Норільський філія ЛГОУ ім. А.С. Пушкіна
Реферат
«СТИЛІ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ.
ЇХ ВИДИ І ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА »
Виконала: студентка 51-07гр.
Факультету педагогіки та
психології
Євлашкін Ксенія Єгорівна.
Норильськ, 2002
ЗМІСТ:
Введення
1. Педагогічне спілкування
2. Стилі спілкування
3. Значення індивідуального стилю спілкування та засоби підвищення комунікативності педагога.
Список літератури.
Введення
Гуманізація системи освіти, що характеризує сучасний етап її розвитку, пред’являє високі вимоги до загальної та професійної підготовки педагогічних кадрів, до прояву їх творчої індивідуальності.
Індивідуальний стиль діяльності — одна з важливих характеристик процесу індивідуалізації професійної праці. Наявність свого стилю у професіонала свідчить, з одного боку, про його пристосуванні до об’єктивно заданої структурі професійної діяльності, а з іншого — про максимально можливий розкритті своєї індивідуальності.
Педагогічна діяльність — складна і багатокомпонентна. З усього різноманіття її компонентів Н.В. Кузьміна виділяє три: змістовний, методичний і соціально-психологічний. Вони утворюють внутрішню структуру педагогічного процесу. Єдність і взаємозв’язок цих трьох компонентів дозволяють реалізувати повною мірою завдання педагогічної системи. Головним у єдності є соціально-психологічний компонент, тобто педагогічне спілкування (ПО), яке забезпечує реалізацію двох інших.
У спілкуванні складається важлива система виховних взаємин, що сприяють ефективності виховання і навчання. У педагогічній діяльності спілкування набуває функціональний і професійно значимий характер. Воно виступає в ній як інструмент впливу, і звичайні умови і функції спілкування отримують тут додаткову «навантаження» , так як з аспектів загальнолюдських переростають в компоненти професійно творчі.
Педагогічне спілкування
На сьогоднішній день продуктивно організований процес педагогічного спілкування покликаний забезпечити у педагогічній діяльності реальний психологічний контакт, який повинен виникнути між педагогом і дітьми. Перетворити їх на суб’єктів спілкування, допомогти подолати різноманітні психологічні бар’єри, що виникають в процесі взаємодії, перевести дітей із звичної для них позиції ведених на позицію співпраці і перетворити їх на суб’єктів педагогічної творчості. В цьому випадку педагогічне спілкування утворює цілісну соціально-психологічну структуру педагогічної діяльності.
Індивідуальний стиль педагогічної діяльності ( )
... педагогічний моніторинг формування індивідуального стилю педагогічної діяльності. Гіпотеза: створення накопичувальної системи безперервного підвищення кваліфікації кадрів призведе до формування нової персоніфікованої культури професійної педагогічної діяльності, реалізованої через індивідуальний стиль кожного педагога, що призведе ...
Педагогічне спілкування в навчанні та вихованні служить інструментом впливу на особистість учня. Педагогічне спілкування — цілісна система (прийоми і навички) соціально-психологічної взаємодії педагога і виховуваних, що містить в собі обмін інформацією, виховні дії і організацію взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів. Окрім звичайних функцій, специфіка педагогічного спілкування породжує ще одну функцію соціально-психологічного забезпечення виховного процесу, організаторську функцію взаємин педагога з виховуваними і виступає як засіб вирішення навчальних задач.
У число найбільш складних завдань, що постають перед педагогом, входить організація продуктивного спілкування, передбачає наявність високого рівня розвитку комунікативних умінь. І дуже важливо так організувати спілкування з дітьми, щоб цей неповторний процес відбувся. Важливу роль тут відіграє стиль спілкування.
Стилі спілкування
Про це слід поговорити докладно.
Для продуктивної комунікативної діяльності педагог повинен знати, що спілкування пронизує всю систему педагогічного впливу, кожен його мікроелемент.
