РЕФЕРАТ
на тему: «Психологія ділового спілкування»
1. Основні категорії етики ділового спілкування
Психологія ділового спілкування – складова частина комплексу психологічних наук, вона спирається на основні категорії та принципи, розроблювані загальної психологією.
Найважливішими принципами, якими керується загальна психологія і її галузі, є такі:
- принцип причинності, детермінізму, тобто. визнання взаємозв’язку, взаємозумовленості психічних явищ і з іншими, і з матеріальними явищами;
- принцип системності, тобто. трактування окремих психічних явищ як елементів цілісної психічної організації;
- принцип розвитку, визнання перетворення, зміни психічних процесів, їх динаміки, переходу від рівня до іншого.
Маючи аналіз психології особистості робочої групи, норм ділової етики, дана дисципліна вирішує дві основні взаємозалежні завдання:
- оволодіння методами психологічної діагностики, прийомами описи психологічних станів суб’єктів виробничої діяльності, окремих працівників, керівників, робочих груп;
- вироблення умінь і навиків зміни психологічних станів тієї чи іншої суб’єкта шляхом застосування спеціальних психологічних технологій.
Етика (від грецьк. ethos – звичай, норов) – вчення мораль, моральності. Термін «етика» запустив у вжиток Аристотель (384–322 е.) для позначення практичної філософії, що має дати на запитання, що ми повинні це робити, щоб здійснювати правильні, моральні вчинки.
Мораль (від латів. moralis – моральний) – це система етичних цінностей, які зізнаються людиною. Мораль – найважливіший спосіб нормативної регуляції громадських відносин, спілкування, і поведінки людей найрізноманітніших теренах суспільного життя – сім’ї, побуті, політиці, науці, праці тощо.
Найважливішими категоріями етики є: «добро», «зло», «справедливість», «благо», «відповідальність», «борг», «совість» тощо.
У традиційному суспільстві (суспільстві «механічної солідарності» за Емілем Дюркгейму), заснованому на спільності соціального життя, колективних уявленнях, міфологічному людській свідомості та міжособистісні стосунки, основним механізмом ділового спілкування є ритуал, традиція, і звичай. Їм відповідають норми, цінності й стандарти етики ділового спілкування.
Етика вчителя та педагогічний такт
... дослідження. Визначити особливості педагогічного такту сучасного вчителя. Дослідити рівень педагогічного такту майстерності вчителя. Розробка рекомендацій. Методи дослідження: аналіз літератури; порівняння; узагальнення; анкетування; спостереження. Педагогічний такт та етика вчителя Нема жахливішої роботи, ніж ...
Такий характер етики ділового спілкування ми виявляємо вже у Стародавньої Індії. Усі людську поведінку і спілкування, зокрема й у ділової сфері, підпорядковане тут вищим (релігійним) цінностям. Вищесказане характерне й традиційних буддистських навчань.
Першорядне роль етичними нормами ритуалу, звичаю відводиться в діловому спілкуванні і давньокитайського суспільства. Невипадково знаменитий Конфуцій (551–479 е.) саме борг, справедливість, чеснота ставить перше місце відносин між людьми, підпорядковуючи їм винагороду і користь, хоча й протиставляє їх одне одному.
Як і Сході, у Європі давніх часів приділяється велика увагу необхідності обліку етичних і цінностей на діловому спілкуванні, постійно наголошується їх впливом геть ефективність ведення справ. Так, вже Сократ (470 – 399 е.) свідчить, що «хто вміє поводитися з людьми, той добре веде й потужні приватні і спільні справи, а не вміє, той й тут де він робить помилки».
Проте на відміну від східної, західноєвропейська, особливо християнська культурна традиція більш прагматична. Економічний, матеріальний інтерес висувається тут не першому плані, водночас приділяють значну увагу статусному характеру спілкування. У цьому статус начальника сприймається як більш привілейований, ніж підлеглого. Звідси й етичних норм, такі, як справедливість, добро, благо тощо., наповнюються економічним змістом потребують і набувають також статусний характер. Критерій моральності в діловому спілкуванні переміщається в економічну сферу. Тому людина з «ринковим характером» (з визначення Еріха Фромма) постійно перебуває у стані протиріччя, характеризується роздвоєним свідомістю.
Спроба подолання зазначеного протиріччя моральної свідомості було зроблено рамках протестантизму під час Реформації в XVI–XVII ст. Протестантизм вніс багато позитивного в етику ділового спілкування, і досяг відомих б у її затвердженні.
