Вступ
психологія особистість індивідуальний
Проблема особистості — одне з центральних в психології. Але вивчення особистості та її розуміння був із осмисленням таких категорій, як суб’єкт та зберегти індивідуальність.
Сучасне суспільство втягує людини у круговорот різноманітних процесів, зв’язків, відносин, нав’язуючи йому певні зразки, стандартів життя та зовнішньоекономічної діяльності. У умовах дуже важливо захистити і розвинути далі унікальність, самобутність людської особистості, зберегти індивідуальність людини. Особистість — цесоциализированний індивід, аналізований з боку його найістотніших соціально значущих властивостей. Особистість є така цілеспрямована, самоорганізуюча частка суспільства, найголовнішим функцією якої є здійснення індивідуального способу громадського буття.
Проблема вивчення людину, як суб’єкта, індивідуальності й особистості дозволяє як позначити суть даних понять, а й визначити їх взаємозв’язок, розбіжності значення цих категорій в практичної психології. Зокрема, вивчення цієї теми нерозривно пов’язане з здійсненням управлінської діяльності, адже завжди пов’язані з взаємодією, спілкуванням і діяльність людей. Кожна мисляча людина має стійким набором чорт і характеристик, які його дії і поведінку. Дані риси проявляються у досить тривалому проміжку часу, завдяки чого можна зафіксувати й відчути індивідуальність людини. Існує велика кількість тестів та інших інструментів, дозволяють визначити характеристики індивідуальності й особистості людини. У сучасному менеджменті даним питань, і даному виду діяльності держава приділяє величезну увагу. І пов’язано насамперед про те, що теперішній успіх організації безпосередньо залежить від того, наскільки успішно вони можуть задіяти весь наявний в неї у розпорядженні людський потенціал.
Необхідність вивчення індивідуальності й особистості людини викликається такою, що робиться безліч невірних висновків людей, про їхнє характеристиках, їх індивідуальності. Пов’язано це про те, що при пізнанні інших спираються на стереотипи, упередження, необгрунтовані узагальнення. Роблячи невірні висновки щодо індивідуальності людей, ми створюємо основу для шкідливих конфліктів, скандалів, негараздів спілкуванні і взаємодії людей. Усе це шкодить окремим людей і організації у цілому. Факт необхідності ретельного і регулярного вивчення індивідуальних і особистісних характеристик членів організації поза сумнівом.
Сучасні психологічні теорії особистості
... В цій любові розчиняються межі індивідуальності. «Я» особистості, що любить, відрізняється від «Я» егоїстичної людини. Це «Над-Я», що ... особистість 12. Концепція особистості Г.С Костюка Список літератури 1. Теорія В. Джемса В. Джемс (1842--1910) -- видатний американський психолог, ... професійних художників, скульпторів, композиторів, а й про звичайних людей. 4. Соціальна людина -- це та, яка прагне ...
Звісно, кажучи про актуальність вивчення цієї теми, не можна обмежуватись лише необхідністю її осмислення у діяльності менеджера. Оцінюючи себе та інших людей, ми часто виникає запитання: «Що означати бути особистістю і чи є я особистістю?». Особистість постає як як активна, цілеспрямована, а й яксаморазвивающаяся система. Людина не народжується особистістю, він працює нею процесі взаємодії із соціальної природною середовищем, з матеріальними і духовними обставинами його життя й зовнішньоекономічної діяльності. У процесі цього взаємодії чоловік і формується, і розкривається і поводиться особистість.
Отже, основне завдання під час написання даної курсової праці були: визначити поняття «суб’єкт», «індивідуальність», «особистість», їх особливості, структуру; усвідомити, як ці поняття співвідносяться у людині, як і їх взаємозв’язок. Адже поняття «суб’єкт», «індивідуальність», «особистість» тотожні: всі вони розкриває специфічний аспект буття людини. Особистість то, можливо зрозуміла лише у системі стійких міжлюдських обмінів, опосередкованих змістом, цінностями, змістом спільної прикладної діяльності кожного з учасників. Ці зв’язку виявляється у конкретних індивідуальних властивості та вчинках людей, які входять у колектив.
