Соціально-педагогічна діяльність: методика та технології

метки: Методи, Педагогічної, Діяльності, Соціально, Метод, Вирішення, Виховання, Приклад

Методи соціально-педагогічної діяльності. Переконання і вправа. Методи корекції і реабілітації. Соціально-педагогічні технології

Методика – це сукупність методів, прийомів і засобів оптимального вирішення назрілої проблеми чи виконання певного виду діяльності.

Оскільки соціальна педагогіка із загальної педагогіки виділилась в окрему педагогічну дисципліну, а також, враховуючи зв’язок соціальної педагогіки з іншими суспільними науками, методи в соціальній педагогіці використовуються ті ж, що і в загальній педагогіці, психології, філософії, соціології, але всі вони мають свою специфіку.

Так, з точки зору філософії, метод – це спосіб практичного або теоретичного освоєння дійсності.

В соціальній педагогіці метод – це спосіб взаємодії соціального педагога з клієнтом, який сприяє соціалізації клієнта або його реабілітації в соціумі. Окрім поняття метод в соціальній педагогіці виділяють поняття прийому. Прийом – це конкретизований метод або його частка (метод реалізується саме через прийом).

Прийоми використовуються залежно від методу, ситуації, досвіду соціального педагога та інших умов.

Усі прийоми поділяються на:

• а) твірні (заохочення, увага, прохання, довіра, зміцнення клієнта у власні сили);
• б) гальмівні (наказ, натяк, вдавана байдужість, недовіра, осуд, попередження, вибух емоцій).

Ефективність використання даних прийомів залежить від вищезгаданих умов, а також від міміки, жестів, тону соціального педагога і т. д.

Засіб діяльності це ширше поняття від прийому. Засоби соціально-педагогічної діяльності – це сукупність матеріальних, інтелектуальних, емоційних прийомів які використовуються соціальним педагогом в своїй діяльності. В якості засобів найчастіше виступають книги, засоби масової інформації, природа і навколишнє середовище. Існування засобів не залежить від бажання соціального педагога, але вміння їх використання призводить до досягнення ними позитивного результату.

Методи, прийоми і засоби в соціальній педагогіці тісно пов’язані між собою., Переконання, Основні ознаки методу переконання і вимоги до нього:

• метод переконання сприяє формуванню певної життєвої позиції;
• у ході переконання соціальний педагог впливає на свідомість, почуття і волю людини;
• виховна сила методу зумовлюється сприйняттям його людиною. У випадку несприйняття, метод переконання перетворюється в наказ (стає авторитарним);
• при застосуванні методу насамперед враховуються психологічні особливості клієнта, а також рівень його вихованості, інтереси та особистий досвід;
• переконувати слід перш за все словом;
• найважливішою частиною переконання є вимога.

При цьому слід пам’ятати, що будь-яка вимога повинна будуватись на повазі до особистості, розумінні її стану та зацікавленості долі особистості. Вимоги бувають: категоричні (не можна красти, не кради) і м’які (краще цього не робити, зроби будь-ласка);

Психологія судової діяльності

... різному складаються психічні стосунки, по-різному здійснюються компоненти загальної психологічної структури судової діяльності. Психологія розгляду кримінальної справи в суді досліджує закономірності, які пов'язані з ... як додаткову гарантію законності та обґрунтованості вироку, оскільки внутрішнє переконання всіх членів судової колегії співпадає, що і робить його безсумнівним. Слід враховувати ...

Переконання реалізуються через такі педагогічні прийоми як:

• монологічні форми (розповідь з використанням алегорій, порівнянь);
• діалогічні форми (бесіда, диспут);
• позитивний приклад.

Слід зауважити, що приклад є найефективнішою формою переконання. «Довгий шлях через настанови, короткий – через приклад» (Сенека).

«На виховання особистості можна вплинути лише особистістю» (Ушинський).

Іноді формою позитивного прикладу виступає ідеал. Ідеал – це рушійна сила для розвитку особистості. Основним завданням сучасного педагога є допомога у виборі позитивного ідеалу. Складність методу позитивного ідеалу полягає в тому, що ідеали для себе об’єкт вибирає незалежно від соціального педагога.

Не менш важливим в соціальній педагогіці є метод вправ. Вправа – це численне повторення дій і вчинків з метою закріплення певних навичок, умінь та формування звичок. З вправи формується поведінка. Поведінка складається з вчинків, які виражаються в дії, тобто вправа на початковому етапі формує дію.

Формування навичок і звичок через вправу включає наступні етапи:

• постановка задачі;
• роз’яснення правил її виконання;
• формування потреби виконати задачу;
• практична демонстрація;
• організація практичної підготовки;
• постановка вимог;
• нагадування вимог;
• контроль за виконанням.

У практиці соціально-педагогічної роботи часто використовується також метод формування перспективи. «Надія вмирає останньою. Істинним мотивом людського життя є завтрашня радість» (Сенека).

