у першій половині 19 століття розподілила подання з ступеня ясності втричі групи, залежно від перебування у області «ясного свідомості» (пізніше Вундт назвав її «полем уваги»), свідомості чи несвідомого, причому між областями перебувають кордону – пороги. Фехнер у другій половині 19 століття свідчить про несвідомих відчуттях й уряд пропонує ряд методів кількісного виміру порогів відчуттів, тобто кордону, відповідно до Фехнеру, що розділює відчуття на свідомі та несвідомі.
Поняття педагогічної майстерності
... в це визначення, то можна помітити, що: 1) у зміст поняття «педагогічна майстерність» включаються: а) ... і здібності. У чому ж значення майстерності? Для чого ж необхідне ... здатність сприймати і розуміти іншу людину, її психологічний стан за зовнішніми ознаками); ... «педагогічна технологія» (знання про майстерність), який стосується проблем планування та організації навчального процесу. Педагогічна ...
Проте почали з’являтися і позитивні визначення несвідомого. Вже Гельмгольц, говорячи про несвідомих умовиводах, говорить про несвідомому не як і справу «погано» усвідомленому, але, як про Особливе механізмі, що може бути будь-коли усвідомлений, але з тих щонайменше істотно впливає на перебіг психічних процесів у свідомості, допомагаючи орієнтуватися у світі.
Проте орієнтація на «позитивне» тлумачення несвідомого як особливого світу стала особливо явно виявлятися у медичній головним чином у психіатричній практиці. Ця лінія розробки проблеми несвідомого йде всередину століть, до певного часу перетинаючись з філософської лінією розробки тієї ж проблеми, особливо у Європі. У центрі уваги європейської психотерапії 18-19 століть були три аспекти несвідомого: сновидіння, стану сомнамбулізму й ролі несвідомого у виникненні таких симптомів хвороби. Отже, на момент створення психоаналітичного вчення, ставлення до несвідомому були поширені як серед філософів, і медиків. Проте, природно, справа над новизні і оригінальності самої ідеї, суть у тому, як нове поняття, комплекс теоретичних положень, сприяють виникненню нетрадиційного вчення, котрий помітне впливом геть зміну парадигм мислення, зміни поглядів, притаманних західної культури. З.Фрейд заклав підвалини нової «філософії людини». З. Цвейг писав: «Завдяки … відкриттю Фрейда наукова психологія пориває, нарешті, зі своїми й теоретичної замкнутістю і входить у прямий зв’язок зі практичної життям» [Цвейг З, стр.76].
Факти неусвідомлюваного психічного. Їх класифікація.
Прояви несвідомого вивчалися під час аналізу різних класів явищ. Для зручності расмотрения їх можна надати таку класифікацію:
«надсознательные» надындивидуальные процеси
«надсознательные» індивідуальні процеси
неусвідомлювані побудители свідомих дій (дослідження мотиваційної детермінації поведінки особистості)
неусвідомлювані механізми свідомих дій
проблеми пошуку діапазону чутливості органів почуттів
«Надсознательные» надындивидуальные процеси.
Ці процеси пов’язані з проблемою трансляції досвіду від однієї покоління до іншого й з’ясовуванням функцій цього досвіду в социально-типическом поведінці особистості як члена тій чи іншій соціальної спільності. У роздумах, присвячених цієї проблеми, використовувалися такі поняття, як «вроджені ідеї» (Р. Декарт), «колективні уявлення» (Еге. Дюркгейм, Л. Леви-Брюль), «несвідомі структури» (До. Леві-Строс, М. Фуко), «архетипи колективного несвідомого» (До. Юнг), «космічне свідомість» (Еге. Фромм).
В.І. Вернадський виділяє новий пласт реальності – ноосферу. «Надсознательные явища є засвоєні суб’єктом як членом тій чи іншій групи зразки типового для даної спільності поведінки й пізнання, вплив яких його актуально не усвідомлюються і не контролюється їм» (Асмолов, 2002).