1. Людина як індивідуальність
Індивідуальність зазвичай сприймається як сукупність фізіологічних і психічних особливостей конкретної людини, характеризуючих його своєрідність, його на відміну від іншим людям. Індивідуальність проявляється у риси характеру, темпераменту, звички, переважаючих інтересах, в якостях пізнавальних процесів, в здібностях, індивідуальному стилі діяльності.
Індивідуальні особливості людини до відомого часу неможливо виявляються, поки вони стануть необхідними у системі міжособистісних відносин, суб’єктом яких виступить людина особистість.
Індивідуальність людини складається із трьох почав. По-перше, кожна людина у чомусь подібний із іншими. По-друге, кожна людина у чомусь однаковим із деякими іншими індивідами. І, насамкінець, по-третє, кожна людина у чомусь скидається і кого. Залежно від цього, як поєднуються ці початку, формується індивідуальність кожної людини. У цьому, хоч би як будувалося це поєднання, потрібно завжди пам’ятати, що людина завжди одночасно має спільне з іншими і нагадує інших.
Кожна молода людина має стійким набором чорт і характеристик, які його дії і поведінку. Дані риси проявляються у досить тривалому проміжку часу, завдяки чого можна зафіксувати й відчути індивідуальність людини.
Конкретна людина фіксується оточенням з його індивідуальності, оскільки індивідуальність людини має певної сталістю, люди дізнаються одне одного й зберігають певне ставлення одне до друга. У той самий час треба сказати, що під впливом досвіду, спілкування коїться з іншими людьми, виховання і отриману освіту відбувається зміна індивідуальності людини, іноді дуже суттєва.
Індивідуальність людини формується під впливом трьох груп чинників.
Першу групу становлять спадковість і фізіологічні особливості людини. Спадкоємність зберігає і передає зовнішні риси людини. Та не. Дослідження, що проводяться з близнюками, показують, що спадковість може нести у собі передачу деяких поведінкових чорт. Фізіологія людини свідчить, що у людях дуже багато спільного, визначального їхня поведінка. Зокрема, однаковим всім є загальний синдром адаптації, який відбиває фізіологічну реакцію на роздратування.
Психологія особистості як наука про людину
... задачу. Поняття про індивідуальність Індивідуальність- це особистість у її своєрідності. Коли кажуть про індивідуальність, то мають на ... система переконання. Переконаність визначає довгострокову спрямованість поводження людини, його непохитність у досягненні поставлених цілей, впевненість ... нижні кінцівки – довгі і худі; Пікнік – людина з вираженою жировою тканиною, надмірно гладкий. Характеризується ...
Другу групу чинників, формують індивідуальність людини, є, що виникають із оточення людини. Загалом вигляді вплив цих факторів можна як вплив оточення формування індивідуальності. По-перше, сильний вплив на індивідуальність людини надає культура, в якій він формується. Людина одержує вигоду від суспільства норми, засвоює під впливом культури певні цінності й вірування. По-друге, індивідуальність людини сильно визначається сім’єю, де він виховувався. У сім’ї діти засвоюють певні поведінкові стереотипи, виробляються їх життєві установки, ставлення до праці, людям, своїх обов’язків тощо. По-третє, на індивідуальність людини надає сильний вплив належність до певним групам і організаціям. Людина виробляються певна ідентифікація,задающая йому якийсь тип індивіда, з яким він уособлює, і навіть стійкі форми поведінки й, зокрема, реакцію вплив із боку оточення. По-четверте, формування індивідуальності відбувається під впливом життєвого досвіду, окремих обставин, випадкових подій тощо. Іноді що ця група чинників може спричинить суттєвого зміни індивідуальності людини.
