РЕФЕРАТ
на тему:
Психологічна структура діяльності
Діяльність – одна з основних категорій психологічної науки. Предметом
психології є саме цілісна діяльність суб’єкта в різних формах та видах,
у її філогенетичному, історичному та онтогенетичному розвитку.
Основною, генетичне вихідною е зовнішня, предметна діяльність, яка
породжує всі види внутрішньої психологічної діяльності.
Складовими діяльності є дії та операції, що співвідносяться з потребами,
мотивами, цілями.
Головними процесами діяльності виступають інтеріоризація її зовнішньої
форми та екстеріоризація внутрішньої; перша веде до створення образу
дійсності, друга – до упредметнення образу
Саме предметність є конституціональною характеристикою діяльності:
спочатку діяльність визначається предметом, потім вона опосередковується
та регулюється його образом як суб’єктивним продуктом.
Загальну психологічну структуру діяльності характеризують також, крім
названих вище складових цілей, засоби діяльності. В ній можна вирізнити:
- суб’єкт діяльності;
- процес діяльності;
- предмет діяльності;
- умови діяльності;
- продукт діяльності.
Прийнято розрізняти три основні види людської діяльності: гру, навчання
та працю. Кожен із цих видів визначається своїми мотивами, цілями й
засобами.
У грі дитину приваблює сам її процес, домінуюче значення має «виконання»
певних ігрових ролей.
Головна мета навчання – засвоєння знань, навичок і вмінь, підготовка до
трудової діяльності.
Праця пов’язана зі свідомою діяльністю людини, спрямованою на створення
матеріальних і духовних цінностей. У всіх цих видах діяльності важливу
роль відіграє спілкування.
Методи психологічного аналізу діяльності спрямовані на з’ясування її
конкретно-історичної природи, структури, предметного змісту і
співвідношення різних її форм, їхніх взаємозв’язків.
Поняття діяльності є одним із основних понять психологічної науки. Однак
не дивлячись на методологічну і теоретичну важливість проблема
діяльності і її зв”язок із свідомістю розроблена недостатньо. Численні
спроби психологів і філософів дати чітке визначення поняття не дало
бажаних наслідків. Тому це поняття вживається вченими в самих
різноманітних значеннях. Що ж собою являє діяльність?
Категорії діалектики і загально-наукові поняття
... що заперечує, з тим, що заперечується. Основні закони діалектики Закони діалектики — загальні форми суттєвого зв'язку в процесі розвитку, ... чітко визначити шляхи і засоби досягнення смисло-життєвнх цілей. Поняття закону Закон — це, передусім, об'єктивність, те, що не ... закон" має зв'язок категорія "закономірність". Це — не тотожні поняття. Вони є однопорядковими, бо у них відображені необхідні, ...
Загальною характеристикою живої матерії є її активність, за допомогою
якої здійснюється обмін речовин із середовищем. Чим вищий рівень
розвитку живої матерії, тим складнішою і різноманітнішою є її
активність. Активність рослин практично обмежена обміном речовин з
оточуючим середовищем. Активність тварин включає елементарні форми
дослідження цього середовища і научіння. Самою різноманітною є
активність людини. Вона суттєво відрізняється від активності тварин, а
тому для її характеристики використовують поняття „діяльність”,
залишаючи для тварин поняття „життєдіяльність”.
Діяльність – це зовнішня ( фізична ) і внутрішня ( психічна ) активність
людини, що регулюється усвідомлюваною метою
Це специфічний вид активності людини, який спрямований на пізнання і
творче перетворення оточуючого середовища, включаючи себе і умови свого
існування. Суттєвою відмінністю діяльності людини від поведінки тварин є
те, що вона регулюється усвідомлюваною метою. Поведінка тварин
спрямована на задоволення біологічних потреб є генетично заданою. Вона
має пристосувальний характер. Поведінка людини регулюється суспільно
встановленими нормами задоволення потреб.
