Класифікація психічних
явищ
Етимологічно слово “психіка” (грецьк. душа) має двоїсте значення. Одне значення несе значеннєву навантаження сутності будь-якої речі. Психіка — це сутність, девнеположность і розмаїття природи збирається до свого єдності, це віртуальне стиснення природи, це відбиток об’єктивного світу у зв’язки і взаєминах
Психічне відбиток перестав бути дзеркальним, механічно пасивним копіюванням світу (як дзеркало чи фотоапарат), воно пов’язане з пошуком, вибором, в психічному відображенні яка надходить інформація піддається специфічної обробці, тобто. психічне відбиток— це активне відбиток світу у зв’язки й з якийсь необхідністю, до потреб, це суб’єктивне виборче відбиток об’єктивного світу, оскільки належить завжди суб’єкту, поза суб’єкта немає, залежить від суб’єктивних особливостей.Психика—ето “суб’єктивний образ об’єктивного світу”.
>Психику не можна зводити просто до нервову систему. Психічні властивості результат нейрофізіологічної діяльності мозку, проте містять характеристики зовнішніхобъектов/а її внутрішніх фізіологічних процесів, з яких психічне виникає. Перетворення сигналів,совершающиеся у мозку, сприймаються людиною як події,разигривающиеся поза нею, в зовнішньому просторі й у світі. Мозок виділяє психіку, думку аналогічно, як печінку виділяє жовч. Недолік цієї теорій у цьому, що ототожнюють психіку з нервовими процесами, бачить якісних різниці між ними.
Психічні явища співвідносяться ні з окремимнейрофизиологическим процесом, і з організованими сукупностями таких процесів, тобто. психіка — системне якість мозку, реалізоване через багаторівневі функціональні системи мозку, створених в людини у життя і заволодіння ним історично що склалися формами роботи і досвіду людства через власну активну діяльність з. Отже, специфічно людські якості (свідомість, мова, працю й ін.), людська психіка формуються в людини лише прижиттєво, у процесі засвоєння їм культури, створеної попередніми поколіннями. Отже, психіка людини включає у собі, по меншою мірою, три складових: світ, природу, її відбиток — повноцінну діяльність мозку — взаємодію Космосу з людьми, активну передачу до нових поколінь людської культури, людських здібностей.
Психічне відбиток характеризується поруч особливостей:
- воно дає можливість правильно відбивати навколишню дійсність, причому правильність відображення підтверджується практикою;
- сам психічний образ формується у процесі активної діяльності;
- психічне відбиток поглиблюється і вдосконалюється;
- забезпечує доцільність поведінки й діяльності;
- переломлюється через індивідуальність людини;
- носить випереджаюче характер.
Психіка складна й різноманітна за своїми проявам. Зазвичай виділяють три великі групи психічних явищ, саме:
Психологічні особливості людини
... подразнюючі сигнали (рефлекси). Психіка - це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких ... факторів та їх комбінацій. Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або ...
1) психічні процеси, 2) психічні стану, 3) психічні властивості.
Психічні процеси — динамічний відбиток неминучого у різні форми психічних явищ.
Психічний процес — це політична течія психічного явища, має початок, розвиток виробництва і кінець, що виявляється як реакції. Заодно слід пам’ятати, що кінець психічного процесу тісно пов’язане з початком нового процесу. Звідси безперервність психічної діяльність у стані неспання людини.
Психічні процеси викликаються як зовнішніми впливами, і роздратуваннями нервової системи, що йдуть від внутрішнього середовища організму.
Усі психічні процеси поділяються на пізнавальні — до них належить відчуття й сприйняття, уявлення та пам’ять, мислення та уяву; емоційні— активні і пасивні переживання; вольові— рішення, виконання, вольове зусилля; тощо.
Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки й діяльності.
У складної психічної діяльності, різні процеси пов’язані Шекспір і складають єдиний потік свідомості, який би адекватне відбиток дійсності і здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси протікають з різноманітною швидкістю і інтенсивністю залежно від особливостей зовнішніх впливів і станів особистості.
Під психічним станом слід розуміти визначився тепер щодо стійкий рівень психічної діяльності, що виявляється підвищеної чи зниженою активності особистості.