Третю групу чинників, які впливають формування індивідуальності людини, становлять риси й особливо характеру людини, його індивідуальність. Тобто тому випадку ситуація з формуванням індивідуальності виглядає так: індивідуальність впливає своє власне формування та розвиток. Пов’язано це про те, що людина грає активну роль власному розвитку не є лише виключно продуктом спадкоємності та оточення.
Поняття індивідуальності (від латів.individuum — неподільне) у сучасній психології представляють системну організацію людину як єдину цілісність, що включає різні рівні його психологічної організації. Всі його складності психологічної природи людини в вивченні індивідуальності наголошується різними ознаках (індикаторах) індивідуальності.
Виділяється одне властивість і вивчається його прояв різних рівнях психічної організації людини, наприклад, унікальність, неповторність: від шкірних малюнків пальців до неповторності поведінці та зовнішньоекономічної діяльності. Як індикатора можна розглядати зв’язок і в середині окремого рівня, і між рівнем. Чим тісніше цей зв’язок, тим паче єдиної цілісністю виступає індивідуальність. Наприклад, зв’язок властивостей нервової системи з індивідуальної динамікою психічних процесів, станів і особистісних властивостей людини.
Нарешті ознакою індивідуальності можуть виступити більші аспекти характеристик людини, зумовлені як чинники розвитку індивідуальності: біологічні, психологічні і соціальні. Їх взаємозв’язок визначає формування індивідуальності.
У індивідуальності об’єднують у єдине ціле три форми розвитку. Основна форма розвиткуиндивидних властивостей — онтогенез. Основна форма розвитку особистісних властивостей — життєвий шлях особи у суспільстві. Длясубъектних властивостей, (тобто. людини,познающего світ) — історія виробничої діяльності у суспільстві, зокрема, історія формування її професійної діяльності. Початок, кульмінація і поклала крайиндивидних, особистісних ісубъектних властивостей не збігом в віковому розвитку. Індивідуальність генетично формується пізніше, будучи результатом суперечливою динаміці розвитку, взаємодії і взаємопроникнення цілісної системи її властивостей у процесі онтогенезу й життєвого шляху.
Індивідуальний стиль педагогічної діяльності ( )
... педагогічний моніторинг формування індивідуального стилю педагогічної діяльності. Гіпотеза: створення накопичувальної системи безперервного підвищення кваліфікації кадрів призведе до формування нової персоніфікованої культури професійної педагогічної діяльності, реалізованої через індивідуальний стиль кожного педагога, що ...
Вивчення індивідуальності вимагає розгляду її як багатовимірної системи, розвиток виробництва і формування якої підпорядковується
певним закономірностям. Важливим ознакою людську індивідуальність є активність творчій творчої діяльності. Міра активності, напруженості роботи внутрішньої злагоди є показник духовності індивідуальності. Ефекти внутрішньої роботи виявляється у поведінці й діяльності як наслідок творчості, що виробляють цінності суспільству. Однією з проявів активності індивідуальності можуть бути вчинки людини, що потенційно можуть виявлятися як стійкий стиль поведінки.
Критерієм сформованості індивідуальності є внесок людини у матеріальну та Духовну культуру свого нашого суспільства та людства, тобто неповторний внесок особистості суспільний розвиток.
У психології є кілька традицій розуміння індивідуальності.
Перша традиція пов’язані з розумінням індивідуальності як одиничності. Індивідуальність у разі сприймається як неповторне поєднання різних за рівня вираження, але притаманних усім без винятку людям, тобто спільних особистісних чорт. Але дуже яскраво виражена риса — це гіпертрофія, наближення до кордону норми і патології, в потенції — патологія. З цього погляду, чим яскравіша виражена індивідуальність, то ближчий людина до патології. Як вважають психіатри: немає акцентуації (виділення однієї гіпертрофованої риси у людському характері) — немає характеру. Опис індивідуальності з цим погляду — визначення лінії потенційних патологічних змін особистості. Звісно, у проміжку між нормою, і патологією яскраво виражені індивідуальні особливості можуть спричинить нестандартного сприйняттю і розумію навколишнього світу, до нестандартним, нетривіальним способам діяльності, які залежно від результату можуть оцінюватися як і творчість як і відсутність адаптації.
