Методи і методика педагогічних досліджень

метки: Методи, Дослідження, Педагогічних, Педагогічного, Теоретичні, Досліджень, Процес, Виховання

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Інститут розвитку дитини

Реферат

на тему:

Методи і методика педагогічного дослідження

Підготувала

студентка V курсу

денної форми навчання

Яворська Оксана

Київ – 2012

Зміст

1.Технологія і процедура педагогічного дослідження

2. Методи педагогічного дослідження

2.1. Емпіричні методи дослідження

2.2. Теоретичні методи дослідження

2.3. Математичні і статистичні методи

Список використаної літератури

1. Технологія і процедура педагогічного дослідження

Наука може розвиватися лише тоді, коли вона поповнюватиметься все новими і новими фактами. В свою чергу, для її накопичення й інтерпретації потрібні науково обґрунтовані методи дослідження. Останні залежать від сукупності теоретичних принципів, що отримали в науці назву методологічні.

В сучасній науці під методологією розуміють, перш за все, вчення про принципи побудови, форми і способи науково- пізнавальної діяльності. методологія науки характеризує компоненти дослідження – його об’єкт, предмет, завдання, сукупність дослідницьких засобів, необхідних для їх розв’язання, а також формує уявлення про структуру і послідовність розв’язання дослідницьких завдань. Отже, методологію в педагогіці слід розглядати як сукупність теоретичних положень про педагогічне пізнання і перетворення дійсності. Методологія дослідження педагогічних проблем вирішує насамперед стратегічні проблеми і включає в себе принципи й методи пізнання в педагогічній теорії і практиці.

Актуальність методологічної проблематики педагогічних досліджень, з одного боку, визначається особливостями етапу пізнання, на якому перебуває сучасна вітчизняна педагогічна теорія, а з іншого – особливостями педагогічної практики сьогодення на етапі формування національної системи освіти і виховання. Нові педагогічні знання вийшли далеко за межі традиційної системи понять. Це зумовлює необхідність перегляду, уточнення й унесення нових понять і категорій до системи педагогічної науки.

Предметом методології дослідження проблем педагогіки є процес цього дослідження, а результатом – система правил, рекомендацій щодо його проведення. Під час вивчення процесу пізнання педагогічної дійсності акцентується увага на методах дослідження педагогічних проблем, їхніх особливостях та взаємозв’язках, співвідношеннях якісних та кількісних характеристик, змістових і формалізованих методів, наукових фактів і гіпотез, на типах і рівнях досліджень, методологічних проблемах прогнозування розвитку теорії та практики виховання й навчання тощо. Йдеться, таким чином, про самопізнання педагогічної теорії та практики як галузі педагогічної науки.

Актуальні проблеми сучасної педагогічної науки

... і модернізації вищої педагогічної освіти слід зазначити необхідність створення педагогічного освітнього простору, ... виховний потенціал, а також вирішити проблеми якісного кадрового забезпечення навчального процесу, ... розвитку особистості учня, а діяльність сучасної української школи – спрямовуватися на ... В. О. Сухомлинським складовими педагогічного процесу є наука, майстерність і мистецтво. У ...

В структурі методологічного знання виділяють чотири рівні: філософський, загальнонауковий, конкретно науковий і технологічний. Зміст першого, вищого філософського рівня методології – це загальні принципи пізнання і категоріальний склад науки в цілому. Методологічні функції виконує вся система філософського знання.

Другий рівень – загальнонаукова методологія – це теоретичні концепції, які використовуються в усіх або в більшості наукових дисциплін.

Третій рівень – конкретно наукова методологія, тобто сукупність методів, принципів дослідження і процедур, що використовуються в тій чи іншій науковій дисципліні. Методологія конкретної науки містить у собі як проблеми специфічні для наукового пізнання в даній галузі, так і ті, що висуваються на більш високих рівнях методології, як, наприклад, проблеми системного підходу або моделювання в педагогічних дослідженнях.

Четвертий рівень – технологічна методологія – це методика і техніка дослідження, тобто набір процедур, які забезпечують отримання достовірного емпіричного матеріалу і його первинну обробку, після якої він може включатися в масив наукового знання. На цьому рівні методологічне знання має чітко виражений нормативний характер. Усі рівні методології утворюють складну систему, в межах якої між ними існує певне підпорядкування. При цьому філософський рівень є змістовою основою будь-якого методологічного знання, визначаючи світоглядні підходи до процесу пізнання і перетворення дійсності.