Кожна мисляча людина щодня відчуває різні психічні стану; При одному психічний стан розумова чи фізична робота протікає легко і продуктивно, за іншого — важко знайти й неефективно.
Психічні стану мають рефлекторну природу:
вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних чинників, ходу роботи, часу й словесних впливів (похвала, осуд тощо.),
Найбільш вивченими є: 1) загальне психічний стан, наприклад увагу, що виявляється лише на рівні активної зосередженості чи неуважності. 2) емоційні стану або настрої (життєрадісне, захоплене, а хто печальний” сумне, гнівне, дратівливе тощо. буд.).
Цікаві дослідження є про Особливе, творчому, станів особистості, яку називають натхненням. Вищими і стійкими регуляторами психічної діяльності є властивості особистості. Під психічними властивостями людини слід розуміти стійкі освіти, щоб забезпечити певнийкачественно-количественний рівень роботи і поведінки, типовий для даної людини.
Кожне психічне властивість формується поступово у процесі відблиски і закріплюється на практиці. Воно, отже, є наслідкомотражательной і з практичної діяльності.
Властивості особистості різноманітні, і треба класифікувати відповідно до угрупованням психічних процесів, основі яких їх підґрунтя. Отже, можна назвати властивості інтелектуальної, чи пізнавальної, вольовий й емоційної діяльності:
Сучасні психологічні теорії особистості
... Теорія діяльності О.М. Леонтьева та поняття особистості 11. Погляди Б.Г. Ананьева на особистість 12. Концепція особистості Г.С ... 1910) -- видатний американський психолог, який один із перших почав розробляти проблему особистості на науковій основі. Під ... можна вивчати експериментальними методами, а можна лише розуміти. Завдання психології і полягає у розкритті смислового, душевного життя особистості, ...
- Наприклад наведемо деякі інтелектуальні властивості — спостережливість, гнучкість розуму;
- вольові — рішучість, наполегливість;
- емоційні — чуйність, ніжність, пристрасність,аффективность тощо. п.
Психічні властивості не існують разом, вони синтезуються й утворять складні структурні освіти особистості, яких слід зарахувати:
1) життєву позицію особистості (систему потреб, інтересів, переконань, ідеалів, визначальну вибірковість і культурний рівень активності людини); 2) темперамент (систему природних властивостей особистості — рухливість, врівноваженість поведінки й тонус активності,— що характеризує динамічну бік поведінки);
3) здібності (систему інтелектуально вольових і емоційних властивостей, визначальну творчі можливості особистості) і, нарешті, 4) характер в розумінні системи взаємин держави і способів поведінки.
2. Розвиток психіки у процесі еволюції
З здавна людство намагається на суворо науковій основі пізнати закони існування й розвитку світобудови. Досягнуті успіхи вражають: відкриті фундаментальні закони фізики та хімії, біології й інших природних наук. Проте людство, судячи з усього, значно більше схильне вивчати закони навколишнього світу, ніж власного розвитку.
У цьому світлі знання, накопиченого багатьма поколіннями учених, еволюція життя — це факт. Суперечки у тому, є еволюція або немає,кипевшие у період Ч. Дарвіна і на початку XX в., зараз безпредметні. Наступність ознак і поступовість їх перетворення, наприклад, у низці хребетних (риби — амфібії — рептилії — ссавці — людина), служать доказом розвитку живих організмів в дедалі більш складні форми. Сучасні методи вивчення природи дають нові докази наступності міжнизкоорганизованними і високоорганізованими формами життя.
Сучасна біологія наскрізь пронизана історичним підходом, еволюціонізмом. Можна навіть сказати, що зрілість тій чи іншій біологічної дисципліни перевіряється тим, наскільки вона є «вбудованої» на загальне будинок сучасної біології, яка фундаменту до даху виявляється еволюційним. Не випадково. Усі закони організації та розвитку життя, все закономірності життєдіяльності можна було зрозуміти, лише на досягнення еволюційного вчення як теоретичного стрижня всієї біології. Поза еволюційного підходу не можна зрозуміти ні функціонування молекулярно-генетичних систем, ні розвиток живих організмів від народження на смерть, ні існування видів тварин і їх популяцій, ні розвиток виробництва і перетворення біосфери загалом. Іноді висувається завдання побудови певної теоретичної біології, яка змогла б охопити водночас дедалі прояви життєдіяльності та стати у майбутньому фундаментом всієї біології. Створення теоретичної біології робляться неодноразово, та жодна їх не завершилася помітним успіхом. Завжди чинився, що фундаментальні, аксіоматичні становища, які можна покласти основою усього будинку теоретичної біології, у тому чи іншого формі були просто положеннями еволюційної теорії. Непредрешая неможливість створення майбутньому жити окремо від еволюційного вчення будинку теоретичної біології, можна висловити впевненість, що еволюційний вчення завжди залишатиметься стрижнем біологічного знання.