Друга традиція — розуміння індивідуальності як доповнення загальних особистісних чорт, притаманних популяції і висловлюють загальні тенденції його розвитку, таким, що виявляються тільки у окремого конкретної людини й генетично пов’язані з конкретними, не закономірними, випадковими обставинами його розвитку. І тут індивідуальні риси набувають статусу чогось другорядного, незначного, маловажного з погляду розуміння загальних законів розвитку особи і істотні тільки з погляду психологічної практики, роботи з цим конкретним людиною. Індивідуальність у сенсі є певна доповнення до постаті як носію істотних чорт й як сукупністьиндивидних і особистісних чорт, які різнять конкретної людини з інших людей.
Третя традиція — розуміння індивідуальності як цілісності як і принципово нового рівня розгляду особистості. Отже, у сенсі так можна трактувати індивідуальність як принципово нове утворення у структурі людини. Коли дивитися на ряд «індивід — суб’єкт діяльності — особистість», то цій вервечці цілісності кожного гатунку є передумовами, можливостями і що одночасно формою прояви психічного освіти наступного рівня.
Отже, вихідним пунктом у відкритому розгляді сформованій індивідуальності має бути більш-менш що склалася, зріла особистість, тобто людина, інтегрований у світ й є повноцінним суб’єктом діяльності, у якого сформованим інтелектом.
Темперамент людини та його вплив на діяльність особистості
... розкрити поняття про темперамент та розглянути типи темпераменту. 3. визначити вплив темпераменту на діяльність особистості. Об'єкт дослідження - особливості темпераменту людини та його типи. Предмет дослідження - закономірності взаємозв'язку темпераменту та поведінки в діяльності особистості. Курсова робота складається ...
2. Особистість, її формування, властивості і потенціал
Поняття «особистість» використовується у багатьох науках, але значення це схожі.Личиной у старовинному театрі називали маску, яку актор одягав в наявності. Зараз кажучи про людину як і справу особистості, також мають на увазі його роль, але в широкому значенні — роль «театрі життя», у суспільстві, між людьми.
Особистість — це конкретна людина, узятий у системі його стійких соціально обумовлених психологічних характеристик, які проявляються у суспільних зв’язках, і відносинах, визначають його моральні вчинки, і мають важливе значення йому Берліна й оточуючих.
Особистість можна як конкретної людини, представника певного громадського класу, колективу, усвідомлюючої своє ставлення до навколишньої дійсності і займається суспільно корисною діяльністю, наділеного індивідуальними, тільки йому властивими психічними рисами і властивостями.
Поняття «особистість» характеризує одне з найбільш значимих рівнів організації людини, саме особливості його розвитку, як соціального істоти.
Психологія, у порозумінні зі своїми предметом, пов’язує гідності людину, як особистості з властивою йому психологічними властивостями, якостями. Особистість в психології означає системне соціальне якість людини, це головне цілісна характеристика внутрішньої злагоди людини, міра його розвитку, як носія свідомості, інтелекту, культури, моралі, захисника і творця людських цінностей.
Педагогику особистість цікавить як об’єкт і суб’єкт педагогічного процесу, навчання, виховання та розвитку. Психологію ж особистість цікавить з погляду її внутрішнього будівлі, закономірностей виникнення, формування, розвитку, особливостей соціально-психологічних проявів.
На формування особистості впливає низку чинників. Провідну роль формуванні особистості грають соціальні обставини, до яких ставляться передусім такі:
- макросоциосреда — суспільний лад, державний устрій, рівень розвитку суспільства та його можливості дня забезпечення життя та зовнішньоекономічної діяльності людей, особливості ідеологічного чи іншого на них засобів, пропаганди, агітації, соціально-політична, етнічна, релігійна обстановка у суспільстві та т.д.;
- микросоциосреда — це середовище безпосереднього контактного взаємодії людини: сім’я, приятельська компанія, шкільний клас, студентська група, виробничий, трудовий колектив, інші ситуативні і щодо тривалі взаємозв’язку людини із соціальної середовищем;
- виховання — спеціально організований процес формування й розвитку людини, насамперед, його духовної сфери.