Перспективи поділяються на:

• близькі (очікувана подія згорнута в часі);
• середні;
• далекі.

Особливо необхідний метод перспективи є у роботі з людьми, які з тих чи інших причин, на певний проміжок часу опинилися в ізоляції.

До корекційних методів соціально-педагогічної діяльності відносять, так само як і в педагогіці, методи заохочення і покарання. Ці методи неоднозначно трактуються як педагогами так і психологами, особливо це стосується методу покарання. Згідно чинного в Україні законодавства, будь-які прояви фізичного, психічного чи морального насильства над дитиною караються законом.

До використання цих методів ставляться такі вимоги:

• Як заохочення, так і покарання повинні бути спрямовані не на особистість, а на її вчинок.
• Заохочення і покарання повинні бути мобільні та індивідуальні.
• Обидва методи застосовуються лише авторитетною особою.
• Не використовувати ці методи часто стосовно однієї та тієї ж особи.
• Методи повинні мати свої різновиди.
• Для запобігання використання методу покарання застосовуються переконання (зміна одних цінностей іншими; перебудова свідомості) та попередження (прогнозування вчинків та їх негативних наслідків).
  11 стр., 5310 слов

  Індивідуальний стиль педагогічної діяльності ( )

  ... формування індивідуального стилю педагогічної діяльності. Гіпотеза: створення накопичувальної системи безперервного підвищення кваліфікації кадрів призведе до формування нової персоніфікованої культури професійної педагогічної діяльності, реалізованої через індивідуальний стиль ... конкретних задач, способів їх рішення; взаєморозвиток (розвиток особистості дитини й дорослого – педагога); «вирощування» ...

У соціально-педагогічній діяльності часто використовуються також методи соціально-педагогічної реабілітації.

Соціально-педагогічна реабілітація використовується для наступних категорій людей:

• особи, які мають фізіологічні чи психічні недоліки (порушення слуху, мови, затримка фізичного розвитку, розумова відсталість);
• соціальні сироти (в основному діти які залишилися без опіки батьків або які проживають в сім’ях девіантів, бомжів чи психічно хворих людей;
• особи, які тривалий час перебували в «сенсорній депривації» (психологічно недостатньому середовищі для розвитку, внаслідок інвалідності чи постійного впливу негативного фактору розвитку);
• діти або підлітки з відхиленням у структурі ігрової і навчальної діяльності (призводить до відхилень у емоційних контактах, у самоствердженні та професійному самовизначенні).

Основними завданнями реабілітаційної діяльності соціального педагога є:

• відновлення чи компенсаторний розвиток способів задоволення потреб осіб з фізичними і психічними відхиленнями у розвитку;
• правовий захист осіб які потребують реабілітації;
• відновлення або формування сенсорного досвіду у осіб, які мають затримку психічного розвитку за допомогою індивідуальної програми розвитку;
• відновлення структури ігрової та навчальної діяльності;
• відновлення соціального статусу у мікро- і макросередовищі;
• відновлення навичок спілкування;
• відновлення рівня освіти (оволодіння базовим компонентом змісту освіти);
• створення умов для професійного навчання;
• створення умов для самореалізації особистості як в професійній діяльності так і в інших сферах життя.

Об’єктивним показником ефективності реабілітаційної діяльності соціального педагога є соціальні досягнення особистості. Вони виражаються наступними показниками:

• Вихованість особистості – це оволодіння соціально значимим способом задоволенням потреб, формування відповідальності за власні вчинки, здійснення вибору в суперечливих стосовно моралі ситуаціях;
• Освіченість особистості – оволодіння необхідною системою знань про суспільство, культуру та науку;
• Розвиток здібностей, які забезпечують особистості самоствердження в суспільстві. Розвиток здібностей характеризує індивідуальність та неповторність;
• Соціальна і професійна самореалізація особистості – з’ясування своєї ролі в мікро- та макросоціумах, реалізація своїх можливостей у професійній діяльності;
• Створення сім’ї – усвідомлений крок сформованої особистості, яка бере на себе відповідальність за виховання майбутнього покоління.

Окрему групу серед методів реабілітації становлять методи перевиховання.

Самовдосконалення особистості педагога

... професійного самовдосконалення. Система самовдосконалення педагога включає наступні компоненти: установку; педагогічний самоаналіз; цілі і завдання; зміст; методи; ефективність навчання і виховання. Керуючим механізмом системи є установка на саморозвиток своєї особистості. ...

Перевиховання

• Власне перевиховання (як перебудова структури особистості, де структура особистості включає в себе мотив і поведінку).

• Виправлення (як викорінення певних недоліків).

До методів перевиховання відносяться:

• а) метод переконання;
• б) перенавчання (як здобуття нового досвіду);
• в) переключення (праця, спорт, громадська діяльність);
• г) метод «вибуху» (приклад за Макаренком).

Етапи застосування методу перевиховання розглянуто у творах А. С. Макаренка.

