1. Пам’ять і його значення
2. Види пам’яті
3. Основні процеси та механізми пам’яті
4. Індивідуальні особливості пам’яті
5.Типологические особливості пам’яті
7. Удосконалення пам’яті
>8.Основние принципи запам’ятовування нову інформацію
Укладання
Список літератури
Запровадження
Вивчення пам’яті почалося багато сторіч тому, коли людина стала, хоч і погано, здогадуватися у тому, що він може запам’ятовувати й берегти інформацію. У цьому пам’ять завжди була з процесом навчання, а спроби пояснення пам’яті завжди збігалися з такими відомими цьому історичному відрізку методами зберігання інформації. Так, древні греки відповідно до що у той час способом записи вважали, що якихось матеріальних частинок потрапляє у голову і відбитки на м’якому речовині мозку, як у глині чи воску.
Пам’ять — форма психічного відображення, яка полягає у закріпленні, збереженні і наступному відтворенні минулого досвіду, що уможливлює його повторне використання у діяльності або до сфери. Пам’ять пов’язує минуле суб’єкта з його сьогоденням і майбутнім і є важливим пізнавальної функцією, що у основі розвитку й навчання. Без неї не можна зрозуміти основи формування поведінки мислення, свідомості, підсвідомості. Тож кращого розуміння людини необхідно вирішувати якомога більше знати про нашу пам’яті. Значення пам’яті у житті дуже велике. Абсолютно усе, що знаємо, вміємо, наслідком здібності мозку запам’ятовувати і зберігати у пам’яті образи, думки, пережиті почуття, руху, і їх системи. Пам’ять створює, зберігає і збагачує наші знання, вміння, навички, без чого не мислимі ні успішне вчення, ні плідна діяльність. Людина запам’ятовує найбільш міцно ті факти, події та явища, які мають йому, щодо його діяльності особливо важливого значення. І навпаки, усе те, що з людини малозначима, запам’ятовується значно нижча і швидше забувається. Важливе значення при запам’ятовуванні мають стійкі інтереси, що характеризують особистість. Усі, що у нашому житті пов’язані з цими стійкими інтересами, запам’ятовується краще, ніж те, що із нею не пов’язано.
1. Пам’ять і його значення
Пам’ять – форма психічного відображення, яка полягає у закріпленні, збереженні і наступному відтворенні минулого досвіду, що уможливлює його повторне використання у діяльності або до сфери свідомості. Пам’ять пов’язує минуле суб’єкта з його сьогоденням і майбутнім і є важливим пізнавальної функцією, що у основі розвитку й навчання.
Основні принципи навчання
... його учать. Тому необхідність досягнення міцності знань - одне з початкових положень викладацької діяльності. Принципи навчання, ... культурою, мистецтвом. Необхідність принципу науковості навчання полягає в тому, щоб створити правильні ... значення мають уроки праці, малювання, співу і музики, фізкультури. Участь дітей в трудовій, художньо-образотворчій, музично-естетичній, спортивній діяльності ...
Пам’ять – основа психічної діяльності. Без неї не можна зрозуміти основи формування поведінки, мислення, свідомості, підсвідомості. Тож кращого розуміння людини необхідно вирішувати якомога більше знати про нашу пам’яті.
уявленнями
Уявлення пам’яті
Уявлення може бути зорові, слухові, нюхові, смакові і дотикальні. Уявлення пам’яті на відміну образів сприйняття, звісно, більш блідою, менш стійкі і ні багаті деталями, але де вони становлять важливим елементом нашого закріпленого минулого досвіду.