- діяльність — гра, навчальна,производственно-трудовая, наукова.
У процесі діяльності, включаючись різноманітні її види, соціальні зв’язку й відносини, людина оволодіває соціальним досвідом та нарощує його, розвиває свій у творчий та фізичний потенціал, волю, характер, вміння і навичкипредметно-практических дій, поведінки;
Поняття особистості в психології ( )
... розглядаємо його як особистість. В. Н. Мясищев з цього приводу говорив, що психологія безособових процесів повинна бути замінена психологією діяльності особистості. Щоб зрозуміти людину в різноманітті його відносин ... поняття індивід. На відміну від дитинчати тварини, яку відразу після народження на світ і до кінця його життя називають особиною. У понятті «індивід» втілена родова приналежність людини. ...
- соціальне взаємодія у всьому різноманітті його різновидів, і спілкування коїться з іншими людьми.
Поруч із соціальними обставинами виключно великій ролі у формуванні та розвитку особистості грає біологічний чинник, фізіологічні особливості людини, особливості спільних цінностей і специфічних типів вищої нервової діяльності, своєрідність морфології мозку тощо. Особливу роль її формуванні та становленні особистості, її окремих структур грають спілкування, решта видів взаємодії людини з безпосереднім соціальним оточенням і діяльність. Спочатку через спілкування з батьками, на інших людей, та був і крізь різноманітні види спільної із нею діяльності людина засвоює соціальний досвід, оволодіває нормами, правилами, способами поведінці й діяльності, окремих дій — відбувається соціалізація особистості, формується розвивається її суб’єктність.
Соціалізація особистості — це процес оволодінні людиною соціальними і соціально-психологічними нормами, правилами, функціями, цінностями, громадським досвідом загалом. Це безперервний процес становлення та розвитку особистості через освоєння людиною матеріальну годі й духовної культури, соціальних і особистісних відносин, характернихдли конкретних умов його життя і забезпечення діяльності.
Соціалізація особистості здійснюється через взаємодія її з середовищем, під час якого людина як оволодіває соціальним досвідом, а й нарощує його, виробляє відповідні зміни до соціальної природною середовищі. Процес соціалізації особистості має дві взаємозалежні боку. З одного боку, людина привласнює соціальний досвід. З іншого — проявляється індивідуальність людини.
Основними властивостями особи є: спрямованість, здібності, характер, темперамент.
Особистість — це активноосваивающий і цілеспрямовано перетворюючий природу, суспільству й так себе людина, у якого унікальним, динамічним співвідношенням просторово-часових орієнтації,потребностно-волевих переживань, змістовних напрямів, рівнів освоєння і форм реалізації діяльності, що забезпечує свободу самовизначення у вчинках й визначає міру відповідальності право їх наслідки перед природою. Особистість отримує свою структуру з видового будівлі людської роботи і характеризується тому п’ятьма потенціалами.
Гносеологічний (пізнавальний) потенціал визначається обсягом і якістю інформації, яку має особистість. Цю інформацію складається з знання навколишній світ і самопізнання. Цей потенціал включає у собі психологічні якості, із якими пов’язана пізнавальна діяльність людини.
Аксиологический (ціннісний) потенціал особистості визначається придбаної нею процесі соціалізації системою ціннісних орієнтації в моральної, політичної, релігійної, естетичної сферах, т. е. її ідеалами, життєвими цілями, переконаннями і устремліннями. Йдеться тут, отже, про єдність психологічних та ідеологічних моментів, свідомості особистості та її самосвідомості, що виробляються з допомогою емоційно-вольових і інтелектуальних механізмів, розкриваючись у її світовідчутті, світогляді імироустремлении.