У період «дикого капіталізму» (Західна Європа, США у ХІХ – середина XX в.) в етики ділового спілкування, і, зокрема ділової розмови першому плані стала виходити жага наживи.
У середовищі сучасних розвинених країн дотримання норм в діловому спілкуванні і за проведенні ділової розмови визнається важливим лише з погляду відповідальності бізнесменів перед суспільством, і собою, а й необхідним ефективності виробництва. І тут етика розглядається як як необхідний моральний імператив поведінки, а й як (інструмент), допомагає збільшити рентабельність, яка сприяє зміцненню ділових зв’язків і поліпшення ділового спілкування.
Ділове спілкування можна умовно розділити на вербальне (безпосередній контакт) і невербальне (як між партнерами існує просторово тимчасова дистанція).
Існує чотири основних особистісних типу: сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик. Є також национально-психологические типи.
Спілкування – процес комунікації і взаємодії громадських суб’єктів: соціальних груп, спільностей чи постатей, у якому відбувається обміну інформацією, досвідом, здібностями і результатами діяльності. Специфіка ділового спілкування зумовлена тим, що його виникає з урахуванням і з приводу певного виду, пов’язаної з виробництвом будь-якого продукту чи ділового ефекту. Його характерна риса – воно має самодостатнього значення, перестав бути самоціллю, а служить засобом досягнення якихось інших цілей. У разі ринкових відносин – це, насамперед одержання максимального прибутку. Практика показує, що у будь-якій справі успіх понад 50% залежить уміння налагоджувати контакти, й правильно будувати ділове спілкування.
Психологія спілкування
... символів у різних культурних традиціях. 4. Рівні ділового спілкування У самому діловому спілкуванні розрізняються сім можливих його рівнів, ... приклад ставлення майстра до робітника на виробництві. Як керівника ділянки, цеху, майстра його цікавить: Кваліфікація. Якість ... Уміння допомогти в складній ситуації. Об'єктивність. Здатність відстоювати інтереси бригади, її окремих членів. Слід зазначити, що ...
2. Етика і «культуру поведінки у організації та управлінське спілкування
Робоча група (колектив) у своїй зовнішньому вираженні – це соціальна група, спільність людей, об’єднаних спільної діяльністю, єдністю цілей та інтересів, взаємної відповідальністю, відносинами товариства взаємодопомоги. З іншими соціальними групами робочу парламентсько-урядову групу зближує постійне спілкування і зміцнити взаємодію її друг з одним, відчуття до до цієї групі, наявність загальних потреб, інтересів і мотивів. У той самий час вона має низку чорт, відсутніх в інших соціальних груп: суспільно значимої метою роботи і наявністю органів управління та вищого керівництва.
Існують такі типи взаємин у колективі:
1. Невтручання: низький рівень турботи керівника про виробництві й людей. Керівник багато робить сам, не делегує своїх можливостей, рветься до серйозних досягненням. Головне йому – зберегти своєю посадою.
2. Тепла компанія: високий рівень клопоти про людей, прагнення до встановлення дружніх стосунків, приємною атмосфери, зручного для співробітників темпу роботи. У цьому керівника особливо цікавить, чи буде у своїй досягнуто конкретні, які стійкі результати.
3. Завдання: увагу керівника повністю зосереджено на рішенні виробничих завдань. Людський чинник або недооцінюється, або ігнорується.
4. Золота середина: керівник своєї діяльності прагне оптимально поєднувати інтереси справи й інтереси персоналу, не вимагає занадто багато від працівників, але й займається потуранням.
5. Команда: найкращий тип взаємин у робочої групі. Керівник прагне максимально враховувати інтереси своїх виробництва та інтереси колективу, об’єднанню діловитості і людяності всіх рівнях відносин.
Динаміка морально-психологічного клімату наступна:
У першій стадії розвитку колективу переважає формальна структура: працівники спілкуються відповідно до посадовими поведінкові стереотипи, придивляються друг до друга, справжні почуття найчастіше ховаються, цілі й методи роботи спільно не обговорюються, колективна робота проявляється слабко.
У другий стадії відбувається переоцінка особистісних та ділових рис керівника, складається враження про колег, починається процес створення угруповань всередині колективу, можлива боротьба за лідерство. Розбіжності обговорюються більш відкрито, чиняться спроби поліпшити взаємовідносини всередині робочої групи. Нарешті, «притирання» закінчується, чітко видно неформальна структура, колектив сягає певної міри координації дій своїх членів.