Загальнонаукова методологія педагогіки може бути представлена системним підходом, що відображає загальний зв’язок і взаємообумовленість явищ і процесів навколишньої дійсності. Він орієнтує дослідника і практика на необхідність підходу до аналізу явищ життя як до систем, які мають визначену структуру і свої закони функціонування.

Сутність системного підходу полягає в тому, що відносно самостійні компоненти розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв’язку,в розвитку і русі. Він дозволяє виявити інтегративні системні властивості і якісні характеристики складових елементів системи. Предметний, функціональний та історичний аспекти системного підходу потребують реалізації в єдності таких принципів дослідження, як історизм, конкретність, врахування всебічних зв’язків і розвитку.

Системний підхід потребує реалізації принципу єдності педагогічної теорії, експерименту і практики. Педагогічна практика є дієвим критерієм істинності наукових знань, положень, які розробляються теорією і частково перевіряються експериментом. Практика стає й джерелом нових фундаментальних проблем освіти. Теорія, отже, є основою для правильних практичних рішень, але глобальні проблеми, що виникають в освітній практиці, створюють нові проблеми, які потребують ґрунтовних досліджень.

Поняття особистості в психології ( )

... особистість. В. Н. Мясищев з цього приводу говорив, що психологія безособових процесів повинна бути замінена психологією діяльності особистості. ... поняття «особистість» ... психології позначається системне (соціальне) якість, що набувається індивідом у предметній діяльності ... Підхід до людини як особистості ... у відповідь чоловік почує:« як це використовувати? ». Це світ, в якому особливо цінуються ті знання ...

Системний підхід передбачає виділення в педагогічній системі та особистості, що розвивається, перш за все, інтегративних інваріантних системо утворюючих зв’язків і відношень, аналізу того, що в системі є стійким, а що змінним, що головним, а що другорядним. Він передбачає визначення внеску окремих компонентів-процесів у розвитку особистості як системного цілого. У цьому зв’язку він дуже тісно пов’язаний з особистісним підходом, який означає орієнтацію при плануванні і здійсненні педагогічного процесу на особистість як мету, суб’єкт, результат і головний критерій його ефективності. Особистісний підхід вимагає визнання унікальності особистості, її інтелектуальної і моральної свободи, права на повагу; передбачає опору в освіті на природний процес саморозвитку задатків і творчий потенціал особистості, створення відповідних умов.

Діяльність – основа, засіб і вирішальна умова розвитку особистості. Цей факт обумовлює необхідність реалізації в педагогічному дослідженні і практиці тісно пов’язаного з особистісним діяльнісного підходу. Щоб підготувати вихованців до самостійного життя і різносторонньої діяльності, необхідно залучати їх до різноманітних видів діяльності, тобто організовувати повноцінну в соціальному і моральному відношення життєдіяльність.

Діяльнісний підхід потребує переведення дитини в позицію суб’єкта пізнання, праці і спілкування. Це, в свою чергу, потребує реалізації полісубєктного (діалогічного) підходу, який випливає з того, що сутність людини значно багатша, різнобічніша і складніша, ніж її діяльність. Цей підхід заснований ні вірі в позитивний потенціал людини, в її необмежені творчі можливості постійного розвитку і самовдосконалення.

Важливим при цьому є те, що активність особистості, її потреба в самоудосконаленні розглядаються неізольовано. Особистість розвивається тільки в умовах взаємовідносин з іншими людьми, побудованих за принципом діалогу. Діалогічний підхід в єдності з особистісним і діяльнісним є важливою складовою методології гуманістичної педагогіки.

Реалізація вищеназваних принципів здійснюється у взаємозв’язку з культурологічним підходом. Будучи універсальною характеристикою і специфічним способом людської діяльності, культура, немовби задає соціально-гуманістичну програму і передбачає спрямованість того чи іншого виду діяльності, її ціннісних типологічних особливостей і результату. Таким чином, засвоєння особистістю культури передбачає засвоєння нею засобів творчої діяльності.

Дитина живе, навчається, формується й розвивається в конкретному соціокультурному середовищі, належить до певного етносу. У зв’язку з цим культурологічний підхід трансформується в етнопедагогічний. В такій трансформації проявляється єдність інтернаціонального, національного й індивідуального.

У радянській системі виховання значення національного елемента у вихованні підростаючого покоління недооцінювалось. Більш того, простежувалась тенденція ігнорування багатої спадщини національної культури, зокрема, народної педагогіки. Завдання педагогів у зв’язку з цим полягає в тому, щоб, з одного боку, вивчати, формувати це середовище, а з іншого – максимально використовувати його виховні можливості.