Творчий потенціал особистості визначається отриманими нею самостійно виробленими вміннями і навички, здібностями до дії творчому чи руйнівного, продуктивної чи репродуктивному, і мірою реалізації у тому чи іншого сфері праці,социально-организаторской і критичної діяльності.
Темперамент і особистість
... особистості: на працездатність, пристосовуваність до нових умов, комунікабельність. І тому вони мають враховуватися представниками тих професій, які передбачають роботу з людьми: керівниками, викладачами, вихователями тощо. 1. Особистість. Темперамент ... життя змогло захопити сучасну людину лише через його самотність і сумніви. Спробуйте вселити ідею безперервних зусиль і прагнення до успіху індіанцям ...
Коммуникативний потенціал особистості визначається мірою і формами її комунікабельності, характером і міцністю контактів, встановлюваних нею із на інших людей. За вмістом міжособистісне спілкування виявляється у системі соціальних ролей.
Художній потенціал особистості визначається найвищим рівнем, змістом, інтенсивністю її художніх потреб і тих, як їх задовольняє. Художня активність особистості розгортається також у творчості, професійному і самодіяльному, й у «споживанні» творів мистецтва.
3. Співвідношення індивідуального і особистісного у людині
У психологічної науці категорія особистості належить до базових категорій. Проблема особистості виступає у науці як самостійна. І водночас у різних планах вивчається різними галузями психологічної науки. Найважливіше теоретична завдання у цьому, щоб розкрити об’єктивні підстави тих психологічних властивостей, які характеризують людину, як індивіда, індивідуальність як і особистість.
Особистість кожної людини наділена лише йому властивим поєднанням чорт і особливості, їхнім виокремленням її індивідуальність. Поняття «особистість» і «індивідуальність» утворюють єдність, але з тотожність. Якщо риси індивідуальності не представлені у системі міжособистісних відносин, вони виявляються несуттєвими з метою оцінки особистості індивіда і отримують умов розвитку, аналогічно як у вигляді особистісних виступають лише індивідуальні риси, найбільше «втягнуті» в провідну для даної соціальної спільності діяльність. Індивідуальні особливості людини можуть неможливо виявлятися, поки вони стануть необхідними у системі міжособистісних відносин, суб’єктом яких виступить даний людина особистість. Зазначимо знову, як це було зроблено вище, що індивідуальність є лише з сторін особистості конкретної людини.
Факт, що поняття індивідуальність і особу не збігаються, Демшевського не дозволяє уявити будова особистості лише як певну конфігураціюиндивидуально-психологических властивостей і якостей людини. Структура особистості людини набагато ширші структури його індивідуальності. З позиції вітчизняної психології дані, одержані результаті було особистості як індивідуальності, неможливо знайти безпосередньо перенесені характеристики особистості. Різниця зазначених понять проявляється, зокрема, у цьому, що є два відмінних процесу становлення особи і індивідуальності.
Становлення особистості є процес соціалізації людини, яка полягає лідера в освоєнні їм родової, громадської сутності. Це освоєння завжди ввозяться конкретно-історичних обставинах життя. Становлення особистості пов’язані з прийняттям індивідом вироблених у суспільстві соціальних функцій і ролей, соціальних і правил поведінки, з формуванням умінь будувати відносини коїться з іншими людьми. Сформована особистість є суб’єкт вільного, самостійного і відповідального поведінки у соціумі.
Становлення індивідуальності є процес індивідуалізації об’єкта. Індивідуалізація — це процес самовизначення і відокремлення особистості, їївиделенность сімейства, оформлення її окремішності, унікальності і неповторності. Ставши індивідуальністю особистість — це самобутній, активно і творчо визнаний у житті людина.