У процесі соціалізації у вигляді механізмів наслідування та ідентифікації суб’єкт засвоює типові для даної соціальної спільності зразки поведінки, набір ролей, стереотипи (зокрема, етнічні).
Сучасні психологічні теорії особистості
... Б.Г. Ананьева на особистість 12. Концепція особистості Г.С Костюка Список літератури 1. Теорія В. Джемса В. Джемс (1842--1910) -- видатний американський психолог, який один із ... перших почав розробляти проблему особистості на науковій основі. Під впливом його теорії формувалися подальші концепції особистості, зокрема американська персонологія, різні ...
Суб’єкт також засвоює полі значень, схеми дії, соціальні символи, норми тощо.
М.Г. Ярошевский писав про роль «надсознательного» у творчій діяльності, показуючи, що творча активність вченого визначається властивим науці його часу категориальным апаратом, що впливає на висунутих їм гіпотезах й засоби перевірки.
«Надсознательные» індивідуальні процеси.
Коротко їх можна охарактеризувати, як процеси освіти якогось інтегрального продукту великий досить тривалої свідомої роботи, і потім «вторгається» в свідоме життя чоловіки й, зазвичай, змінює її звичне протягом. Наприклад, людина довго думав над якийсь проблемою, шукав її вирішення, і крізь що час геть несподівано «саме» з’являється нове рішення, причому якісно інше. Таке рішення є інтегральним продуктом попереднього процесу, причому про його ході у суб’єкта не було чіткого уявлення. Вперше такі процеси описав У. Джемс. Ю.Б. Гиппенрейтер використовувала термін «надсознательные», аби підкреслити цілком особливий тип описаних їм процесів, т.к. Джемс було передбачити, термін «несвідомий» придбає внаслідок появи психоаналізу занадто спеціальний сенс. З її погляду, ці процеси проходять «над» свідомістю тому, «що й утримання і тимчасові масштаби крупніша те, що може вмістити свідомість, проходячи через свідомість окремими своїми ділянками, вони, як ціле перебувають поза її межами». (Ю.Б. Гиппенрейтер,1998).
Основними характеристиками надсознательных процесів є незнання суб’єктом по-перше, кінцевого результату, якого йде той процес, а по-друге, моменту завершення процесу – результат з’являється раптово й несподівано.
До класу надсознательных процесів можна віднести процеси творчого мислення, процеси переживання великого горя або дуже значимих життєвих подій, кризи почуттів, особистісні кризи тощо. Джемс зібрав масу яскравих описів таких процесів («Розмаїття релігійним досвідом»), з цього ж тему писав Фрейд у статті «Сум і меланхолія», Линдеман «Клініка остророго горя» (обидві статті у книзі «Психологія емоцій. Тексти»), Ф.Е. Василюк «Психологія переживання».
Неосознаваемые побудители свідомих дій (проблеми мотиваційної детермінації поведінки особистості).
До цього класу проявів несвідомого ставляться неусвідомлювані мотиви й сенсові установки особистості – спонуки та нереалізовані схильності до дій, детерминируемые тим бажаним майбутнім, заради чого здійснюється діяльність і світлі якого різні вчинки, і події набувають різний особистісний сенс (Асмолов,2002).
Про моє існування цього явищ став відомий завдяки дослідженням відстроченого постгипнотического навіювання. Особливості цього феномена: людина робить дію, внушенное то гіпнозі, не здогадуючись про істинних його причини; ці обставини абсолютно дієві, тобто. людина виконує завдання, хоч не знає, навіщо це робить; людина прагне підшукати мотивування своєму дії; деяких випадках шляхом тривалих розпитувань можна навести людини до спогаду про істинну причину його дії. Такі явища, описывавшиеся як «отщепленные» від усвідомлення особистості спонукання, роздвоєння свідомості тощо., були визначені терміном «підсвідоме» (П.Жане).