У 1858 року Ч. Дарвін навіть від нього Г.Р. Уоллес обгрунтували принцип природного добору, і уявлення про боротьбу за існування як механізмі цього відбору.
Емоції та почуття
... почуття ); соціальних, інтелектуальних і естетичних, що у людини складають головний зміст її емоційного життя. Навіть так називані нижчі емоції (емоції ... тем, ... по ... емоції, створюють підйом у настрої; образи, зв'язані з негативними емоціями, гнітять настрій). ПРИСТРАСТЬ Пристрасть - АФЕКТИ Афектами називають у сучасній психології ... на стенічні й астенічні має схематичний характер. важно включить дефекты в ту ...
Основний працю Ч. Дарвіна – «Походження видів», від початку який змінив ставлення до живої природи, виник1859г.
З огляду на важливе життєве значення емоцій, Ч. Дарвін запропонував теорію, яка пояснює походження та призначення тих органічних змін рухів, які зазвичай супроводжують яскраво виражені емоції. Ця теорія отримав назву еволюційної. У ньому великий натураліст звернув на той факт, що задоволення і невдоволення, радість, страх, гнів, сум приблизно однаковим чином виявляються як, і у людиноподібних мавп.
Ч. Дарвіна зацікавив життєвий глузд тих змін — у організмі, що супроводжують відповідні емоції, Зіставивши факти, Дарвін дійшов наступним висновків про природу й підвищення ролі емоцій у житті.
Теорія еволюції шляхом природного відбору полягає в таких положеннях.
По-перше, для живого характерно наявність мінливості. Причому для еволюції величезне значення має тут спадкова мінливість. У результаті мінливості ознак і властивостей навіть у прийдешнім однієї пари батьків майже зустрічається однакових особин. При сприятливі умови ці відмінності можуть грати істотною ролі. При несприятливих — кожне дрібне відмінність може бути вирішальним і побачити, чи залишиться цей організм у живих праці й потомство або він загине.
По-друге, для організмів характерно розмноження в геометричній прогресії. Потенційно вид у кожному поколінні виробляє вулицю значно більше особин, ніж їх може вижити до стану на займаній території. Отже, значної частини народжених гине у боротьбі життя». У процесі життєдіяльності кожен організм входить у різноманітні відносини з особами всередині виду, інших напрямів і чинниками неживої природи. Різноманітні взаємодії даного організму з об’єктами живої та неживої природи Дарвін метафорично називав боротьбою за існування. Він мав на оці як життя однієї особини, а й успіх їх у забезпеченні себе нащадками.
Дарвін виділив три форми боротьби за існування: внутрішньовидова боротьба (стосунки між особами різних статі, між різними поколіннями, відносини у зграї тощо.) зростає збільшенням чисельності та ступеня спеціалізації виду;межвидовая боротьба (взаємовідносини може бути байдужими, шкідливими чи корисними) формується з урахуванням харчових відносин між на різні форми, соціальній та конкуренції за місця проживання, розмноження тощо. Крайнім вираженням міжвидових відносин ємежвидовая боротьба, коли одна форма витісняє іншу чи обмежує її чисельність на певній території; боротьби з несприятливими умовами виникає залежно від кліматичних (температура, вологість, освітленість та інших.) чи ґрунтових умов, які впливають життєдіяльність організму.
Через війну боротьби за існування відбувається елімінація (фізична загибель чи усунення при розмноженні) особин, котрі за ознаками найменш відповідають умовам довкілля. Отже, наслідком боротьби за існування є природний відбір.