Розвиток творчої індивідуальності майбутнього педагога: культурологічний підхід
... розвитку індивідуальності в умовах суспільного виховання й навчання. Індивідуальність, за визначенням Б. Ананьєва [1], — це продукт злиття соціального й біологічного в індивідуальному розвитку людини. Індивідуальність спрямовує розвиток індивіда, особистості ...
Процес розвитку особистості значно більше повільний, ніж процес становлення індивідуальності, проходить багато часу, поки людина стане зрілої, яка склалася особистістю. Причому цей процес потрібно лише час, а й інші чинники, розглянуті першому розділі.
У особистості необхідно розрізняти індивідуальність і індивідуалізм. Індивідуалізм є особливий тип світогляду, ставить беззастережно інтереси окремого індивіда понад усе. Особливість психології індивідуаліста — егоїзм, самозакоханість, перебільшене думка себе, свої гідності і значенні, переконаність у необхідності жити тільки для себе, ігноруючи інтересів інших покупців, безліч суспільства. Індивідуальність цінна, а індивідуалізм аморальний.
Слід також розмежовувати поняття індивід та зберегти індивідуальність. Поняття «індивід» означає окремої людини, який з погляду його родової приналежності, тоді як індивідуальність характеризує своєрідність людини, його психічні і фізіологічні особливості, що різнять даної людини з інших людей. Природні особливості індивіда власними силами не формують людську індивідуальність, бо роблять його самостійним суб’єктом діяльності. Поняття індивідуальність розкриває людину, як цілісне істота, у єдності його одиничних і спільних, природних і соціальних властивостей і її як конкретного індивіда.
На відміну від індивіда і індивідуальності, сутність яких переважно базується на біологічної природі людини, сутність особистості спирається головним чином її соціальні якості.
Особистість та зберегти індивідуальність як взаємопов’язані, а йвзаимообусловливают одне одного. Формування особистісних якостей людини перебуває у тісного зв’язку з його індивідуальним самосвідомістю.
Треба сказати у тому, що є й інші підходи до співвідношенню особи і індивідуальності. За одним їх індивідуальність сприймається як зріла особистість, інтегрованій у суспільство, реалізовувана у ньому в усій її різноманітті та що є повноцінним суб’єктом діяльності. Цією погляду дотримуютьсяХьелл іЗиглер.
Отже, особистість, узята поза зв’язки й з індивідуальністю, є абстракцією і реально немає. Якщо людський індивід зможе стати особистістю, не засвоївши свого соціального сутності, то особистість зможе розраховувати на свого індивідуального буття, не ставши індивідуальністю. Отже, особистість соціальна зі своєї сутності, але індивідуальна за способом свого існування. Це єдність соціального і індивідуального, сутності та існування.
Висновок
Людини можна як мінімум із трьох позицій: як суб’єкта, індивідуальність як і особистість. Кожна з цих понять розкриває специфічний аспект буття людини.
Особистість — людина, узятий у системі таких його психологічних характеристик, які соціально обумовлені, виявляється у громадських за своєю природою зв’язках, і відносинах, є стійкими, визначають моральні вчинки людини, мають важливе значення йому Берліна й оточуючих.
У понятті «особистість» зазвичай мають такі властивості, що є більш-менш стійкими і свідчать про про індивідуальності людини, визначаючи його значимі для таких людей вчинки. Тому індивідуальність — ця сама вузьке за змістом поняття. Вона містить у собі лише тіиндивидние і особистісні властивості людини, яке даної людини відрізняє з інших людей.
Поняття особистості висловлює цілісність суб’єкта життя; особистість не складається з шматочків. Але особистість є цілісне освіту особливий. Особистість є цілісність, обумовлена генетично: особистістю не народжуються, особистістю стають.
Психологія особистості керівника
... таких як організм, індивід, особистість, індивідуальність, суб'єкт. Серед них психологія особистості, як інтегративна дисципліна розглядає ... аналізу розвитку окремих компонентів управлінського ядра особистості керівника, його життєвих диспозицій, успадкованих спонук, афективного, ... відсоток проявів нейротизму - одного із параметрів людини, що відображає картину емоційної реактивності в діапазоні ...