Важливим методом соціально-педагогічної діяльності є метод самовиховання (процес свідомого само-перетворення).

«Пізнавши себе ніхто не залишається тим ким був» (Сократ).

Етапи процесу самовиховання розглянуті у курсі Загальної педагогіки.

«Людині не достатньо пізнати саму себе, їй необхідно також знати спосіб, за допомогою якого вона зможе розумно показати, проявити себе і, в кінці кінців, змінити себе на краще» (Бекон).

Найважчим у застосуванні цього методу є процес формування усвідомлення або розуміння необхідності і бажання здійснювати самовиховання. Для полегшення проходження цього етапу соціальний педагог може використовувати метод перспективи.

Не менш важливим в соціальній педагогіці є метод виховання колективом (власне процес соціалізації).

Метод детально розглянуто у працях А. С. Макаренка «Педагогічна поема,» Сорока-Росінського «Школа імені Достоєвського».

До методів соціально-педагогічної діяльності відносяться також такі групи методів:

1) метод подолання конфліктів

• а) прямі – розрізняють педагогічні (прохання, переконання, вимога), та адміністративні (попередження, наказ, звільнення, перевід, вигнання);
• б) непрямі або опосередковані: авторитетного третього, виходу почуттів, метод емоційного заміщення, метод вимушеного вислуховування, метод розширення горизонту.

2) методи лікувальної педагогіки

3) методи народної педагогіки:

4) метод тренінгу

5) методи діагностики

Усі названі вище методи відносяться до так званої групи психолого-педагогічних методів.

Окрім психолого-педагогічних методів, відповідно до змісту діяльності соціального педагога розрізняють, ще дві групи методів:

• соціально-економічні (використовуються в роботі з малозабезпеченими сім’ями).

• організаційні (створення колективу, організація самоврядування, нових стосунків).

За ступенем поширення методи також бувають індивідуальні та групові.

Класифікують методи і за спрямованістю:

• методи формування свідомості особистості (демонстрація, бесіда);
• методи стимулювання діяльності та поведінки індивіда (перспективи);
• метод організації пізнавальної практичної діяльності і поведінки.

«Щоб змінити людей їх треба любити. Вплив на людей пропорційний любові до них» (Песталоцці).

Застосування певних методик у процесі вирішення конкретної проблеми формує технологію діяльності. Термін педагогічної технології офіційно був введений в науку у США в 40-х роках ХХ століття. Але у вітчизняній педагогіці з поняттям технології ми зустрічаємось вже у роботах А. С. Макаренка, який називав їх «програмами виховання».

Соціально-психологічні особливості становлення ділових відносин в колективі

... соціально-психологічні аспекти ділового спілкування; розкрити особливості конфлікту як одного з головних чинників розладу діяльності ... ділового спілкування та методи їх вирішення досліджують Д.В. Джонсон, Р.С. Немов, Т. Самойленко, М.В. Цюрупа та інші. Мета курсової роботи полягає у вивченні соціально ... підвищенні продуктивності діяльності працівників шляхом використання сучасних методів психології; ...

Технологія соціально-педагогічної діяльності

Програма 1:

• Мета >
• Завдання >
• Зміст >
• Методи — Форми >
• Результат.

Програма 2:

• Діагностика проблеми >
• Пошук вирішення >
• Розробка технології >
• Вирішення проблеми >
• Оцінка вирішення.

Впровадження технології в соціально-педагогічну діяльність дозволяє:

• а) зекономити сили і засоби;
• б) будувати соціально-педагогічну діяльність на науковій основі;
• в) підвищити ефективність вирішення проблеми;
• г) вирішити питання діагностики, профілактики, адаптації та реабілітації особистості (тобто соціалізувати особистість).

Література

1. Азаров Ю. П. Семейная педагогика. – М., 1989.
2. Актуальные проблемы социального воспитания. Науч. -метод. бюллетень (Спец. выпуск к международному семинару) №6. –М.: Запорожье: Госкомитет СССР, 1990.
3. Алмазов Б. Н. Профилактика конфликтов в работе с педагог. запущеными учащимися. – М., 1988.
4. Антология социальной работы. – Т. 1. – М., 1994.
5. Галагузова М. А. и др. Социальная педагогика: Курс лекций. –М., 2000. –С. 212-227.
6. Гребенников И. В. Основы семейной жизни. – М., 1991.
7. Гурски С. Внимание, родители: наркомания. – М., 1989.
8. Дети с отклонениями в развитии. Под ред. М. С. Певзпер. – М., 1966.
9. Социальная педагогика под ред. Галагузовой М. А. – М. – 2000.
10. Социальные отклонения. –М., 1984.
11. Турчапинова Ю. И. Педагогическая техника и мастерство учителя. – М., 1987.
12. Ушинский К. Д. О значении отечественного языка в первоначальном обучении. //Педагогические сочинения. В 6-ти т. Т. 4. –М.: Педагогика, 1989. –С. 39-40.

25.05.2012