Природний відбір, за Дарвіним, це сукупність які у природі подій, які забезпечують виживання найбільш пристосованих переважний залишення ними потомства. Слід сказати, що природний відбір не відбирає більш пристосованих, просто зберігаються внаслідок елімінації менш пристосованих. Внаслідок цього процесу будь-яка збережена організація, структура чи функція відповідає стану пристосованості друг до друга і до навколишньому середовищі, тобто. виявляється біологічно доцільною.
Психологія конфлікту ( )
... склад учасників, перебираються варіанти дій та визначається оптимальний з них, приймається рішення на дію. Рішення може бути двох видів: усіляко попереджувати розвиток конфлікту, шукати компроміс, уникати конфлікт ... відповідної тактики роз’єднання злочинних груп і потребує високого професіоналізму та знання психології конфлікту 2. Характеристика причин виникнення та основних стадій конфлікту Причини ...
Дарвін вперше з урахуванням теорії природного відбору дав матеріалістичний тлумачення органічної доцільності, показав її відносний характері і розкрив шляху вироблення адаптації. Він довів, що пристосованість видів з урахуванням відбору може бути абсолютної, вона завжди відносна і адекватна тільки тим умовам середовища, у яких види тривалий час існують.Приспособления риб доцільні лише водної середовища проживання і придатні до наземної життя; зелена забарвлення сарани є протекційною на зеленої рослинності тощо.
Ч. Дарвін вважав, що виникнення нових видів відбувається поступово, шляхом накопичення корисних індивідуальних змін, збільшуються з покоління до покоління. Що гучніше живі істоти відрізняються за будовою і фізіологічним властивостями, тим більше їх груп може існувати на цій території з допомогою ослаблення боротьби за існування. Із кожним поколінням відмінності стають дедалі більше вираженими, а проміжні форми, подібні між собою, вимирають. Процес видоутворення, за Дарвіним, відбувається за принципом дивергенції, тобто. з допомогою розбіжності ознак.
Отже, результатом відбору буде виникнення пристосувань і основі — видової розмаїтості. Різноманітні, міняються умови середовища сприяють еволюції видів у бік ускладнення організації (ссавці, комахи).Бели види живуть довгий час в однорідної середовищі поза жорсткій конкуренції, то рівень їхнього організації може бути на щодо низький рівень (>ланцетники).
У мінливих умовах середовища одні види, зменшуючись чисельно, неминуче мають гинути і поступатися місцем іншим, краще пристосованим до нових умов, що переконливо свідчать дані палеонтології.
На закінчення слід підкреслити, що Дарвін вперше запропонував природно-наукове пояснення еволюційного процесу. Він зазначив рушійні сили еволюції: спадкова мінливість, боротьба за існування, природний відбір; дав матеріалістичний пояснення механізму видоутворення і причин різноманіття видів, і навіть пояснив причини виникнення доцільності.
3.Нейрофизиологические основи психіки людини. Проблема
співвідношення психічного і фізіологічного в психіці
людини
Основою психічного світу є свідомість, мислення, інтелектуальна діяльність людини, які становлять вищу форму адаптивного пристосувального поведінки. Психічна діяльність — це якісно новий, вищий, ніжусловно-рефлекторное поведінка, рівень вищої нервової діяльності, властивий людині. У вищих тваринах цей рівень представлений лише зародковому вигляді.
У розвитку психічного світу людину, якеволюционизирующей форми відображення можна виділити такі 2 стадії: 1) стадія елементарної сенсорної психіки — відбиток окремих властивостей предметів, явищ навколишнього світу у формі відчуттів. На відміну від відчуттів сприйняття — результат відображення предмета загалом разом із тим щось досі більш-менш розчленоване (це початок побудови свого «я» як суб’єкта свідомості).
Психологічні властивості людини
... людини. Нарешті ознакою індивідуальності можуть виступити більші аспекти характеристик людини, зумовлені як чинники розвитку індивідуальності: біологічні, психологічні ... виявляється у конкретних індивідуальних властивості та вчинках людей, які ... взаємодії із соціальної природною середовищем, з матеріальними і духовними ... при пізнанні інших спираються на стереотипи, упередження, необгрунтовані узагальнення. ...
Більше досконалої формоюконкретно-чувственного відображення дійсності, формованої у процесі індивідуального розвитку