Поняття діяльності є найбільш загальним у психології. Тому його
дослідженню надається особливе значення. У вітчизняній психології існує
дві теорії діяльності: теорія індивідуальної діяльності, розроблена
О.М.Леонтьєвим, і теорія спільної ( сумісної ) діяльності, розроблена
Б.Ф.Ломовим. Останній вважав, що теорія індивідуальної діяльності є лише
частковим випадком більш загальної теорії спільної діяльності, бо ніяка
індивідуальна діяльність неможлива без діяльності багатьох інших людей.
Основною характеристикою діяльності є її предметність „Власне, в самому
понятті діяльності уже імпліцитно міститься поняття її предмету. Вираз „
безпредметна діяльність” позбавлений всякого змісту. Діяльність може
здаватися безпредметною, але наукове дослідження діяльності необхідно
вимагає відкриття її предмету. При цьому предмет діяльності виступає
двояко: первинно – у своєму незалежному існуванні, як такий, що підкоряє
собі і перетворює діяльність суб”екта, вторинно – як образ предмету, як
продукт психічного відображення його властивостей, яке здійснюється в
результаті діяльності суб”єкта і інакше здійснюватися не може. Уже в
самому зародженні діяльності і психічного відображення виявляється їх
предметна природа”. ( О.М.Леонтьєв ).
При аналізі психологічної стурктури (будови) діяльності найчастіше
виділяють два підходи, які називають мотиваційний і операційний аспекти.
Їх основи були закладені в працях Л.С.Виготського, С.Л.Рубінштейна,
О.М.Леонтьєва та ін.
Першопричиною діяльності виступає потреба. Це – неусвідомлюваний стан
організму, який ще не має конкретно предметного вираження.
Вона виникає як своєрідний сигнал про те, що для нормальної
життєдіяльності чогось не вистачає, людина переживає певний дискомфорт.
Усвідомлений аналіз цього стану приводить до виникнення мети.
Психологічні особливості людини
... фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, ... ситуацію - стрес. Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів, вона включає: нервові вузли, що знаходяться біля внутрішніх ... обидва типи мислення, то відкривається широкий спектр діяльності: поєднання послідовності у роботі й, водночас образне ...
Мета ( ціль ) – це ідеальний образ об”єкта який в свідомості людини може
задовольнити виниклу потребу. Будучи образом кінцевого результату, вона
може бути близькою і далекою. Віддалена мета завжди конкретизується в
ряді ближніх цілей.
Іноді потреба зразу спонукає людину до діяльності, тобто породжує мотив,
але частіше мета виступає своєю активною стороною в якості мотиву.
Мотив – це те, що спонукає до діяльності і надає їй специфічні риси у
виборі засобів і способів досягнення мети. Мотивами можуть бути потреби,
інтереси, емоції, переконання та ідеали. Різноманітність діяльності
породжує різноманітність мотивів. Як і мета, вони бувають близькими і
далекими, особистими і суспільними. Залежно від наявних мотивів люди по
різному ставляться до діяльності
Отже, при мотиваційному підході до аналізу діяльності в якості складових
компонентів виділяють потребу, мотив і мету
Для одержання кінцевого результату, який реально задовольнить наявну
потребу, необхідні ще предмет і засоби діяльності. Предмет діяльності –
це об”єкт або сукупність об”єктів, перетворюючи які можна досягти
поставленої мети. Наприклад, якщо метою діяльності було приготування
якоїсь страви, то предметом діяльності будуть продукти, з яких її
готують. Засоби діяльності становлять інструментальну сторону
активності. До них відносять необхідні для виконання діяльності
знаряддя, а також відповідні знання, навички і вміння.
Діяльність можна аналізувати і з точки зору її моторних компонентів
Мета, на досягнення якої спрямовується діяльність, як правило, є
віддаленою. Тому досягнення її складається з послідовного розв’язування
людиною ряду часткових завдань, які постають перед нею під час руху до
цієї мети. Так, наприклад, випускник школи поставив собі за мету
оволодіти професією інженера – конструктора. Для цього йому треба
спочатку успішно закінчити навчання в школі, успішно скласти вступні
іспити у вуз та семестрові екзамени, зробити і захистити дипломний
проект.