Морально-психологический клімат робочої групи істотно залежить від неї структури. Структура колективу, тобто. реально існуюча сукупність взаємовідносин члени групи, що виникає у процесі спільної прикладної діяльності і спілкування, досліджується двома рівнях – формальному і неформальному.
Соціально-психологічна (неформальна) структура робочої групи постає як сукупність різних психотипов особистостей. Існує безліч критеріїв класифікації особистостей. До основним ставляться – за темпераментом і з соціально-психологічним ознаками.
Мимоволі адміністрації у колективі складаються малі неформальні групи із трьох – осіб. Якщо така група істотно впливає громадські думка колективу, що його називають референтній, чи еталонною.
Етика і психологія ділового спілкування
... другої темі реферату. 2. Взаємодія особи і колективу сучасного підприємства ... та його роль колективі. Психологія групи - це сукупність певних ... способи спілкування, громадську думку і настрій, звичаї і започаткував ... для співробітників темпу роботи. У цьому керівника ... останнім часом проблеми етики ділових відносин також ... людиною себе, своїх бажань, і потреб. в) “Суперего” – усвідомлення людиною і правил ...
Найважливішим ознакою неформальній групи служить наявність спільної мети, яка, по-перше, який завжди усвідомлюється членами групи і, по-друге необов’язково пов’язані з рішенням виробничих завдань.
Цілі малої групи може бути позитивними, тобто. сприяти згуртованості колективу, нейтральними або негативними.
Потреба целеполагании, формулюванні цілі й організації діяльності з її досягненню призводить до появи лідерів. Цього феномену проглядається переважають у всіх неформальних групах, які мають більше трьох людей. Будь-який неформальний лідер має особистісним притяганням, яка виявляється у виявляється по-різному. Вирізняють три типу лідерів: ватажок, лідер (у вузькому значенні слова) і ситуативний лідер.
Ефективність роботи колективу, його спроможність вирішувати поставлені завдання під що свідчить залежить від морально-психологічного клімату, і навіть від панівного групи «настрою» співробітників, який, за інших рівних умов, обумовлений, по-перше, якісним складом персоналові та, по-друге, особливостями неформальних відносин між керівником та його підлеглим.
Існують такі основні засади управлінського спілкування: обопільне порозуміння керівників держави і підлеглих, прийняття розпоряджень у атмосфері згоди; гармонійність відносин між керівником і підлеглих.
Стиль керівництва – сукупність застосовуваних керівником методів на підлеглих, і навіть форму (манеру, характері і т.д.) виконання цих методів. Конкретних методів управлінського впливу є безліч. Зазвичай розрізняють три основних типи: авторитарний, демократичний і нейтральний.
Авторитарний стиль можна охарактеризувати як директивний, демократичний – як колегіальний.
Авторитарний стиль керівництва є досить доречним за наявності по крайнього заходу дві умови: а) цього вимагає виробнича ситуація; б) персонал добровільно і з бажанням погоджується на авторитарні методи керівництва.
Демократичний стиль, зазвичай, він успішно спрацьовує при таких умовах:
- стабільному, усталеному колективі;
- високій кваліфікації працівників;
- наявності активних, ініціативних, нестандартно думаючих і головних дійових працівників (нехай і у кількості);
- неэкстремальных виробничих умовах;
- можливість здійснення вагомих матеріальних витрат.
Вибір оптимального стилю керівництва у діапазоні «авторитарність – демократизм» – завдання не проста, що у її вихідних умов закладено протиріччя. Різні параметри роботи підлеглих регулюються в спосіб.
3. Діловий етикет
Ділова розмова є найбільш поширеної формою ділового спілкування. Проведення ділової розмови – це перевірка нашого вміння встановлювати контакти з співрозмовником, зрозуміло і переконливо викладати своїх поглядів, слухати і навіть чути те, що каже партнер, вибирати найкращу психологічну позицію у спілкуванні словом, того, наскільки ми володіємо культурою ділового спілкування.
Ділова розмова у процесі добору персоналу відбувається у формі співбесіди. У результаті співбесіди представник підприємства перевіряє кандидата на вакансію на посадова відповідність, претендує посаду ж отримує інформацію посаду і «своїх функціях.