Психологія особистості як наука про людину
... людини детерминовано, і несвідомі психічні процеси мають велике значення в регуляції поводження людини. Психодинамічна теорія особистості ... якого лежать у сфері несвідомого. Фрейд першим охарактеризував психіку ... в усіх сферах психічної діяльності. Оригінальність інтелекту, Своєрідність почуттів, ... з безформною, неправильною будовою; індивіди цього типу характеризуються різними деформаціями статури ...
Згодом до пояснень природи цих явищ, та був й у розуміння різнорівневих мотиваційних структур особистості, З. Фрейдом було запроваджено поняття несвідоме у вузькому значенні цього терміну — «динамічно втесненное несвідоме». Відповідно до створеної З. Фрейдом теорії, в психіці людини існують три сфери: свідомість, предсознание (містяться латентні знання, які за необхідності може бути актуалізовані), і несвідоме. Сферу несвідомого утворюють нереалізовані потягу, вичавлені зі свідомості конфлікт соціальними вимогами або допущені до тями, – приховані афективні комплекси, схильності до дій, які надають вплив життя особи і які у символічних формах – сновидіннях, гуморі, застереженнях, ослышках, забуванні імен та намірів тощо.
Істотною рисою динамічних проявів несвідомого є також те, усвідомлення особистістю причинної залежності між нереалізованими потягами і пов’язані з ними травматическими переживаннями у минулому, не призводить до зникнення переживань, обумовлених цими потягами (наприклад, страхів), т.к. інформація сприймається безособово. Ефекти несвідомого поведінці усуваються в тому разі, якщо які їх події переживаються особистістю що з іншим людиною (наприклад, психоаналітиком) чи коїться з іншими людьми (групова психотерапія), а чи не просто впізнаються нею. Важливе значення розуміння роботи з несвідомим мають феномени і механізми прояви несвідомого в міжособистісні стосунки, пов’язані з впровадження емоційної інтеграції – емпатія, первинна ідентифікація (неусвідомлене емоційне ототожнення з притягальним об’єктом), перенесення (нереалізованих прагнень пацієнта на психоаналітика), проекція (неусвідомлене наділення іншу людину бажаними і відкинутими якостями).
«В усіх цих проявах несвідомого він спонукує суб’єкта світ образу і сам суб’єкт представляють нерозривне ціле» (Асмолов, 2002).
Явища цього неможливо змінити з допомогою односторонніх вербальних впливів, оскільки зміни значеннєвих утворень необхідно опосредующее вплив діяльності суб’єкта, тобто у тому випадку його зміни. Смисли змінюються під час реорганізації діяльності, зокрема діяльності спілкування. «Функція мови не в інформації, а спонука» (Ж.Лакан, цит. за Асмолов, 2002), тобто діяльність спілкування зачіпає смыслообразующие мотиви підгрунтям для емоційної ідентифікації з Іншим, може змінитися особистісні сенси пацієнта. У групових методах психотерапії, як і в індивідуальних, реконструюється діяльність суб’єкта, і групова робота спричиняє результаті зміну особистісних смислів.
Неосознаваемые механізми свідомих дій
У цілому цей клас входять три підкласу: неусвідомлювані автоматизмы; явища неусвідомлюваної встановлення і неусвідомлювані супроводу свідомих дій.
Автоматичні відбуваються двояке походження: одні ніколи й не усвідомлювалися (первинні автоматизмы, автоматичні дії), інші пережили свідомість і перестали усвідомлюватись (вторинні автоматизмы, автоматизовані дії, вони ж навички).
Автоматичні дії становлять або вроджені акти, або дуже рано сформовані (протягом першої роки життя) – конвергенція очей, миготіння. Група автоматизованих дій з’являється у результаті передачі на неусвідомлювані рівні вже освоєних дій. Ставлення різних компонентів дій свідомості не стабільно. «Так, О.Н. Леонтьевым проаналізовано процес перетворення на ході навчання дії, спрямовуваного усвідомлюваної метою, в операцію, умови якої лише «презентируются» суб’єкту. У основі усвідомлення, в такий спосіб, лежить зміна місця предметного вмісту у структурі діяльності, що є наслідком процесу автоматизації — деавтоматизации діяльності». (Асмолов 2002).