Індивідуальний стиль педагогічної діяльності ( )

... педагогічний моніторинг формування індивідуального стилю педагогічної діяльності. Гіпотеза: створення накопичувальної системи безперервного підвищення кваліфікації кадрів призведе до формування нової персоніфікованої культури професійної педагогічної діяльності, реалізованої через індивідуальний стиль кожного педагога, що ...

Одним з відроджу вальних є антропологічний підхід, який вперше розробив К. Д. Ушинський. Сутність його полягає в системності використання даних усіх наук про людину як предмет виховання і їх урахування при плануванні та здійсненні педагогічного процесу. До широкого кола антропологічних наук К. Д. Ушинський включав анатомію, фізіологію і патологію людини, психологію, логіку, філософію, географію, статистику, політичну економію та історію в широкому значенні. В усіх цих науках. Як він вважав, викладаються, порівнюються і групуються факти й ті відношення, в яких виявляються властивості предмету виховання, тобто людини.

Відзначені методологічні принципи педагогіки, як галузі гуманітарного знання, дозволяють, по-перше, виявити не уявні, а дійсні її проблеми і тим самим визначити стратегію, основні способи їх розв’язання. По-друге, це дає можливість цілісно і в діалектичній єдності проаналізувати всю сукупність найбільш значущих освітніх проблем і встановити їх ієрархію. І нарешті, по-третє, дані методологічні принципи дозволяють отримати об’єктивні знання і позбутися раніш існуючих педагогічних стереотипів.

Дослідження в галузі педагогіки – це процес і результат наукової діяльності, спрямованої на отримання нових знань про закономірності освіти, виховання, їх структуру і механізм, зміст, принципи і технології. Воно покликане пояснити і передбачити педагогічні явища і факти.

Педагогічні дослідження за їх спрямованістю можна розділити на фундаментальні, прикладні або методичні. Фундаментальні дослідження своїм результатом мають узагальнюючі концепції, які підводять підсумки теоретичних і практичних систем на прогностичній основі. Прикладні або методичні дослідження – це роботи, спрямовані на поглиблення вивчення окремих аспектів педагогічного процесу, розкриття закономірностей педагогічної практики; розкриття конкретних науково-практичних рекомендацій, що ґрунтуються на вже відомих теоретичних положеннях.

Методологічний аналіз процесу дослідження різноманітних педагогічних явищ стосується, головним чином, виявлення його структури з точки зору дій, які дослідник повинен виконати, щоб повністю реалізувати цей процес, і визначення майбутніх чергових дій та їхніх наслідків, щоб ефективно розв’язати поставлену науково-дослідну проблему. Причому це дослідження розуміється не як одиничний інтелектуальний акт, у ході якого дослідник ставить перед собою і розв’язує певну педагогічну проблему, а як процес, що складається з чітких послідовних дій, під час якого заздалегідь виконані дії є необхідною умовою для виконання наступних. Ця сукупність дій часто має «неповторний» характер. Дослідження в педагогіці є «неповторним» щодо предмета дослідження, конкретних дослідних дій, їхніх зв’язків, проведення та умов. Кожне дослідження повинне мати певну методологічну структуру що значною мірою сприяє кінцевому результатові. У зв’язку з цим методична структура дослідження в педагогіці складається з трьох періодів – підготовчого, реалізаційного і впроваджувального.

До підготовчого періоду належать усі дії дослідника, що створюють необхідні умови або сприяють досягненню основної мети педагогічних досліджень:

Основні завдання педагогіки Наукові дослідження шлях до розв ...

... сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей, дають змогу ефективно та якісно вирішувати кон­кретні навчально-виховні завдання. Результати науково-педагогічних досліджень повинні ... загальною проблемою (наприклад, з'ясування сутності дидактичного явища, вдосконалення його визначення, дослідження ознак); б) експеримен­тальне вивчення практики вирішення проблеми, вияв­лення ...

1. Вибір дослідної проблеми і визначення мети дослідження
2. Формулювання дослідної проблеми
3. Виокремлення та визначення змінних (визначення об’єкта і предмета дослідження)
4. Формулювання гіпотез
5. Визначення параметрів верифікації формульованих гіпотез
6. Вибір методу та опрацювання техніки дослідження
7. Опрацювання плану дослідження.