Поняття педагогічної майстерності педагогічного спілкування
... через нього — і розвиток учня. ПОНЯТТЯ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ, ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ, ФУНКЦІЇ, ВИДИ ТА ВИМОГИ ДО НЬОГО ... професійних обов'язків учителя і вихователя». Справді, зовні майстерність виявляється в успішному розв'язанні різноманітних педагогічних завдань, ... час педагог досягає оптимальних наслідків». Натрапляємо й на такі визначення майстерності: «високе мистецтво виховання і навчання»; ...
Ділова розмова проводиться, зазвичай, у вигляді особистого чи телефонного спілкування.
Переговори найефективніші з 9 ранку до 12–13.30. Не рекомендуються для напруженої багатоденної роботи понеділок й інша половина дні, у п’ятницю, і навіть відразу після обіду і наприкінці дня. Ділові розмови робити в формальної чи неформальній обстановці.
Існують такі основні засади ведення ділових розмов: залучення уваги, пробудження зацікавленості, детального обґрунтування щодо, виявлення інтересів й усунення сумнівів, перетворення інтересів співрозмовника і остаточне рішення.
У процесі ділової розмови важливо використовувати вітання, компліменти, звернення з імені. На місце корисний анекдоти й історію піти з життя.
Часто ділова зустріч починається з вручення візитної картки. Отримавши візитну картку, слід уважно прочитати ім’я і по батькові партнера, є труднощі, перепитати (це за, ніж калічити ім’я), і треба постаратися їх запам’ятати.
Необхідно дотримуватися певні правила щодо одягу та зовнішнього вигляду. Сверхмодный костюм зовсім необов’язковий. Важливо, щоб було в пристойному стані.
Діловий етикет наказує навчити неухильно дотримуватися під час переговорів правил поведінки країни – партнера у бізнесі. Правила спілкування середовища пов’язані з способом мислення й стилем життя, національними звичаями та традиціями.
Особливим виглядом ділової розмови є нараду. На нараду необхідно запрошувати лише з тих фахівців, яких безпосередньо стосується розглянута проблема.
До етики поведінки за одним столом під час ділових прийомів ставляться запобігливість стосовно сусідам, вміння користуватися їдальнями приладами, правильно сидіти за одним столом і гарно є. Існують такі види ділових застіль: «келих шампанського» чи «келих вина», сніданок, чай, журфікс, коктейль, «а-ля фуршет», обід, обед-буфет, вечеря та т.д.
За столом рассаживают, чергуючи чоловіків і жінок, господиню будинки і хазяїна садять на чолі столу. У урочистих випадках вимовляють тости – стислі промови, у своїй все сприймають який вимовляє тост, піднявши келихи. Іноді після тостів цокаються з тими, хто саме сидить близько, іншим злегка кланяються, піднявши ручку з дочкою келихом. Тости слід вимовляти в належний час.
4. Ділові переговори: культура проведення професійних переговорів, конфлікти і шляхи їх дозволу
Підготовка до переговорів входять такі етапи: складання правил переговорів, оперативна підготовка переговорів, добір і систематизація матеріалів, аналіз зібраного матеріалу, підготовка робочого плану переговорів, редагування, обробка ходу ведення переговорів. Процес ведення переговорів включає у собі початок, передачу інформації, аргументування, спростування доказів партнера і прийняття рішень.
У психології конфлікт визначається, як зіткнення протилежно спрямованих, несумісних друг з одним тенденцій у свідомості окремо взятої індивіда, в міжособистісних взаємодію чи міжособистісні стосунки індивідів чи груп людей, що з негативними емоційними переживаннями.
Функции воображаемого друга в психическом развитии ребенка
... напряжения. Объект исследования воображаемые партнёры. Предмет исследования функции воображаемого партнёра в психическом развитии ребёнка. Методы: анкетирование, тестирование. Методика исследования: Глава I. Теоретическая основа изучения воображаемых друзей и их влияние ...
Конфліктні ситуації виникають сумніви з наступним причин: дефіцит ресурсів, розбіжності у мету і уявленнях про неї, розбіжності у цінностях і манеру поведінки, вчинення аморальних вчинків.
У соціальній психології існує многовариантная типологія конфлікту залежність від тих критеріїв, які беруться в основі. Приміром, конфлікт то, можливо внутриличностным (між родинними симпатіями й почуттям службового боргу керівника); межличностным (між керівником та його заступником щодо посади, премії співробітників); між особистістю і організацією, яку вона входить; між організаціями чи групами однієї чи різного статусу.
Можливі також класифікації конфліктів за горизонталлю (між рядові працівники приймають, не які у підпорядкуванні друг до друга), за вертикаллю (для людей, які у підпорядкуванні друг