Індивідуальний стиль педагогічної діяльності ( )
... стилю педагогічної діяльності. Гіпотеза: створення накопичувальної системи безперервного підвищення кваліфікації кадрів призведе до формування нової персоніфікованої культури професійної педагогічної діяльності, реалізованої через індивідуальний стиль ... установки на усвідомлення цінності та значущості індивідуального розвитку кожного); рефлексивність (проведення аналізу й корекції діяльності, ...
Выработку досвіду можна розгледіти з обох сторін: суб’єкт довільно і свідомо вичленовує за складних рухів окремі елементи і відпрацьовує правильне виконання, одночасно й без участі волі і потрібна свідомості іде процес автоматизації дії. Н.А. Бернштейн зробив внесок у дослідження них. Автоматизмы існують у рухової сфері – вищі форми зорового чи слухового сприйняття вимагають тривалих вправ, наприклад, читання рентгенограмм, сприйняття коду Морзе. До цього типу процесів ставляться, наприклад, нездоланні «несвідомі умовиводи» Г.Гельмгольца, описують несвідомі перцептивные автоматизмы (ілюстрацією можуть бути зорові ілюзії, коли зорові автоматизмы спотворюють сприйняття, будучи поставленими в незвичні умови, наприклад, «вікно Еймса» — спрацьовує ознака лінійної перспективи якої і «перцептивное» знання форми віконних рам»).
Другий підклас явищ – установки, пронизують практично всі галузі психічної життя. Роботи грузинської школи психологів під керівництвом Д.Н.Узнадзе присвячені теорії установки. Установка — це готовність організму чи суб’єкта до здійснення певного дії або до реагування у напрямі. Спочатку вивчалися установки, що стосуються саме до рівня неусвідомлюваних механізмів свідомих дій.
Але потім поняття поширилося більш широкі області. Стали розвиватися уявлення про ієрархічної уровневой природі установок як механізмів стабілізації діяльності особистості, і згідно зі структурними одиницями діяльності (діяльність, дію, операція) виділили рівні значеннєвих, цільових і операциональных установок, і навіть рівень психофізіологічних механізмів установки. (Асмолов, 1979).
Смисловиє установки ставляться до третьої класу виділених тут несвідомих явищ — неусвідомлювані побудители свідомих дій. Другий тип установок – цільові (готовність суб’єкта виконувати дії відповідно до обраної їм метою) – вивчений найкраще.
Характеристика установок рівня в регуляції діяльності складається з трьох часток: 1. установка забезпечує стійкий цілеспрямований характер перебігу роботи і постає як механізм стабілізації діяльності особистості змінюються умовах; 2. установка дозволяє суб’єкту не контролювати свідомо перебіг своєї діяльність у стандартних знайомих ситуаціях; 3. (фіксована) установка може у як фактор, затрудняющего пристосування до нових ситуацій і обуславливающего інерційність динаміки діяльності.
До третьому підкласу неусвідомлюваних механізмів свідомих дій віднесено неусвідомлювані супроводу свідомих дій. Приклад: людина щось ріже ножицями й у такт своїм рухам рухає щелепами. Або одна людина порізав палець, інший мимоволі будує сумну гримасу, навіть якщо першого показують на екрані телевізора. Чимало з цих процесів, особливо їхнього вегетативні компоненти, вивчаються фізіологією, але вони важливі й для психології. По-перше, оскільки їх у спілкування для людей (невербальна комунікація), по-друге, їх можна як об’єктивні
Психологія професійної діяльності
... індивідуального стилю і професійного шляху фахівця: цінності, потреби змісту, відносини в спільній діяльності і т.д. Середнім членом нашої схеми є не діяльність, а дія. Таке ...