Специфіка педагогічного спілкування обумовлена ??різними соціально рольовими і функціональними позиціями його суб’єктів. В процесі педагогічного спілкування вчитель прямо або побічно здійснює свої соціально-рольові та функціональні обов’язки по керівництву процесом навчання і виховання. Стиль спілкування та керівництва в істотній мірі визначає ефективність навчання і виховання, а також особливості розвитку особистості та формування міжособистісних відносин у навчальній групі.
На уроці педагогу необхідно оволодіти комунікативної структурою всього педагогічного процесу, бути максимально чуйним до щонайменших змін, постійно співвідносити обрані методи педагогічного впливу з особливостями спілкування на даному етапі. Все це вимагає від учителя вміння одночасно вирішувати дві проблеми:
1. конструювати особливості своєї поведінки (свою педагогічну індивідуальність), своїх стосунків з учнями, т. Е. Стиль спілкування;
2. конструювати виражальні засоби комунікативного впливу.
Другий компонент постійно змінюється під впливом виникаючих педагогічних і відповідно комунікативних завдань. У виборі системи виразних засобів комунікації важливу роль відіграє сформований тип взаємовідносин педагога з учнями.
Можна виділити наступні характеристики спілкування в процесі педагогічної діяльності:
- загальна склалася система спілкування педагога і учнів (певний стиль спілкування);
- система спілкування, характерна для конкретного етапу педагогічної діяльності;
- ситуативна система спілкування, що виникає при вирішенні конкретної педагогічної та комунікативної задачі.
Під стилем спілкування ми розуміємо індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога і навчаються. У стилі спілкування знаходять вираження:
- особливості комунікативних можливостей учителя;
- сформований характер взаємин педагога і вихованців;
- творча індивідуальність педагога;
- особливості учнівського колективу.
Причому необхідно підкреслити, що стиль спілкування педагога з дітьми — категорія соціально та морально насичена. Вона втілює в собі соціально-етичні установки суспільства і вихователя як його представника.
Педагогічне спілкування
... що забезпечує ефективну взаємодію вчителя з учнями, опосередковану цілями, завданнями педагогічної діяльності та властивостями різних рівнів індивідуальності педагога. У стилі виявляються: а) особливості ... педагогічного спілкування є його стиль. Під індивідуальним стилем педагогічного спілкування В.С. Мерлін розуміє цілісну систему операцій педагогічного спілкування, ...
Перше експериментальне дослідження стилів спілкування було проведено в
1938 німецьким психологом Куртом Левіним.
В наші дні виділяють багато стилів спілкування, але зупинимося на основних.
1. Авторитарний
При авторитарному стилі характерна тенденція на жорстке управління і всеосяжний контроль виражається в тому, що викладач значно частіше за своїх колег вдається до наказовому тону, робить різкі зауваження .
Впадає в очі велика кількість нетактовних випадів на адресу одних членів групи і неаргументоване вихваляння інших. Авторитарний викладач не тільки визначає загальні цілі роботи, але і вказує способи виконання завдання, жорстко визначає, хто з ким буде працювати, і т. Д. Завдання і способи його виконання даються викладачем поетапно. Характерно, що такий підхід знижує діяльнісну мотивацію, оскільки людина не знає, яка мета виконуваної ним роботи в цілому, яка функція даного етапу і що чекає попереду. Слід також зауважити, що в соціально-перцептивном відношенні, як і в плані міжособистісних установок, поетапна регламентація діяльності та її суворий контроль свідчать про невіру викладача у позитивні можливості учнів. У всякому разі, в його очах учні характеризуються низьким рівнем відповідальності і заслуговують самого жорсткого поводження. При цьому будь-яка ініціатива розглядається авторитарним викладачем як прояв небажаного самовілля. Дослідження показали, що така поведінка керівника пояснюється його побоюваннями втратити авторитет, виявивши свою недостатню компетентність: «Якщо хтось пропонує щось поліпшити, побудувавши роботу по-іншому, значить, він побічно вказує на те, що я цього не передбачив» . Крім того, авторитарний лідер, як правило, суб’єктивно оцінює успіхи своїх підопічних, висловлюючи зауваження й не так щодо самої роботи, скільки щодо особистості виконавця. При автократичному стилі керівництва вчитель здійснює одноосібне управління керівництвом колективом, без опори на актив. Учням не дозволяють висловлювати свої погляди, критичні зауваження, проявляти ініціативу, тим більше претендувати на рішення що стосуються їх питань. Учитель послідовно пред’являє до учнів вимоги та здійснює жорсткий контроль за їх виконанням. Авторитарного стилю керівництва властиві основні риси автократичного. Але учням дозволяють брати участь в обговоренні питань, їх зачіпають. Однак рішення, в кінцевому рахунку, завжди приймає вчитель у відповідності зі своїми установками.