Всякий відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення
певної проміжної мети і підпорядкований загальному мотиву діяльності
називається дією.
Дія – це моторна функція живого організму. Будь – яка конкретна
діяльність є поєднанням певної системи дій. Кожна дія складається із
системи рухів., тобто операцій, підпорядкованих завданню, яке
виконується в тих чи інших конкретних умовах. Серед великої кількості
відомих людських дій ( трудові, комунікативні, соціальні та ін.)
найбільш розповсюдженими є предметні дії, які спрямовані на зміну стану
чи властивостей предмету. Їх аналіз показує, що, не дивлячись на
зовнішню різноманітність, всі вони, як правило, складаються в основному
з трьох простих елементів – взяти, перемістити і відпустити в поєднанні
з допоміжними рухами корпусу тіла, ніг і голови.
Індивідуальний стиль педагогічної діяльності ( )
... є різні шляхи та форми досягнення мети – формування індивідуального стилю педагогічної діяльності. Це: самоосвіта, через індивідуальні творчі ... стилю педагогічної діяльності. Гіпотеза: створення накопичувальної системи безперервного підвищення кваліфікації кадрів призведе до формування нової персоніфікованої культури професійної педагогічної діяльності, реалізованої через індивідуальний стиль ...
В різних видах рухів ці елементи розрізняються особливістю поєднання,
траєкторією, силою, швидкістю, амплітудою і тим, якими частинами тіла
вони виконуються.
Поряд з предметними рухами в діяльності беруть участь рухи, які
забезпечують переміщення, комунікацію, зберігають положення тіла.
Саме виконання руху неперервно контролюється і коригується шляхом
співставлення його виконання з кінцевою метою дії. Але як здійснюється
цей контроль в психології поки-що не з”ясовано, хоч відомо, що певну
роль тут відіграє сенсорний контроль. Його порушення часто приводить до
неможливості виконання дії. Про це свідчать досліди з призматичними
окулярами Меньє, які повертають відображені об”єкти на 180 градусів.
Тому П.К.Анохін вважає, що керування рухами здійснюється за принципом
зворотного зв”язку. Каналом зв”язку є органи чуття, джерелом інформації
- властивості і ознаки предметів і рухів, що є орієнтирами дії. Цю форму
зв”язку Анохін назвав зворотною аферентацією.
Отже, виконання предметної дії крім системи рухів потребує сенсорного
контролю і корекції рухів. Сама ж система рухів керується і регулюється
ціллю діяльності. З точки зору цілі оцінюються результати виконаних дій
і проходить їх корекція. Але в більшості випадків ціль ідеальна. Вона
представлена в мозку людини динамічною моделлю майбутнього результату
діяльності. З цією моделлю бажаного майбутнього порівнюються фактичні
результати дії.
Модель майбутньої дії (програма рухів) і її результатів (програма цілі),
які випереджують в мозку людини саму дію Анохін назвав акцептором дії і
випереджуючим відображенням.
Список використаної літератури
1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности.- М.,
1980.
2. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения.- М.,1986.
3. Давыдов В.В. Нерешенные проблемы теории
деятельности.//Психологический журнал.- 1992.-№2.
4. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность.- М., 1982.
5. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии.- М.,
1984.
6. Милерян Е.А. Психология формирования общетрудовых политехнических
учений.- М., 1973.
7. Никуленко О.А. Некоторые проблемы теории деятельности.// Вопросы
психологии.-1984.-4.
8. Степанов О.М. Перенос знань і вмінь як проблема педагогічної
психології.// Наукові записки Тернопільського педуніверситету. Серія
„Педагогіка і психологія”.-1997.- №1(3).
9. Франкл В. Человек в поисках смысла.- М., 1990.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