Пам’ять — це відбиток досвіду людини шляхом запам’ятовування, збереження та відтворення. На запам’ятовування дуже впливає емоційне ставлення людини до того що, що запам’ятовується. Усе, що викликає в людини яскраве емоційне реакцію, відкладає глибокий слід у свідомості і запам’ятовується міцно й казки надовго. Продуктивність пам’яті великою мірою залежить і зажадав від вольових якостей людини. Отже, пам’ять пов’язані з особливостями особистості. Людина свідомо регулює процеси своєї пам’яті і управляє ними, з тих цілей і завдань, які у своєї діяльності. Пам’ять бере участь вже у акті сприйняття, оскільки без впізнавання сприйняття неможливо. Але пам’ять виступає і як самостійного психічного процесу, не що з сприйняттям, коли предмет відтворюється за відсутності його.
2. Види пам’яті
Традиційно психологи, які перші почали експериментально вивчати пам’ять, виділяють шість видів пам’яті:
- рухову , це запам’ятовування, збереження і відтворення різних рухів.Двигательная пам’ять є підвалинами формування різних практичних і трудових навичок, як і навичок ходьби, листи тощо. буд.
— образну , сферою якої є запам’ятовування чуттєвих образів предметів, явищ та його властивостей (залежно від типу аналізатора, сприймає інформацію, образну пам’ять ділять на зорову, слухову, дотикальну тощо.).
Характеризуючи образну пам’ять, слід пам’ятати всі ті особливості, які притаманні уявлень, і їх блідість, фрагментарність і нестійкість. Ці характеристики властиві й для цього виду пам’яті, тому відтворення сприйнятого раніше нерідко розходиться зі своїми оригіналом. Причому з часом ці відмінності може істотно заглиблюватися.
>словесно-логическую
Особливістю цього виду пам’яті і те, що думки не існують без мови, тому пам’ять ними і називається непросто логічного, а словесно-логічної. У цьомусловесно-логическая пам’ять проявляється у такому разі:
- а) запам’ятовується і відтворюється тільки зміст цього матеріалу, а точне збереження справжніх висловів непотрібен;
- б) запам’ятовується як сенс, а й буквальне словесне висловлювання думок (заучування думок).
12 стр., 5593 слов
Психологічні особливості людини
... знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності. ... широкий спектр діяльності: поєднання послідовності у роботі й, водночас образне цілісне, швидке сприйняття подій, ретельне обмірковування своїх вчинків, особливо в екстремальних ситуаціях. Домінуючим у ...
Розвиток обох видів словесно-логічної пам’яті також відбувається паралельно одна одній.
— емоційну , відповідальну за запам’ятовування і відтворення чуттєвих сприйняттів що з що викликають їх об’єктами. Емоції завжди сигналізують у тому, як задовольняються наші потреби й інтереси, як здійснюються наші відносини навколишнім світом. Тому емоційна пам’ять має дуже важливого значення у житті й діяльності кожної людини.
мимовільна
довільна (навмисного)
Є й інші класифікації видів пам’яті:
безпосередня
оперативна
довгострокова.
Також довгострокова пам’ять буває двох типів:
1) ДП свідомим доступом (т. е. то вона може з власної волі витягти, згадати важливу інформацію);
2) ДП закрита (чоловік у природних умовах немає до неї доступу, лише за гіпнозі, при роздратування ділянок мозку може мати простий до неї доступ і актуалізувати переважають у всіх деталях образи, переживання, картини усього життя).
3. Основні процеси та механізми пам’яті
Пам’ять, як будь-який інший пізнавальний психічний процес, має певними характеристиками. Основними характеристиками пам’яті є: обсяг, швидкість зйомки, точність відтворення, тривалість збереження, готовність для використання збереженої інформації.
>06ъем пам’яті
Швидкість відтворення, Точність відтворення, Тривалість збереження
>Запоминание
>Непреднамеренное запам’ятовування
>Произвольное запам’ятовування
механічне
Механічне
>Осмисленное
Збереження, Відтворення і впізнавання
мимовільним
Форми відтворення:
- впізнавання — прояв пам’яті, що виникає при повторному сприйнятті об’єкта;
- спогад, яку здійснювався за відсутності сприйняття об’єкта;
- пригадування, що було найактивнішу форму відтворення, багато в чому яка від ясності поставлених завдань, від рівня логічного упорядкованостізапоминаемой і береженої в ДП інформації;
- ремінісценція — відтерміноване відтворення раніше сприйнятого, що забутим;
- ейдетизм — зорова пам’ять, довго що зберігає яскравий образ з усіма деталями сприйнятого.