2. Попустительский
Головною особливістю попустительского стилю керівництва по суті справи є самоусунення керівника з навчально-виробничого процесу, зняття з себе відповідальності за те що. Стиль потурання виявляється найменш кращим серед перерахованих. Результати його апробації — найменший обсяг виконаної роботи та її найгірша якість.
Важливо відзначити, що учні не бувають, задоволені роботою в подібній групі, хоча на них і не лежить ніякої відповідальності, а робота швидше нагадує безвідповідальну гру. При попустітельском стилі керівництва вчитель прагне, якнайменше втручатися в життєдіяльність учнів, практично усувається від керівництва ними, обмежуючись формальним виконанням обов’язків і вказівок адміністрації.
Поняття педагогічної майстерності педагогічного спілкування
... розвиток учня. ПОНЯТТЯ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ, ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ, ФУНКЦІЇ, ВИДИ ТА ... вчителя. педагогічна майстерність До таких важливих властивостей належать гуманістична спрямованість діяльності вчителя, його ... самій обрати рішення щодо керівництва колонією. І Калина ... По закінченні роботи вони повідомили вчителям, що в ... здійснювати рефлексивне керівництво розвитком учнів, учитель має бути здатним ...
Непослідовний стиль характерний тим, що вчитель в залежності від зовнішніх обставин або власного емоційного стану здійснює будь-який з описаних вище стилів керівництва.
3. Демократичний
Що стосується демократичного стилю, то тут в першу чергу оцінюються факти, а не особистість. При цьому головною особливістю демократичного стилю виявляється те, що група бере активну участь в обговоренні усього ходу майбутньої роботи та її організації. В результаті у учнів розвивається впевненість у собі, стимулюється самоврядування. Паралельно збільшенню ініціативи зростають товариськість і довірливість в особистих взаєминах. Якщо при авторитарному стилі між членами групи панувала ворожнеча, особливо помітна на тлі покірності керівнику і навіть запобігання перед ним, то при демократичному управлінні учні не тільки проявляють інтерес до роботи, виявляючи позитивну внутрішню мотивацію, але зближуються між собою в особистісному відношенні. При демократичному стилі керівництва вчитель спирається на колектив, стимулює самостійність учнів. В організації діяльності колективу вчитель намагається зайняти позицію «першого серед рівних» . Учитель виявляє певну терпимість до критичних зауважень учнів, заглиблюється в їхні особисті справи і проблеми. Учні обговорюють проблеми колективного життя і роблять вибір, але остаточне рішення формулює вчитель.
4. Спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю.
В основі цього стилю — єдність високого професіоналізму педагога та його етичних установок. Адже захопленість спільним з учнями творчим пошуком — результат не тільки комунікативної діяльності вчителя, але більшою мірою його ставлення до педагогічної діяльності в цілому.
Театральний педагог М. О. Кнебель помітила, що педагогічне почуття «жене тебе до молоді, змушує знаходити шляхи до неї …»
Такий стиль спілкування відрізняв діяльність В.О.Сухомлинського. На цій основі формують свою систему взаємовідносини з дітьми В. Ф. Шаталов. Цей стиль спілкування можна розглядати як передумову успішної спільної навчально-виховної діяльності. Захопленість спільною справою — джерело дружності і