Якщо прийняти це до уваги, що це особа завжди постає як суб’єкт своїх дійсних відносин із конкретним соціальним оточенням, до її складу із необхідністю мають увійти ці справжні відносини та зв’язки, складаються у діяльності і спілкуванні конкретних соціальних груп, і колективів. Структура особистості людини ширше структури його індивідуальності.
Індивідуальність — це сукупність фізіологічних і психічних особливостей конкретної людини, характеризуючих його своєрідність, його на відміну від іншим людям.
Особистість — конкретна людина, представник певного громадського класу, колективу, усвідомлюючий своє ставлення до навколишньої дійсності, займається суспільно корисною діяльністю, наділений індивідуальними, тільки йому властивими психічними рисами і властивостями. Особистість є така цілеспрямована, самоорганізуюча частка суспільства, найголовнішим функцією якої є здійснення індивідуального способу громадського буття.
Слово «особистість», як і з психологічні поняття, широко використовують у повсякденному спілкуванні. Проте за використанні цього терміна звичайно проводиться якогось суворого розрізнення з поняттями «людина», «суб’єкт», «індивід», «індивідуальність». Проте очевидно, що ці поняття якось різняться. Чи можна сказати, що будь-яка людина є особистість? Мабуть, немає. Особистостями не народжуються, особистостями стають. Щоб відбити процес становлення особистості, зафіксувати особливості особистісних якостей людини, необхідно провести розмежування понять «суб’єкт», «індивід», «особистість» і «індивідуальність», що й зроблено на ході написання даної курсової роботи.
Особистість поступово постає як сукупність внутрішніх умов, якими переломлюються зовнішні впливи суспільства. Ці внутрішні умови є сплавнаследственно-биологических та соціально обумовлених якостей, сформованими під впливом попередніх соціальних впливів. Принаймні формування особистості зовнішні умови стають глибшими, у результаті один і той ж соціальне вплив може різними людей різне вплив. Отже, особистість — це об’єкт, продукт громадських відносин, а й активний суб’єкт.
Список використаних джерел
1. Брушлинский А.В. Психологія суб’єкта.- СПб.:Алетейя, 2003. -З. 30-34.
2. ГальперинП.Я. Введення ЄІАС у психологію. — М., 2001. — З. 163-166.
3. ГиппенрейтерЮ.Б. Введення у загальну психологію: Курс лекцій. — М.:ЧеРо, 2002. — 336 з. -С.244-287.
4. Дружинін В.М. Психологія загальних здібностей. — СПб.: Пітер, 2003.- З. 23-27.
5. ЛисенкаЕ.Е.,Коваленок Т.П. Загальна психологія.Учебно-практическое посібник. — М.:МГАУ їм. В.П.Горячкина, 2001. — 100 з. — З. 57-60, 76-94.
6. Маклаков О.Г. Загальна психологія: відповіді екзаменаційні квитки. — СПб.: Пітер, 2007. — 224 з. — З. 178-210.
7. НємовР.С. Психологія.Кн.1 Основи загальної психології. — М., 2006.- З. 389-397.
8. Петровський А.В.,Ярошевский Авт. Психологія. — М., 2000. — З. 328 — 331.
9. Радугин А.А. Психологія: Навчальний посібник для ВНЗ. — М.: Центр, 2003. -С.180-221.
10. Реан А.А.,Бордовская Н.В., Розум С.І., Психологія та педагогіка.- СПб.: Пітер, 2002. — З. 231-234.
11. РубінштейнС.Л. Основи загальної психології. — СПб.: Пітер, 2001. — З. 190-199.
12. Сластенин В.А.,Каширин В.П. Психологія та педагогіка. — М.: Академія, 2003. — З. 340-359.
13. Столяренка Л.Д. Основи психології: Навчальний посібник. — Ростовн/Д: Фенікс, 2005. -С.264-281.