>Забивание
>Забивание проявляється у двох основних формах:
- а) неможливість пригадати або дізнатися щось;
- б) неправильне пригадування чи впізнавання.
Між повним відтворенням і повним забуванням існують різноманітні ступеня відтворення й пізнавання. Прийнято виділяти три таких рівня:
1) відтворювальна пам’ять;
2)опознающая пам’ять;
3) яка полегшує пам’ять.
>Забивание протікає у часі нерівномірно. Найбільша втрата матеріалу відбувається відразу після її сприйняття, кому надалі забування йде повільніше.Забивание то, можливо повним чи частковим , тривалим чи тимчасовим .
При повному забуванні закріплений матеріал як не відтворюється, але й впізнається.
Часткове забування матеріалу відбувається тоді, коли людина відтворює їх увесь чи з помилками, і навіть тоді, коли лише дізнається, однак може відтворити.
Психологічні основи допиту
... в ньому громадянські почуття, бажання допомогти слідству. Відтворення показань на допиті може перешкодити і хвилювання, викликане незвичайної для допитуваного процедурою допиту. Тому важливо забезпечити сприятливу психологічну атмосферу ...
Тривале (повне чи часткове) забування характеризується тим, що протягом тривалого часу вдасться відтворити, пригадати щось.
тимчасовим
>Забивание може бути зумовлене різними чинниками. Перший, і найочевидніший їх — час. Менш години потрібно, щоб забути половину механічно заученого матеріалу.
Для зменшення забування необхідно:
1) розуміння, осмислення інформації
2) повторення інформації
4. Індивідуальні особливості пам’яті
По-перше, індивідуальні особливості пам’яті пов’язані особливостям особистості. Навіть котрі мають хорошою пам’яттю запам’ятовують не вагу, а котрі мають поганий пам’яттю в усіх забувають. Це тим, що має вибірковий характер. Те, що він відповідає інтересам й потребам людини, запам’ятовується швидко й остаточно. По-друге, індивідуальні відмінності виявляються якостях пам’яті. Можна характеризувати людину залежно від цього, наскільки розвинуті в нього окремі процеси пам’яті. Ми говоримо, що в людини хороша пам’ять, коли він відрізняється:
1) швидкістю запам’ятовування,
2) міцністю збереження,
3) точністю відтворення
4) так званої готовністю пам’яті.
Але пам’ять то, можливо хорошою щодо одного плані місто й поганий — й інші.
Окремі якості пам’яті можуть поєднуватися по-різному.
1. Найкращим є поєднання швидкого запам’ятовування з повільним забуванням.
2. Повільне запам’ятовування узгоджується з повільним забуванням.
3. Бистре запам’ятовування узгоджується з швидким забуванням.
4. Найбільш низькою продуктивністю відрізняється пам’ять, що характеризується повільним запам’ятовуванням і швидким забуванням.
5.Типологические особливості пам’яті
З особливостями особистості, особливостям діяльності пов’язано переважне формування однієї з видів пам’яті. То в артистів добре розвинена емоційна пам’ять, у композиторів —слуховая, художників — зорова пам’ять, у філософів —словесно-логическая.
Переважна розвиток образною чи словесної пам’яті перебуває у через відкликання співвідношенням першої та другої сигнальних систем, з типологічними особливостями вищої нервової діяльності. Художній тип відрізняється переважним розвитком образною пам’яті, розумовий тип — переважанням словесної пам’яті. Розвиток пам’яті залежить також від професійної
